Без рожевих окулярів і моторошних деталей — як розповісти та пояснити дитині, що таке Голодомор

Світ дитинства — безтурботне та безпечне місце, де малюк спокійно може пізнавати себе та все, що його оточує. Та в один момент цей картковий будиночок у призмі рожевих окулярів починає руйнуватись, коли у двері неочікувано постукають трагічні події.

Близько ста років тому українським дітям довелось стикнутись у житті з голодом, втратою рідних, а іноді й власного життя. Зараз щоденно сучасні малюки вимушені замість обіду та здорового сну обирати холодний підвал як укриття, аби врятуватись від російських ракет.

Тож коли зіткнення з реальністю не уникнути, з’являється питання, а чи варто у вирі нещасть згадувати ще й про трагічні події минулого. І якщо так, то як правильно дитині розповідати про історію її рідної країни, яка пережила чимало потрясінь, зокрема й Голодомор.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів Вікна поспілкувались з дитячим нейропсихологом з досвідом роботи понад десять років та керівником дитячого корекційного напрямку благодійного фонду Mental help 365 Дмитром Вакуленком та розібрали детально разом наступні питання:

• як вибрати момент для розмови про трагедію;
• як підготуватись до розмови про трагічну подію, зокрема й про Голодомор;
• якщо хочеш розповісти дитині про трагічний момент з історії, то у якій формі краще подати інформацію;
• коли можна починати спільно відвідувати заходи з вшанування пам’яті жертв Голодомору;
• що робити, якщо дитина почула неправдиву, маніпулятивну інформацію про Голодомор;
• чому важливо розмовляти з дітьми про трагічні події, зокрема й про Голодомор.

Коли дитину варто починати знайомити з історією Батьківщини

Дмитро Вакуленко пояснює, що знайомство дитини з історією своєї Батьківщини — процес довготривалий. Тому починати його потрібно вже змалку близько з двох років.

З двох років вже сміливо можна з дитиною розглядати історію України, нашу культуру, передавати їй цінності нашого народу.

Вже з п’яти років у дитини формується розуміння, що таке смерть, тому якщо у рамках історичної теми виникнуть суміжні питання, можна спробувати обережно вже відповідати на них.

Однак варто не забувати, що дошкільнятам не варто розповідати все у подробицях, а краще вибрати тактику “широких мазків”. Крім того, розмова не має нагадувати лекції.

Краще дітей дошкільного віку знайомити з історією Батьківщини прикладним способом: через ігри, відвідування культурно-масових заходів, урочистостей, або ж днів жалоби та пам’яті, наприклад, як День пам’яті жертв голодоморів. Та важливо пам’ятати, що таке навчання має від початку впроваджуватись у родині.

Своїм власним прикладом батьки мають демонструвати своє ставлення до наших культури, цінностей, держави.

Зі шкільного віку батьки можуть вже розповідати про основні історичні події, українських історичних діячів, але теж умовно широкими мазками, тобто без поглиблення у моторошні, трагічні, чи складні подробиці. Тому що тоді це не буде нести жодної користі.

Ми маємо берегти дитину від сильного емоційного стресу, перенавантаження і від таких історій, які вона просто не зможе зрозуміти.

Зі старшої школи, підліткового віку — вже можна розповідати дитині детальніше про історію країни з подробицями, описуючи складні соціальні та політичні проблеми, які того часу були.

Можна рухатися в рамках шкільної програми з історії України: починати з розповідей про давні часи й продовжувати до сьогодення, поступово розкриваючи історичні події, персонажів, їх мотиви й тому подібне. А вже з юнацького віку, з 16 років, є сенс поглиблювати знання з вивченням літератури та кінематографа.

Коли та як починати національно-патріотичне виховання

Національно-патріотичне виховання — це процес формування нашої національної ідентичності, який можна розділити на декілька блоків: мова, любов до власної держави, громадянська відповідальність, взаєморозуміння, а іноді й толерантність до інших культур. Формувати національну свідомість у дитини теж можна вже з двох років на прикладі батьків.

Любов до держави — не має формуватися з якогось періоду. Це відбувається постійно, починаючи з сім’ї, а потім поступово ця відповідальність зазвичай лягає на плечі працівників освіти.

Національно-патріотичне виховання відбувається вже тоді, коли батьки з дитиною дотримуються певних цінностей та культури, що притаманні їхньому народу. Сприяти формуванню розуміння у дитини, хто вона за національністю, можна шляхом ігор, читання казок, перегляду мультфільмів, проведення звичайних розмов чи навіть дискусій.

Чим старша дитина віком, тим більше ми залучаємо формат дискусії та питання/відповідей.

