Теплими словами, а не “ти тепер за старшого” — як підтримати дітей українських добровольців

Діти зараз найбільше страждають від війни. Особливо важко тим, чиї тато чи мама зараз служать у війську та воюють проти російської орди. Зрозуміло, що кожній дитині необхідна правильна підтримка та розуміння зі сторони інших дітей та дорослих. 

Практична дитяча психологиня Світлана Ройз у своєму Facebook зауважує: тема підтримки дітей українських військових є неймовірно чутливою, але існує ще й різниця між тими, в кого батьки пішли на війну за повісткою, а хто — добровольцем. І саме про останніх мова йтиме далі.

У спілкуванні та підтримці саме дітей воїнів-добровольців є відмінність. І багато залежить від того, як ті, хто поруч, пояснюють рішення і вибір дорослих.

Як підтримати дитину, якщо ти пішов/(-ла) на фронт

Діти одночасно можуть відчувати дуже різні емоції, — пояснює психологиня.

— Вони пишаються близькими й одночасно можуть відчувати тривогу, сум, страх. Але часто й раптово проявляється злість, роздратування чи нерозуміння. Ці емоції діти не завжди відкрито проявляють, навіть деколи не усвідомлюють.

Вся ця хвиля може перенаправлятись на близьких, молодших дітей, друзів. Діти навіть можуть щось ламати, проявляється аутоагресія.

Тож важливо, аби самі дорослі розуміли, що відбувається і намагались пояснити дітям, що зараз всі емоції — нормальні.

Після цього варто дати дитині варіанти, як можна ці емоції проявляти без шкоди для свого здоров’я чи інших.

Сприйняття світу дітей егоцентричне, тож варто знати, що в їхній голові виникає ряд запитань до людини, яка обрала війну, а не вечірню казку з дитиною. 

• Ти міг/могла не йти, але пішов/(-ла). Значить, ти мене покинув/(-ла). Тебе немає поруч, коли ти потрібен/(-на). І в тому, що я відчуваю зараз — твоя провина.

• Я хочу, щоб все було як раніше. І ти винний/(-на), в тому, що все змінилось.

• Ти тільки про себе думаєш, а що зі мною буде?

Pexels

На всі ці фрази та думки потрібно відповідати щиро, звертаючись і підтримуючи почуття дитини. Наприклад, вживати фрази:

• Я знаю, як тобі важко, моя найбільша мрія бути з тобою і не розлучатись.

• Я на фронті заради тебе і заради себе, і заради всіх, кого ми захищаємо.

• Ти можеш думати, чому саме я, чому я не залишаюсь з тобою і я розумію, що ти можеш злитись. Я хочу, щоб ти завжди пам’ятав/(-ла) — я тебе люблю.

Коли дорослі кажуть “Я пішов заради тебе”, то діти можуть відчувати ще й провину.

Це правда, на фронті в першу чергу, заради дітей, сімей, країни, але краще формулювати так, щоб уникнути зародження відчуття провини.

Як підтримати дитину, батьки якої пішли добровольцями

На тих дорослих, що знаходяться поруч, може проектуватися гнів і страх, що і з ними може щось статися. Тож тим, хто залишається з дитиною вдома, важливо частіше повторювати: “Ми робимо все можливе, щоб піклуватись про себе”.

Діти можуть проявляти більш регресивну поведінку — здаватись малюками, щоб несвідомо утримати нас поруч, а можуть навпаки — різко дорослішати, відсторонюватися, наче привчаючи себе до того, що близькість їм не потрібна.

— Іноді у дітей виникає “вторинна вигода”: мої близькі на війні, тож тепер весь світ мені винен. Важливо, щоб дитина відчувала, чула від дорослих: “Я знаю, що тобі дуже складно. І всі ми пишаємося твоєю силою. І вдячні твоїм близьким”.

Варто робити акцент не на жертовності, а на силі дитині.

У роздратуванні діти можуть крикнути, що ненавидять близьких і того, хто зараз на війні. Навіть слова про смерть у таких випадках свідчать не про первинний сенс сказаного, а про те, що дитині необхідна допомога та підтримка.

— Нам важливо собі нагадувати, що ми — величезні. І можемо вмістити сильні емоції дитини. Вони через кілька секунд зміняться і дитина буде боятись, що втратила нашу близькість.

Близькість — це ліки, — пояснює психологиня.

Pexels

Абсолютно всім дітям складно витримати невизначеність, бо у них немає відчуття часу. Як тільки з’являється можливість, краще рідним з фронту виходити на зв’язок. Давай дитині щось контролювати та за щось відповідати.

Такі завдання — записувати для вас відео, робити свічки з вощини, писати листи, малювати, співати — скерують її увагу і напругу.

Читати на тему

Як спілкуватися з дитиною, коли тато або мама на фронті. Десять порад від психологині Марії Гички-Сидор

Спільно з психологом записали, як спілкуватися з дітьми і як загалом будувати щоденне життя, коли тато або мама на війні.

Чого не варто говорити дитині, чиї батьки — на війні

• Уникай слів: ти тепер старший, ти тепер за мене (за батька/маму). Ти — опора мамі/татові/ бабусі. Дитина не має бути в ролі дорослого. Ми можемо просити — будь уважним, будь відповідальним.
• Тим, хто опікується дітьми, важливо говорити про те, як вони сприймали рішення близького та що допомагає відволіктись.

Такі щирі розмови додають близькості стосункам.

• Можна відвідувати психолога: разом з дитиною або давати їй простір для самостійного відвідування терапевта.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!