Голлівудські красуні, яскраві світлини з Instagram та уявні образи ідеальних дівчини та парубка часто підштовхують молодь до необдуманих дій. І в гонитві за намальованими ідеалами підлітки починають змінювати власне життя до невпізнаваності.
Саме підлітки частіше за інших страждають на анорексію. Про причини цієї психологічної недуги і про те, як вберегти власну дитину від захоплення надмірною худорлявістю ми розпитали психолога та психотерапевта Олега Следя.
За словами психотерапевта, частіше на анорексію страждають дівчата, проте і серед хлопців ця проблема також існує.
Частіше трапляється у дівчат, ніж у хлопців – десь у 6-10 разів. Проявляється з 13-20 років, це піковий вік, найчастіше.
Вік хворого на анорексію часто залежить від психоемоційного розвитку дитини, від того, наскільки вона наближена до підліткового віку.
Психолог запевняє, що анорексія – це не модно. Це завжди про глибинні переживання особи – дівчини чи хлопця.
Це наслідок певних емоційних переживань чи системних проблем, які виникають у сім’ї чи в структурі особистості підлітка.
Утім, певні модні тенденції можуть акцентувати увагу підлітка на власному зовнішньому вигляді. Адже кожен хоче бути прийнятим, подобатися, відповідати загальноприйнятим нормам та стандартам краси.
Олег Следь називає кілька причин, що призводять до виникнення анорексії в молодих людей. Вікна вирішили зобразити їх графічно.
Часто анорексія виступає, як захисна реакція, розповідає психотерапевт.
Один із мотивів анорексії – небажання дорослішати, бажання залишатися дитиною. Це на психологічному, несвідомому рівні.
Щодо стосунків у родині, то обезцінювання чи гіперопіка, коли підлітку не надають простору, теж може призвести до таких негативних наслідків.
І не забуваємо про соціум довкола, бажання відповідати продуктам краси, які рекламують, і наслідувати поведінку та зовнішній вигляд так званих інфлюенсерів.
Олег Следь каже, що випадки, коли анорексія розвинулася в людини з високою самооцінкою, майже неможливі.
Бо за високої самооцінки більше сформоване “я” і навколо нього чи неї має все крутитися. Цього вимагатиме егоцентричне “я”.
Але є ще питання особистих кордонів. І це знову – до родини. В сім’ї може бути гіперопіка або навпаки висміювання якихось вад чи особливостей дитини. Тоді розвиток анорексії ймовірний.
За словами психотерапевта, на анорексію страждає переважно молодь, тому що молодість – це період пізнання себе, формування дуже багатьох сфер життя молодої особи одночасно.
— І якщо внутрішні опори, відчуття безпеки, особисті межі, достатнє знання себе не сформовані, то в цей період підліток буде дуже багато поглинати, наслідувати, шукати ідентичність себе десь поза — поза межами того, що в ньому сформували.
І те, до чого він може долучитися, може бути анорексією. Тоді це буде не про бажання бути хворим, а про бажання бути гарною, як модель з Instagram-сторінки.
Існує теза про те, що анорексія виникає через певний тригер, щось має її спровокувати. Проте психотерапевт Олег Следь цю тезу не підтверджує.
У достатньо хорошому середовищі, при гарному вихованні тригер не спрацює.
— Це має бути дуже-дуже сильний якийсь стрес, коли психіка витримала лише завдяки тому, що пішла в захисну реакцію, – пояснює експерт.
Дуже часто рідні хворих на анорексію не можуть збагнути, чому людині складно сісти та поїсти. На це питання Олег Следь також має відповідь.
Тому що питання не в тому, щоб поїсти, а в тому, що вона переживає.
Анорексія – психологічний недуг. І виникає вона саме через тривожність, переживання особистості.
Людина або дуже важко сумує, або дуже сильно злиться, і витримує лише таким невротичним способом, каже психолог.
Аби владнати ситуацію – мало нагодувати, потрібно шукати, що криється за смутком та агресією, яку людина відтворює на себе.
Психотерапевт каже, що не стикався з випадками, коли людині вдалося самотужки подолати анорексію. Тож у більшості випадків потрібно звертатися до спеціаліста.
Це необхідно, бо інколи людина потребує медикаментозної допомогти, щоб заспокоїти той рівень тривоги, який є.
Втім, часом можна впоратися і без ліків — якщо людина відразу налаштована на боротьбу. Але цю боротьбу ще треба витримати.
— Якщо пофантазувати, то сім’я може допомогти впоратися з анорексією самотужки, якщо вони знають, як почути, прийняти, витримати реакції, бути безпечним контейнером, який вміє віддзеркалювати різні переживання і стани близької людини, не втручатися без потреби й дотримуватися меж іншої людини. Я не уявляю, як це, – чесно зізнається психолог.
За словами Олега Следя, найскладніше – це делікатні реакції на переживання пацієнтів.
Адже у хворих на цю недугу настільки чутлива тривога, тривожний внутрішній стан, що важливо “не сполохати”. Для таких пацієнтів украй важлива чутливість і делікатність.
Це ніби людина зі знятою шкірою. Не так подихаєш – і все.
Чим це може бути небезпечно? Це 20% смертності, і кожен п’ятий помирає.
Ще один страшний наслідок – хворі на цю недугу часто гинуть від вторинних інфекцій. Адже внаслідок анорексії імунітет ослаблений, тож не може впоратися з іншими інфекціями, які можуть трапитися.
Важливо цікавитися своєю дитиною, але не втручатися, переконує Олег Следь.
Треба давати дитині свободу, можливість пізнавати себе, випробовувати. Бути опорою, яка в будь-який момент зможе підхопити, але дозволяти дитині пізнавати цей світ і себе.
Негативно позначаться на дитині тривожні чи вічно критикуючі батьки, які знецінюють власну дитину.
Не втручатися по кожному сигналу, коли здається, що щось не так. Переживати можна, але виливати свою тривогу на дитину не треба.
Якщо для дитини чомусь болюча тема – це краса, не потрібно переконувати її чи його в тому, що вона/він гарні. Тут потрібен делікатний підхід.
Запобігти анорексії в підлітка можна на початковому етапі, коли це лише схильність до анорексії. А у випадку, коли хвороба діагностована – потрібно якомога скоріше звертатися до спеціаліста.
Пам’ятайте, що все можна змінити, а батьки – найрідніші люди для кожної дитини без виключення.
А якщо вже так сталося, що дитина втратила до вас довіру, не засмучуйтесь. Краще спробуйте скористатися порадами з наступного матеріалу. Розповідаємо, як відновити довіру дитини та налагодити порозуміння.