Чи не найболючішою темою останніх трьох років стала освіта дітей та студентів, які спочатку через Covid-19, а тепер через війну не відвідують навчальні заклади очно. Такі коментарі часто звучать не лише від батьків, а й від учителів та викладачів.
Бо йдеться не про пропущений чи незасвоєний матеріал дитиною, а про її нездатність вчитися у майбутньому. Багато хто переймається, що вторгнення Росії перекреслило майбутнє української молоді, та LIGA.Life впевнені: ні, не зіпсувало та не перекреслило. Просто тепер батькам та педагогам варто докладати більше зусиль і навчати дітей по-новому.
На важливі запитання відповіді шукали педагоги, репетитори та психологи.
За спостереженнями керівниці математичного гуртка Лямбда Асі Шумяцької, після кожного пережитого стресу дитяча пам’ять та здатність запам’ятовувати інформацію погіршувалася. Ситуація залишається на такому ж рівні у тих дітей, що залишилися жити в Україні та переживають обстріли, повітряні тривоги та інші супутні прояви війни.
Натомість діти, які виїхали за кордон та пройшли період адаптації, практично повністю поновлюються. Але, звісно, прогалини у пам’яті та прокрастинація помітна у всіх.
У Німеччині з українськими дітьми 11-15 років працює Олена Богатиренко, і вона теж помічає відсутність концентрації та уваги у 99% своїх учнів. За словами Олени, діти тепер можуть слухати когось не довше ніж десять секунд.
— До того ж присутня величезна агресія одне до одного, нецензурна лайка з’являється уже й на уроках, в присутності вчителів. А всі ці діти — справді розумні та цікаві.
Pexels
Та найважче, визнають педагоги, дітям, які навчаються одночасно у двох школах — українській та іноземній. Таке перенавантаження настільки тисне на дітей, що вони виконують усі завдання ледь не в останній місяць навчання, не з’являються на онлайн-уроках.
З іншого боку, досить поширено діти почали проявляти зацікавлення до науки та нових фактів. Приходять на уроки навіть попри різницю у часових поясах — так вони намагаються налаштувати своє життя на довоєнний лад.
Наукові дослідження свідчать, що більш вразливі до впливу травматичного досвіду діти, які:
у ранньому віці мали погане харчування, недостатній зв’язок з мамою або мама мала депресивні розлади;
мали проблеми з ментальним здоров’ям до війни;
пережили відокремлення від батьків під час травматичних подій: у малюків трьох – п’яти років тоді значно зростає ризик розвитку тривожності, психоемоційної нестабільності, розладу адаптації.
Частину цих даних підтверджує досвід психотерапевтки Ольги Федорець. За її спостереженнями, визначальний вплив на дітей зробила не сама війна, а атмосфера в сім’ї, яка панувала ще до 24 лютого.
— Ми можемо говорити про психологічні наслідки, якщо дитина пережила поранення або на її очах хтось постраждав, — висновує Ольга Федорець.
Також на психоемоційний стан дитини впливає сімейна ситуація: чи не пішов хтось із близьких людей на фронт.
Науковці переконані, що діти молодшого віку простіше переносять стресові події, якщо під час цієї ситуації вони були поряд із батьками чи вихователями. Наявність поряд матері, старших братів-сестер чи родичів є психологічним буфером, який відокремлює несформовану психіку дитини від жахіть воєнного часу.
У дітей, які були більш вразливими, наслідки позначатимуться і на здатності до навчання, оскільки підвищена тривожність і депресія самі собою є станами, що значно ускладнюють процес навчання.
Окремого стресу завдає не сама війна як факт, а все, що вона тягне за собою: переїзд, зміну школи, втрата власної кімнати чи іграшок. Особливо зростає пильність.
Дітям важко сприймати іншу інформацію, бо їхня голова перетворюється в одне велике вухо, яке слухає, чи не летить ракета.
Особливо погано на пам’ять впливає гормон кортизол, який виділяється під час стресу. Бо в пам’ять врізаються яскраві картинки одразу до чи після події, але через півгодини наша пам’ять просто вимикається і блокує сприйняття будь-якої іншої інформації.
Перше правило: мінімізувати стреси наскільки це можливо. На краще запам’ятовування та процес навчання впливає зв’язок із близькими людьми та вчителями, вихователями; добре володіння мовою, якщо дитина переїхала до іншої країни; підтримка однолітків та вищий рівень освіти у батьків; менший вік дитини; менший час, який дитина провела у бойових діях.
Якщо дитина перебуває в Україні, то батькам слід зробити від себе все залежне, щоб стресу у дитячому житті стало менше. Жодних примусів вчити вірші над книгою при світлі ліхтаря, якщо дитина сама такого бажання не виявляє.
А головне — навчи дитину заспокоювати себе в критичних ситуаціях. З цим допоможуть дихальні вправи.
Вимоги до успішності та поведінки важливо знизити, пояснює Федорець, оскільки половина мозку дитини працює радаром змін і лише половина може займатися чимось іншим.
А ще — давати дітям простір для творчості, бо це справді допомагає. Однією з дієвих є арттерапія — вона допоможе і дорослим, і дітям. Детальніше про арттерапію можеш прочитати в нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!