При синдромі дефіциту уваги та гіперактивності дитина не має помітних порушень візуально. ЇЇ поведінка сприймається іншими як особливість характеру чи брак виховання.
Проте СДУГ — це повноцінний діагноз. На жаль, далеко не всі батьки та вчителі справді розуміють, що така малеча потребує допомоги та особливого підходу не менше, ніж діти з іншими особливими освітніми потребами.
Дитина з таким діагнозом насправді не має змоги впливати на власну поведінку лише своїм бажанням. Вона потребує поведінкової допомоги, а іноді й медикаментозної корекції.
Якщо допомогти малечі, то вона цілком може впоратися з викликами шкільного життя. Втім, для цього треба певні зусилля від вчителя та батьків.
У межах проєкту щодо підтримки в навчанні дітей з особливими освітніми потребами на сайті Нової української школи розповіли, як допомогти дитині з СДУГ у навчанні.
Найпоширенішими симптомами СДУГ є порушення самоконтролю та саморегуляції. Вони з’являються через біологічні особливості мозку та спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.
А саме, діти з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності мають порушення функціонування ланцюгового зв’язку між лобовою часткою кори головного мозку та базальними гангліями.
Вони, своєю чергою, беруть участь у здійсненні вищої нервової діяльності, зокрема процесах мислення, вираження емоцій та навчання.
Саме у початковій школі, коли дитина має розвивати навички самоконтролю та уважності, можна помітити тривожні дзвіночки. Найпростіше зауважити складнощі вчителям.
Оскільки вони працюють з класом дітей, яким по 6-7 років, то можуть зауважити те, що у когось рівень уважності та самоконтролю на 30% менший, ніж в однолітків.
За кілька років дитина зі СДУГ зможе надолужити цю різницю, адже порушення здатності до самоконтролю обумовлене фізіологічно. Втім, для цього слід дотримуватися рекомендацій лікаря та адаптуватися до потреб малечі.
Важливо зазначити, що встановлення будь-якого діагнозу можливе лише лікарем з відповідною спеціалізацією. Якщо симптоми простежуються у твоєї дитини, слід звернутися до психіатра за консультацією.
Передовсім дорослим варто розібратися з особливостями діагнозу та зрозуміти, які процеси відбуваються в мозку дитини зі СДУГ. Це треба, щоб чітко відрізняти особистість від поведінки малечі та побудувати комунікацію без зайвого емоційного навантаження.
І батькам, і вчителям обов’язково треба пам’ятати про вчасне відновлення власного емоційного ресурсу. Від нього залежатиме успіх комунікації із дитиною чи дітьми.
Звісно, кожна дитина унікальна й потребує особливого підходу. Щоб допомогти малюкові із СДУГ ефективно навчатися, слід пам’ятати про кілька правил.
Критика та покарання в роботі з гіперактивними дітьми не лише не приносять користі, а й можуть призводити до негативних наслідків у довготривалій перспективі.
Тож крик на малечу, коли їй не вдається засвоїти матеріал або вирішити приклад для домашнього завдання, не дасть хороших результатів.
Ці діти потребують похвали та мінімальної кількості критичних та пасивно-агресивних зауважень.
Ефективнішою буде похвала з додаванням конкретики. Наприклад, можна сказати не просто “молодець”, а похвалити дитину за конкретне досягнення: “Це тобі особливо вдалося!”
Зауваження та покарання допускаються, але повинні відбуватися лише тоді, коли дорослий перебуває в збалансованому, впевненому та спокійному емоційному стані.
Малюки з цим захворюванням часто не в змозі самі контролювати час. Тому необхідно стежити за тим, щоб вони вкладалися в нормативи, виконуючи завдання.
Можна записувати час, який дається на завдання, на папері чи дошці, щоб він був перед очима. Коли ж дитина відволікається, слід спокійно повернути малюка до справи.
Через особливості свого функціонування дітям з СДУГ важко вловлювати логічне мислення. Тому, щоб полегшити життя у навчанні, слід не перевантажувати формулювання завдання.
Абсолютно усім важко перебувати в режимі багатозадачності, а для гіперактивних дітей це просто неможливе завдання. Тому, якщо ти маєш кілька завдань для дитини, слід давати їх по черзі, а не одночасно.
Щоб малечі було простіше у школі, слід обов’язково навчити її розпізнавати та екологічно виражати свої емоції — особливо негативні.
Без цього вона будь-яку емоцію відчуватиме як певне внутрішнє збудження, яке шукає виходу.
Коли ти кажеш дитині: “Я бачу, що ти злишся, радієш, хвилюєшся”, — вона розуміє, що будь-який її стан має назву і причину. Також бачить, що її приймають, тож не соромно його відчувати.
Наприклад, можна завчасно підготувати стопку картону та смітник, щоб дитина рвала, м’яла той картон й вкладала всі емоції туди.
Також дитині зі СДУГ дуже допоможе здорова атмосфера у родині та чіткий розпорядок дня. Слід визначити можливі дратівливі чинники й максимально знизити або повністю усунути їх у житті малюка вдома.
В початкових класах саме педагог формує думку дитини про себе, а також колективне ставлення до кожного члена групи. Тобто вчитель(-ка) прямо впливає на формування самооцінки кожної дитини.
У перспективі це дасть можливість працювати над корекцією поведінки. Зменшити кількість проявів небажаної поведінки, допоможе похвала дій, які не суперечать загальним нормам.
Пам’ятай, що з правильним підходом можна допомогти малечі досягати успіхів у школі та почуватися впевненим, потрібним та соціалізованим. Адже дитина з СДУГ не винна у своєму діагнозі й сама часто не розуміє, що з нею відбувається.
А які прояви розлад дефіциту уваги та гіперактивності у дорослих, ми розповіли у матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.