Сучасний світ несеться стрімголов у цифрову еру. Юне покоління з малого віку тримає в руках смартфони і вже змалку знає, що таке Tik-Tok.
Попри це, популярність дитячих книжок та підліткової літератури не спадає, а навпаки зростає.
З’являються нові формати та спалахують імена нових авторів, книжкові історії містять елементи доповненої реальності та діджиталізуються, відповідно до запитів сучасного маленького читача.
Ми разом з видавництвом Vivat спитали трьох популярних українських авторів/-ок дитячої та підліткової літератури — Анастасію Нікуліну, Катерину Єгорушкіну та Кузька Кузякіна — про те, як сьогодні можна заохотити дитину до читання, з чого варто починати знайомство із книжками.
Письменники розповіли, які оповідки та історії варто порадити до читання дошкільнятам та підліткам і яким, на думку митців, є майбутнє української дитячої книги в епоху цифрового прогресу та панування візуального контенту.
На книжкових толоках часто бачу батьків з дітьми, які приходять, гортають книжки і потім пропонують їх своїй дитини, і дитина хитає головою. Або здається і киває. А коли питаєш, чи батьки самі читають — кажуть, ні, не мають часу. А у дитини цей час є? — говорить Анастасія Нікуліна.
Власний приклад надихає — моя мама завжди любила читати, у дідуся та бабусі величезна бібліотека. Але мене ніхто не силував, я тягнулась до паперових історій сама.
Анастасія Нікуліна — українська письменниця, книжкова оглядачка
Не варто лякати об’ємами і братися за товстезний том. Важливо радитись перед покупкою з дитиною – чи буде їй це цікаво. Найкрутіша книга для батьків цілком може залишити дитину байдужою.
Ще можна почати зі сфери інтересів дитини: танці – то книга про танцювальний колектив, малювання — то про малювання, футбол — історія футболіста.
Завжди добре працюють комікси, манга, графічні романи — крутий початок, адже це ближче до візуалу, багато малюнків і кольору, які приваблюють погляд.
А ще читання художньої літератури — це хобі. Як музика, ігри, акторська майстерність. Якщо дитина зараз не хоче цього, це її право (і з нею усе гаразд).
У нашому випадку допомагає ритуал спільного читання з позитивним емоційним підкріпленням. Наприклад, коли ми з донею читали про Муммі-Тролів, щоразу брали по два печивця у формі персонажів цієї книжки, — ділиться Катерина Єгорушкіна.
Дмитро Кузьменко (псевд. Кузько Кузякін) розповідає, що треба читати з дітьми, переживати історії разом з ними, говорити, сміятися та з нетерпінням чекати на продовження.
До речі, саме завдяки тому, що в мене є свої маленькі діти і я «змушений» читати разом з ними, я зміг суттєво підтягнути свою форму зі знання дитячої літератури, можна сказати став майже «експертом» з цього питання, — зауважує письменник.
Катерина Єгорушкіна впевнена, що силувати читати не варто, але слід дотримуватися як мінімум тих завдань, які дає шкільний учитель. Наприклад, це може бути півгодини читання щодня.
Катерина Єгорушкіна — письменниця, казкотерапевтка, сценаристка мультфільмів
Восени, на презентації у Хмельницькому педучилищі, один хлопець зізнався, що сам не прочитав жодної книжки виключно через те, що його все життя змушували читати. І цим примусом відбили будь-яке бажання та подарували потужне почуття протесту — не читати взагалі, — розповідає Анастасія Нікуліна.
Тож чи варто силувати дитину читати? Хіба, щоб відбити це бажання назавжди.
З розглядання, мацання, приємних кольорів і фактур; із захопленого погляду батьків; емоційного переповідання історій з підтримкою зорового контакту з дитиною, — зазначає Катерина Єгорушкіна.
Анастасія Нікуліна радить почати з історії. Якщо історія, яку ви розповідаєте, зацікавить дитину — вона захоче її прочитати. Разом чи самотужки.
Навіть у дошкільнят різні смаки й темпераменти. Одна дитина слухатиме книжку від початку до кінця, іншу треба захоплювати кожною сторінкою, щоб утримати увагу.
Для найменших — «День народження білочки» або ж моя серія книжок-картинок з короткими історіями про Чубчика, «Ляля сонькає», — рекомендує Катерина Єгорушкіна.
Для старших дошкільнят — «День, коли олівці втекли», вірші Сашка Дерманського; з моїх — «Історії хоробриків із Горішкових Плавнів» та вся серія «Музична казкотерапія».
Дошкільнятам Кузько Кузякін радить читати книжки з класними історіями, що зрозумілі їм. Ну, або про машинки. Якщо говорити про назви, то це, передовсім, історії про Петсона й Фіндуса Свена Нордквіста, книжки про кротенят Тараса й Мар’яни Прохаськів, «Вінні Пух» Алана Мілна, пригоди кролячої сімейки від Женев’єви Юр’є.
