Емоційне вигорання дуже вразливий стан постійного виснаження та втоми. До цього призводить постійний довготривалий стрес, страх за життя, втома та невизначеність.
На плечі батьків лягає подвійна відповідальність, адже вони мусять зберегти не лише своє життя, а й життя дитини, дати їй почуття безпеки та підтримку.
Під час емоційного вигорання емоційного ресурсу може не вистачити навіть для того, аби підбадьорити себе. Тому часто можна зриватися на дитину.
Важливо спіймати себе на емоційному вигоранні й вчасно допомогти собі або звернутися за допомогою.
Зазвичай таке вигорання відносять до якоїсь справи, мовляв “перегорів”. Але виявляється можна “перегоріти” до будь-чого, навіть до батьківства.
У ситуації, яка зараз в нашій країні — це абсолютно нормально і не треба себе картати, але варто звернути увагу на такі дзвіночки:
Це все може провокувати роздратованість до своєї дитини. Попри усвідомленість, що всім зараз важко і зриватися не варто, уникнути цього важко.
В такому стані ви навряд чи допоможете своїй дитині впоратися з подіями, які відбуваються навколо.
Тут працює “закон літака”, де в першу чергу батьки повинні вдягти кисневу маску на себе, а вже потім на дитину.
Інакша послідовність може призвести до трагічних наслідків. Адже дорослий може допомогти дитині, а дитина дорослому — ні.
З емоційною допомогою так само. Спершу треба допомогти собі, врівноважити свій стан та вибратися з емоційної безодні.
Тоді дитина потягнеться за вами, наслідуватиме ваші емоційні реакції. Тож, якщо у вашому внутрішньому світі запанує спокій і дитина буде такою.
Відповідно, якщо ви будете проявляти багато агресії, то в дитини можуть сформуватися саме такі емоційні звички в реакціях на стрес.
Перш за все, лишіться на кілька хвилин наодинці та прислухайтеся до себе. Прослідкуйте за своїми емоційними реакціями ніби збоку.
Якщо ви відчуваєте, що якісь пункти емоційного вигорання вас стосуються, то треба визнати, що це сталося.
Без визнання проблеми її рішення буде недосяжним.
Після усвідомлення цього стану може з’явитися почуття провини, що я поганий батько чи мати.
У такий момент треба трохи поговорити з собою і пояснити, що ідеальних людей та батьків просто не існує. У всіх є важкі моменти й всім потрібен якісний відпочинок.
Також пам’ятайте, що в такому емоційному вигоранні немає нічого страшного, це нормальна реакція організму на ненормальні події, стрес і страх.
Важливо лише допомогти собі впоратися з ним, прийти до нормального психологічного стану.
Емоційне вигорання сигналізує про те, що час подумати про себе та свої потреби в першу чергу.
Подумайте, що вас заряджає, дає вам сил та допомагає відновитися.
Це може бути ваше улюблене хобі, будь-яка фізична активність, прогулянки, ігри з друзями тощо. Коли ви віднайдете ресурс, що заряджає вас, приділіть йому трохи часу.
Багато психологів радять не припиняти робити буденні справи й ритуали, які були до війни.
Емоційне вигорання не може пройти за один день. Знадобиться якийсь час для відновлення.
Але за цей час можна встигнути зірватися на свою дитину сотні, або й більше, разів. Адже наші емоції не можуть просто так згаснути в нас, їх треба випустити.
Нормальний прояв організму на накопичений стрес — агресія. Це досить сильна та деструктивна емоція, яку в жодному разі не можна стримувати собі.
Випустити агресію можна не лише через крик та зриви, так вона лише візьме гору над вами. Її можна випускати екологічно. Треба перенаправити цю шалену енергію в корисну справу.
Для когось це мистецтво, волонтерство, спорт тощо.
Коли відчуваєте, що за 5 секунд хтось дуже злий в середині вас збирається накричати на дитину, то почніть дихати.
Вдих має бути коротшим за видих. Видихати треба повільно та глибоко протягом 20-30 секунд, допоки не зникне бажання зірватися.
Уявіть, що у вашому роті повно води, повільно порахуйте до 10, а потім повільно видихніть.
Коли ви стримали основний порив гніву, можна спокійно перенаправити його.
А от що не треба робити під час емоційного вигорання, так це зачинятися в собі, ізольовуватися від усіх і усього. Ігнорування такого стану не дорівнює розв’язанню проблеми.
Важливо виговоритися, бути почутим та поділитися переживаннями, тим, що дуже болить і заважає нормально жити.
Самостійно з цим майже неможливо впоратися.
Для цього ЮНІСЕФ спільно з Міністерством освіти та науки України запустили проєкт ПОРУЧ для психологічної підтримки батьків і дітей, травмованих війною.
До цього проєкту залучено багато спеціалістів та фахівців, що дійсно можуть допомогти. Щоб стати учасником проєкту треба лише зареєструватися.
Якщо ти маєш знайомих, які пройшли через важкі та травматичні події, то запропонуй доєднатися до такого проєкту.
Якщо ж є бажання підтримати людину самостійно, то важливо знати, чого не слід говорити постраждалим від війни. Адже ненароком можна зробити лише гірше.