Таким чином можна залучати дитину у досить природній для неї процес пізнання світу навколо та самої себе. Варто лише не боятись відповідати на її питання, шукати рішення та джерела інформації разом, досліджувати цікаву для малечі тему, щоб формувати у майбутньому здорову особистість, яка буде готова до дорослого життя. Тоді вона зможе попіклуватися про себе, захистити себе та свою сім’ю, а також сприяти розвитку суспільства, у якому живе.

Це сформує дорослу особу з громадською відповідальністю. А розуміння всіх історичних процесів забезпечить їй більше шансів на щасливе майбутнє.

Як зрозуміти, що дитина готова до розмови

Дмитро Вакуленко пропонує звернути увагу батьків на впровадження формату постійних розмов з дитиною у родини.

Тобто, має бути певний час, коли малеча звикла, що у неї є час для того, щоб поставити питання, а також поділитись тим, що хвилює. Це загалом може сприяти розвитку більш довірливих стосунків у сім’ї.

Я завжди рекомендую батькам вводити в практику щоденних умовних чаювань разом, коли ви щонайменше одну годину витрачаєте на просту розмову, на спілкування з дитиною на різні теми.

Якщо така традиція вже існує, тоді можна запропонувати дитині поговорити про певний момент з історії України, як, наприклад, голодомори.

Так можна нагадати про те, що 25 листопада — це День пам’яті жертв голодоморів, що це такий загальний національний історичний день, коли ми там згадуємо та вшановуємо жертв, пам’ятаємо про це. І потім далі розвивати цю тему.

Розкривати тему голодоморів варто більш комплексно і масштабно. Не говорити про це дуже сухо. Потрібно пояснювати, що це не дія однієї особи Сталіна, а великої кількості людей, які навмисно створювали геноцид.

Читати на тему

Ніколи не забудемо та не пробачимо: що тобі треба знати про День пам’яті жертв Голодомору

Читай, коли відзначають День пам’яті жертв Голодомору 2023.

Як підготуватись до розмови про трагічну подію

Вивчити тему самостійно

Насамперед необхідно якісно дослідити самостійно потрібну тему та вивчити факти. Якщо батьки планують говорити з дітьми про трагедію Голодомору, потрібно пам’ятати, що це не був один випадок масштабного голоду, а щонайменше три.

Також важливо зрозуміти всі причинно-наслідкові ланцюжки, як та чому це відбувалося, що було напередодні, яка була мета. Для цього доведеться дослідити різні джерела.

Водночас потрібно перевіряти, чи джерела не мають проросійського характеру, тому що ця тема для наших східних сусідів досі залишається під негласним табу та місцем для маніпуляцій.

Підготувати комфортне та спокійне середовище

Варто пам’ятати, що таке спілкування не має бути примусом, а дитина має почуватись комфортно, щоб відкритись та легко запитати, що для неї важливо. Тому найкраще не тільки підібрати час для розмови, але й місце, де ваше дитя буде почуватись комфортно та спокійно може говорити, де нічого не буде відволікати.

Підібрати момент та спланувати час для розмови

Потрібно підібрати момент, коли спокійно можна говорити з дитиною. Тобто спілкування не має відбуватися, поки хтось із батьків за кермом в дорозі, чи коли зайняті іншими справами, чи коли дитина чимось відволікається, або ж присутній якийсь стресовий фон.

Тому знову ж таки варто звернути увагу на впровадження регулярного спілкування з дитиною, коли й вона, і батьки будуть готові приділити свою увагу розмові.

— Таким чином ми є джерелом достовірної інформації, по-перше, для дитини. По-друге, формуються ваші довірливі стосунки. По-третє, дитина має відповіді на більшість своїх питань і вона шукає їх в першу чергу вдома, де в принципі й має їх знаходити.

Також у цьому процесі важливо бути уважними до питань малечі, а також емоцій. Тому потрібно планувати свій час так, щоб можна було не тільки викласти інформацію, але й умовно отримати зворотній зв’язок.

Ще одна річ, яку варто пам’ятати: чим старше дитина, тим довше така розмова може тривати. Чим молодша дитина, тим менше по часу має продовжуватись спілкування на відповідну тему. Крім того, для малечі краще супроводжувати розповідь іграми та прикладним матеріалом відповідно до віку.

Не боятись питань, на які не знаєш відповіді

Також перед розмовою варто бути готовими, що у дитини можуть виникнути питання, на які батьки не знатимуть відповіді попри високий рівень підготовки.

— Це нормально, якщо ти щось не знаєш. Це нормально сказати своїй дитині: “Слухай, ти поставила/поставив класне питання. Я не знаю, як на нього відповісти. Я пошукаю наступний день або дай мені паузу у 20 хвилин і я тобі відповім”.

