Бути батьками — складна річ, не всі можуть бути до цього готовими. Тому інколи в родині можуть плутатися ролі, тобто дітям відводиться роль старших, і вони ніби стають батьками для власних батьків.
Таке явище називається парентифікацією (від англ. parents — батьки). Чому воно виникає та за яких причин, розповіла психологиня Катерина Габрієль для WoMo.
Ролі у родині
— Коли я говорю про ролі у сім`ї, то маю на увазі, що, стаючи батьками, кожен із нас виконує ту чи іншу функцію. Іншими словами, деякий час ми обслуговуємо власних дітей, допомагаємо їм розвиватись, дорослішати, контролюємо їх, несемо за них відповідальність, — пояснює психологиня.
Тобто, мама й тато мають функцію і роль таких собі беззаперечних авторитетів, які дають надійну опору та підтримку дітям. Натомість функція дитини в родині — зростати, розвиватись, долати труднощі та кризи, заручившись підтримкою та ресурсом батьків. Це все відбувається, поки дитина не стане самостійною.
Для такого сценарію необхідно, щоб у батьків був ресурс, щоб вони могли задовольняти і фізичні, і психологічні потреби дитини. Якщо такого ресурсу немає, то ситуація може складатися по-різному, зокрема дитина може рано дорослішати та несвідомо виконувати батьківську роль.
Чому виникає парентифікація
Процес парентифікації може розпочатися, коли батьки починають шукати підтримки та ресурсу від своїх дітей. Парентифікація може виникати за певних умов:
- розмиті психологічні кордони або їхня відсутність — батьки не можуть встановлювати межі допустимого або мають непослідовність у цьому. Наприклад одного дня вони дозволяють щось робити, а іншого — забороняють, ще й можуть покарати. Дитині доводить підлаштовуватися під настрої батьків;
- озвучування “дорослих” проблем — батьки можуть розповідати про проблеми у стосунках, запитувати у дитини поради, чи варто батькам розлучитися, чи варто переїхати до бабусі тощо. У такі моменти дитина відчуває тягар відповідальності за ухвалення рішення;
- відповідальність не за віком — батьки змушують дітей доглядати за молодшими братами чи сестрами, адже: “Ти старший(-а)!”;
- незрілість батьків — у цьому випадку батьки намагаються стати найліпшими друзями для дітей, хочуть знати все про життя дітей, спілкуватися з їхніми друзями, ділитись інтимними переживаннями;
- тимчасові труднощі — йдеться про особисті кризи у житті батьків, розлучення, смерть близьких, хвороби, це може призводити до складних емоційних переживань, холодності та відсутності у житті дитини;
- маніпуляції — коли батьки роблять дітей відповідальними за їхній стан. Наприклад дорослі кажуть, що у них болить голова через поведінку дітей.
Парентифікація може запускатися, коли батьки у дитинстві самі недоотримали турботи дорослих та не мають здорового прикладу дитячо-батьківських стосунків. Вони ніби хочуть долюбити себе через власних дітей, і проектують на них о́брази власних батьків. Але у такому випадку страждають усі: і дорослі, і діти.
Часто батьки сварять дитину за якісь дії та критикують замість того, щоб допомогти та підтримати. Раніше ми розповідали, чи можна критикувати дитину та які фрази краще не вживати.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!