Також варто звернути увагу на «Автівки, вантажівки та все, що рухається» Річарда Скаррі, книжки про мишенят Мануеля і Діді Ервіна Мозера, вірші Сашка Дерманського, Мар’яни Савки, Григорія Фальковича, Анатолія Костецького, Івана Андрусяка, Романа Скиби (попри все, вірші в нього справді чудовезні!) та багато-багато іншого.
Хороших книжок для дошкільнят зараз насправді є багато, вибір величезний. Головне, щоб батькам було цікаво займатися цим: тобто купувати книжку не просто, щоб було, а витрачати купу часу на те, щоб передивитися хоча б анотації й малюнки, щоб підібрати ті тексти, які будуть цікаві саме вашій дитині.
Хтось може більше любити динозаврів, а хтось — роботів. Це вічна проблема.
Такі книжки тренують уважність, зорове сприйняття, дарують естетичну насолоду. Можуть спонукати дитину саму або спільно з дорослими вигадувати історії про побачене.
Особисто мені подобаються віммельбухи без надміру яскравих дрібних деталей, які можуть втомлювати, — ділиться Катерина Єгорушкіна.
Кузько Кузякін розповідає, що до віммельбухів він дуже добре ставиться, на відміну від, скажімо, книжок-картинок. Йому здається, що важливо, аби дитина пережила пригоду з книжкою. Бажано навіть не одну, а повторювану в різних варіаціях.
Практика показує, що з гарним текстом чи з книжкою, де тексту немає взагалі, але натомість дуже заплутані багатоелементні малюнки, гарантовано матимемо не один приємний вечір.
Причому виникає завжди безліч спонтанних варіацій, як «читати» віммельбух. Спершу можна виконувати завдання, які там прописано. Потім можна шукати щось зовсім інше.
Потім змагатися, хто швидше знайде якусь деталь на малюнку. Чи дитина буде загадувати якісь свої завдання. Можна також відповідати на запитання про те, що коїться на малюнках. Пояснювати або вигадувати історії. Віммельбух чудово може замінити мультики чи комп’ютерну гру. Словом, це справді дуже класний формат книжки.
Дарувала такі книжки малечі — їм подобається. Та й мені самій подобається — багато деталей, де кожну можна роздивитись, назвати, відкрити для себе, — коментує Анастасія Нікуліна.
Катерина Єгорушкіна розповідає, що частково вже заміняє, але у книжок є низка переваг. Візуальне мистецтво надає готові картинки. Уява працює значно слабше.
Окрім того, більше ризиків негативного впливу на психіку дитини, адже створені чужою уявою образи можуть впливати сильніше. А коли образ витворює сама дитина, вона здатна легше його «перетравити» без шкоди психіці.
Візуальне мистецтво — теж читання і може бути чудовим етапом переходу до книги. Та й загалом добре співіснувати. Я й сама читаю комікси та мангу поряд з худліт та нонфікшном, — додає Анастасія Нікуліна.
Дмитро Кузьменко (псевд. Кузько Кузякін) переконаний, що замінити читання не може ніщо. Тому що під час читання ти сам малюєш собі образи.
Кузько Кузякін —український дитячий письменник, художник-ілюстратор
Натомість споглядання образів візуального мистецтва — це протилежна дія: вигадування історій за зображеннями. Корисне і те й інше. Але навряд взаємозамінне.
Дмитро Кузьменко (псевд. Кузько Кузякін) радить не обмежуватися читанням лише шкільної програми. Бо шкільну програми з літератури ніколи не можна вважати достатньою й універсальною.
Дітей багато. Смаки, потреби, читацькі компетентності, уподобання та кількість книжок, які вони здатні самостійно засвоїти, можуть бути геть різними. Власне, так і має бути.
І жодна шкільна програма ніяк не може задовільнити все це розмаїття. Можливо, вона й не має цього робити. А дати можливість дітям прочитати хоча б у школі ті важливі твори зі світової літературної спадщини, які вони точно потім ніколи не матимуть нагоди прочитати.
Але водночас не вбити читацький інтерес (якщо він взагалі є) ще в дитинстві… Це дуже складне завдання скласти таку оптимальну програму.
Коли спілкуюсь з читачами на презентаціях, часто запитую: що ви любите читати. Сучасні діти читають. Найменше часу і бажання на книжки мають хіба що 11-класники, бо там все собою затулило ЗНО, — говорить Анастасія Нікуліна.
Сторітелінг — потужний інструмент. Тому для мене на першому місці завжди історія. На другому — стильна обкладинка. Візуал важливий, адже ми живемо в епоху інстаграму, де все фотофіксується, відповідно, має приваблювати погляд та бути фотогенічним.
Дмитро Кузьменко (псевд. Кузько Кузякін) думає, що в книжках завжди приваблює пригода, можливість прожити з героєм те, що неможливе в реальному світі.
І не тільки читання корисне для дитини, тож читай, як зацікавити дитину англійською та вивчати мову із задоволенням.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!