Дати ременем, аби дитина порозумнішала і добре себе поводила — “золотий стандарт” радянського покарання. Це вважалося нормою, і такі покарання ніхто не засуджував. На відміну від сьогодення, коли за побиття дітей можуть позбавити батьківських прав чи відібрати дитину.
Звичка “виховувати” дітей побиттям, а не словами, згубно вплинула на кілька поколінь українців. Опинившись у Європі, де “так” не заведено, в українок почали навіть відбирати дітей.
Видання РБК-Україна поділилося спостереженнями, як саме вплинуло подібне виховання на нас, та як позбуватися таких манер виховання дітей.
Як радянська звичка бити дітей вплинула на кілька поколінь
Останнім часом у соціальних мережах став популярним тренд happy house, ми детально розповідали про нього раніше. Це вкотре змушує звертати увагу на помилки виховання дітей та їхні наслідки. Фізичне насилля — побиття, прийшло до нас з СРСР.
Тоді саме страх ременя, а не повага до батьків, змушувала поводитися належним чином. Психологиня і психотерапевтка Богдана Янків розповіла, у 20 столітті існували дві форми виховання дітей — страх і авторитет. Ремінь став інструментом, який підтримував фізичний та моральний вплив.
Дітям прищеплювали страх покарання, невдачі, осуду й самого ременя. Покарати могли навіть за так зване “тунеядство”, тому побиття ременем набули справді союзного масштабу. Крім того, доступу до інформації, як правильно виховувати дітей, у людей не було.
Тому діти, що народилися за час Незалежності, так само могли виховуватися ременем та тілесними покараннями. Адже батьки могли “успадкувати” ці методи від своїх батьків.
Психологів взагалі не було. Лише у 2000-х роках почали з’являтися перші психотерапевти — кілька спеціалістів на мільйон людей, — додає психологиня Богдана Янків.
Ремінь, на думку психологині, міг стати символом покарання для дітей, бо був завжди “під рукою” в батьків. На дітей це могло впливати по-різному: когось це ламало і діти ставали невпевненими й жертовними, а хтось міг зазнати витіснення тілесних відчуттів — зникнення відчуттів власного тіла.
— Це може проявлятися і в сексуальному плані, і в дотиках, і в обіймах… Особистість починає все менше й менше контактувати з іншими… Або ж навпаки — не відчуває міри (коли занадто часті або сильні фізичні дотики спричиняють дискомфорт іншим), — каже психологиня.
На когось тілесні покарання могли вплинути геть інакше — ці люди ухвалили рішення виховувати дітей без насилля. Варто знати, що батьки через негативний досвід покарань у дитинстві, можуть дозволяти своїм дітям занадто багато. Це загрожує тим, що підлітки стануть некерованими, антисоціальними та схильними до криміналу.
Психологиня каже, близько 70% людей на планеті переносять свій негативний досвід дитинства на власних дітей. Тому за “антисценарієм” живуть всього 30% людей.
Богдана Янків каже, найкраще виховання — за власним прикладом. Дитині потрібно приділяти свій час та увагу, вона має знати, що її люблять та поважають. Дитину потрібно підтримувати, слухати і чути.
Раніше ми розповідали, чому люди ностальгують за СРСР.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!