Тому потрібно бути готовими, що це буде не п’ятихвилинна розмова та неодноразова акція, а довготривала історія на кілька зустрічей, щоб повертатись до питання.

Потрібно залишатися чесними та достовірними. Краще взяти паузу, знайти відповідь і поговорити з дитиною пізніше, ніж на ходу сказати, що не знаєш, що це не має значення, чи нехтувати потребою дитини.

З чого почати розмову про Голодомори з дитиною

Насамперед у підборі матеріалу необхідно орієнтуватись на вік дитини. Існує загальне правило, якого дитячий нейропсихолог рекомендує дотримуватися батькам: чим молодша дитина, тим менше моторошних подробиць.

Також відповідно до віку потрібно підбирати словниковий запас для розповіді та не оперувати складними термінами. Наприклад можна говорити, що майно у часи голодоморів не конфісковували, а відібрали.

Починати розмову варто із загальних історій, розповісти, що було до Голодомору, які були передумови та причини. Можна нагадати про День пам’яті жертв голодоморів.

Також, якщо наявна така інформація, можна спробувати розповісти дитині, як родина жила у часи голодоморів, або ж що тоді відбувалось на території міста, села, області, чи регіону, де вона народилась. Це допоможе дати відчуття, що ця історія стосується її рідних та її самої.

Ми маємо давати розуміння, що це не десь там далеко. Це варто проговорювати, щоб дитина розуміла, що це стосується саме її культури, цінностей, сім’ї.

Якщо розмова планується зі старшою дитиною, підлітком, то є сенс пошукати кіно, відеоматеріали на потрібну тему. Наприклад, від 14 років можна спробувати показувати анімаційний фільм від Мінкульту під назвою Дух голоду.

Водночас важливо не забувати, що необхідно розкрити тему з різних сторін та проговорити з дитиною, чого ця історія вчить, які висновки можна зробити, як можна себе захистити від подібного. Тобто потрібно не залишати дитину лише у страху перед історичними подіями, але й дати можливість їй знайти механізми, щоб захиститись.

Інакше це просто залишиться як факт та найімовірніше не запам’ятається, або ще гірше дитина може від того дуже сильно стресувати, злякатися від того і не почувати себе в безпеці. Цього варто уникати.

Читати на тему

У дитини точно все добре? “Червоні прапорці” поведінки, за яких потрібна психологічна допомога

Читай, які прояви поведінки дитини сигналізують про потребу звернутися до психолога.

Чому дитина може не зацікавитись інформацією, відволікатись, не слухати

Дмитро Вакуленко попереджає, що причин може бути багато, чому той чи інший академічний матеріал може дитині не заходити.

Якщо говорити про загальний стан, може бути причина у тому, що батьки витягнули дитину зі стану, коли вона спілкувалися зі своїми друзями або коли у неї час на з гаджети. Тому насамперед варто звернути увагу саме на організаційний момент.

Дуже рекомендую не відривати дитину з якогось процесу. Краще запропонувати разом випити чаю та поспілкуватись: “Будь ласочка ти долучайся. У мене є цікава тема для розмови. Вона дуже важлива”.

Ще причиною може бути незрозуміла лексика для дитини: коли підбирані слова невідомі дитині, коли розповідь нецікава, коли вона не дотична до тих проблем, які стосуються дитини. Тому можна спробувати використовувати порівняння, метафори та намагатись загалом пояснювати все доступною мовою.

Третя причина — це наша підготовка до такої розмови. Якщо ми самі плаваємо в темі, то розповідь одразу стане не цікавою.

Як підбирати фото та відео з часів Голодомору залежно від віку дитини

Дитячий нейропсихолог запевняє, що недоречно показувати дітям дошкільного віку ілюстрації, які демонструють цю трагедію. Історичні фото можна показувати дітям від 16 років.

Анімовані ілюстрації, де немає деталей та подробиць, можна показувати у підлітковому віці. Однак потрібно переглядати весь контент, який планується показати дітям, зокрема на наявність російської пропаганди.

Коли можна починати спільно відвідувати заходи з вшанування пам’яті жертв Голодоморів

Перед відвідуванням заходів варто дитину проінформувати, про що буде подія та чому вона присвячена. З першого класу вже можна поступово у дитини формувати розуміння про тему голодоморів, але без внутрішніх подробиць. Казати про те, що відбирали хліб, що змушували голодувати наш народ для того, щоб над ним панувати. Це дуже просте послання.

А потім поступово можна детальніше розповідати й відвідувати культурні масові заходи разом.

Також можна і з раннього віку відвідувати подібні події, але потрібно розуміти, що час перебування дитини на цих заходах має бути обмеженим: чим молодша дитина, тим менше часу вона має там перебувати.

Ми маємо діяти не з позиції, що люди скажуть. Потрібно діяти в інтересах дитини та думати, що корисно та доречно їй.

Якщо відчуваєш, що дитина після розмови почувається стурбовано

Важливо розуміти, що не існує чарівного слова, що батьки могли сказати й все стало добре. Необхідно пам’ятати, що дитина індивідуальність. Тому щоб зрозуміти, що відбувається, треба провести мінімальний аналіз і вже відштовхуватись від нього.

По-перше, потрібно перемістити себе з дитиною у безпечне середовище, наприклад, додому.

По-друге, створити такі умови, де все спокійно, тихо, не треба нікуди бігти, нічого критичного не відбувається, ніхто нікуди не спішить і спокійно поговорити.

Можна сказати: “Я бачу, що ти засмучений/засмучена, що тобі наче страшно, дискомфортно. Давай про це поговоримо? Що викликало такі емоції?”

Дмитро Вакуленко пояснює, що насправді дорослим без розуміння причини не вдасться дитині допомогти. Крім того, крізь призму власного сприйняття може здатися, що дитину, наприклад, злякала музика чи певні слова, чи картинка. А її, можливо, це взагалі не зачепило, а нагадало про якусь іншу історію, яка викликала в неї такі емоції.

Тому перш ніж допомагати дитині в будь-якій ситуації, потрібно запитати, що дитина відчуває та думає, поставити прості зрозумілі питання. У результаті розмови потрібно зробити конструктивний висновок, виробити захисний механізм, алгоритм дій, що можна зробити, щоб подібне не повторилось.

Не залишай дитину наодинці з її проблемою. Дай їй рішення, вихід.

Якщо помітно, що дитина не може себе контролювати, їй дуже страшно, якщо слова батьків їй не допомагають, то є сенс звернутися з цим питанням до дитячого психолога.

— Зараз приводів для того, щоб відчувати тривожність та демонструвати симптоми психотравматизації достатньо. Через це діти можуть відчувати себе як мінімум дискомфортно. Тому є сенс на це звертати увагу та оперативно звертатися за компетентною професійною допомогою.

Якщо дитина почула неправдиву, маніпулятивну інформацію про Голодомори

У випадку, якщо дитина почула неправдиву інформацію про певну трагедію, зокрема про Голодомор, тоді батькам потрібно вислухати дитину, а потім запропонувати це обговорити та перевірити інформацію на достовірність.

Варто шукати контраргументи та позиціонувати це не так, що “я тобі зараз доведу, що ти неправий/неправа”, а що ми з тобою пліч-о-пліч будемо шукачами правди та істини.

Чому важливо розмовляти з дітьми про трагічні події, зокрема й про Голодомори

Дмитро Вакуленко пояснює, що базова задача батьків — підготувати дитину до дорослого самостійного бажаного щасливого життя.

Тому не варто ростити дитину в рожевих окулярах, що все добре, все класно всюди, адже вона буде абсолютно не адаптованою до реальності сьогодення. Якщо вона буде володіти інформацією, у неї буде більше можливостей робити вдалі рішення та захистити себе, попіклуватися про свої інтереси.

А якщо говорити в масштабі суспільства, то чим більше людей в Україні будуть знати про трагедії минулого, тим більше зможуть вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки та базуючись на такому досвіді, робити менше помилок та обирати кращий шлях.

Чим більше людей просто будуть в курсі цих подій, чим більше вони будуть знати про те, що відбувалося, що таке наш східний сусід та на що він здатен, то менше людей буде в майбутньому хотіти вибудовувати якісь довірливі толерантні стосунки з ним.

І йдеться не про зрощування ненависті до іншого народу, а про захист національних інтересів та усіх українців. Адже наше суспільство намагалися роз’єднати, щоб нас зруйнувати. Тому ми маємо пам’ятати свою історію, щоб не піддаватись чужому впливу, а єднатись, особливо у сучасній боротьби за свою свободу.

— Ми маємо бути як один кулак разом, борючись проти терористів. Ми маємо піклуватися про себе в довгостроковій перспективі, тому потрібно формувати громадянську позицію, громадянську відповідальність, любов до нашої держави.

Наша генетична пам’ять — це те, що об’єднує сім’ю. Спільні історичні події — те, що об’єднує українців. А нам потрібна сьогодні якраз консолідація.

---

Дізнаватися про події штучного голоду буває важко, свідчень очевидців залишилося мало, а на книгу не завжди знаходиться час. Щоб тобі простіше було пізнавати історію України, дивись добірку фільмів про Голодомор 1932 та 1933 років.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.