З початком війни майже 6,5 тис. дітей залишилися без батьківського піклування з різних причин. З них 1,3 тис. лишилися самотніми у зв’язку зі смертю обох або одного з батьків.
Дитяча психіка досить нестійка до таких навантажень, тому діти схильні до переживань ще більше, ніж дорослі. На жаль, ми не завжди можемо контролювати життєві ситуації так, щоб не завдати дитині психологічних травм.
Вікна-новини разом з експертами підготували для тебе поради, щоб допомогти запобігти формуванню психологічних травм у дітей, які залишились без мами чи тата.
Психологічні травми: якими вони можуть бути
Психологічна травма — це реакція психіки на події чи серію подій, які становлять загрозу фізичній та/або психологічній цілісності людини.
Такі реакції можуть виникати внаслідок різних подій, таких як насильство, втрата близької людини, воєнні дії, катастрофа, сексуальне насилля тощо.
Це страшна подія, яка шокує, загрожує життю або емоційному благополуччю дитини, а також негативний вплив, впоратися з яким дитина не може через вікові особливості, — коментує психологиня Валентина Жемчужникова.
Дитячий нейропсихолог Дмитро Вакуленко розповідає, що психологічні травми можуть бути різних типів:
- посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це тип травми, яка виникає внаслідок жахливої травматичної події. Для нього характерні такі симптоми, як повторні спогади, сни, тривога, панічні атаки та інші;
- комплекс травми — тип травми, який виникає внаслідок довготривалої травматичної ситуації, як-от: насильство в сім’ї, сексуальне насильство або дитинство, пережите в середовищі небезпеки;
- первинна травма — тип травми, що виникає внаслідок одноразової події, такої як аварія, терористичний акт, збройний конфлікт тощо;
- вторинна травма — тип травми, який виникає внаслідок спілкування з людьми, які були жертвами травм, таких як лікарі, психологи, соціальні працівники тощо.
Прояви психотравми у дитини та як її розпізнати
Нейропсихолог Дмитро Вакуленко дає поради, які допоможуть розпізнати прояви психотравм:
- Зниження настрою та емоційна нестабільність. Дитина може бути розгубленою, засмученою або ж навпаки виявляти нетерплячість, агресію, дратівливість.
- Проблеми зі сном. Ти можеш спостерігати, що дитина стала важче засинати, страждати від нічних кошмарів або прокидатися вночі.
- Зниження інтересу до раніше улюблених занять та активностей. Може з’явитись поведінка уникнення. Дитина не хотітиме спілкуватися з іншими дітьми, йти в школу або садочок, відвідувати гуртки.
- Труднощі в академічній сфері. Дитина може мати проблеми з увагою, пам’яттю або здатністю вчитися.
- Фізичні прояви, такі як біль у животі, головні болі, втрата апетиту, скарги на загальну слабкість та болі в тілі.
- Збільшення тривожності та страху. Дитина може переживати постійний страх, хвилювання за своє життя або життя близьких людей, боятися бути на самоті або відчувати постійну тривогу.
- Постійне переживання травматичної події. Дитина може не виходити зі стану шоку, постійно думати про травматичну подію та її наслідки.
Вплив психологічної травми на життя дитини
— Якщо дитина не прожила своє горе, не мала змоги дати волю своїм почуттям, не мала підтримки дорослих, то травма “заморожується”, — коментує психологиня Валентина Жемчужникова.
А далі людина живе, і в неї ніби все може вдало складатися, ось тільки радості немає, і відчуття, ніби щось її обтяжує.
Також це можуть бути різні страхи, почуття тривоги, провини, незмінний контроль за близькими.
Крім того, травма впливає на те, як людина будує стосунки з оточенням, з протилежною статтю, як справи з довірою, як людина дає раду своїм переживаннями надалі, — розповідає психологиня.
— Все індивідуально і залежить від того, як і з ким дитина проживала втрату батьків, — додає Валентина.
— У довгостроковій перспективі людина з неопрацьованим травматичним досвідом може мати неконструктивне сприйняття себе, людей, світу, що призводить до формування неконструктивних правил життя або принципів, якими керується людина, — веде дитячий нейропсихолог Дмитро Вакуленко.
Внаслідок чого у людини можуть виникати труднощі з реалізацією себе та своїх потреб у всіх сферах її життя, — додає він.
Тобто можуть виникнути проблеми зі створенням власної сім’ї, з роботою, комунікацією тощо.
На що слід звернути увагу у стосунках з дитиною, щоб запобігти формуванню психічних травм
Основний принцип профілактики психотравм — створити безпечне середовище підтримки для дитини, де вона може розвиватися та почуватися захищеною.
Дитячий нейропсихолог дає поради, які допоможуть запобігти формуванню психічних травм:
- Підтримуй емоційний стан дитини, демонструй свою любов, турботу та безумовне прийняття. Приділяй увагу дитині, вислуховуй її та показуй співчуття.
- Не використовуй фізичне або психологічне насильство у стосунках з дитиною. Конструктивно реагуй на будь-яку поведінку дитини. Не тисни на дитину відчуттям провини чи соромом.
- Забезпечуй стабільність, де це можливо. Стабільність та регулярність у розкладі дитини, її розподіл часу, наявність постійних місць для відпочинку, розвитку та навчання допоможе зменшити стрес та нестабільність дитини.
- Підтримуй відкриту та чесну комунікацію з дитиною, залучай її до розмов та ухвалення рішень. Розмовляй про її почуття та почуття інших людей. Обіцяй лише те, що у твоїй зоні контролю.
- Створюй можливості для розвитку. Надавай дитині можливості для розвитку, включаючи різні види діяльності, такі як спорт, творчість, навчання тощо.
Як варто правильно підтримати дитину, щоб вона це відчула
Насамперед важливо дати зрозуміти дитині, що всі її почуття та переживання нормальні й вона має на них повне право.
Немає нічого соромного в тому, щоб плакати, журитися, сердитися. Не треба намагатися відволікти дитину, аби вона не плакала, не сумувала, — говорить Валентина Жемчужникова.
— Дитина добре відчуває батьків без слів та жестів. Тому, якщо хочеш, щоб твою підтримку відчули, — просто залишайся щирим(-ою). Не намагайся купити спокій дитини за іграшку чи щось інше, не знецінюй біль та втрату дитини, — радить Дмитро Вакуленко.
Спробуй зрозуміти та розділити цей біль разом з нею.
Будь готовим(-ою) до того, що стан дитини може бути нестабільним і у відповідь можеш отримати неприйняття.
Дорослі часто не витримують дитячих сліз і намагаються у будь-який спосіб зробити так, щоб дитина не плакала, не страждала.
Найгірший варіант — це соромити: “Ти ж майбутній чоловік, ти маєш бути сильним”, “Мама/тато не хотів би / не хотіла б, щоб ти плакав(-ла)”, — радить Валентина Жемчужникова.
Якщо у сім’ї є кілька дітей, то не потрібно на старших навішувати відповідальність за стан молодших — це шкодить психічному здоров‘ю дитини.
Щоб підтримати, будь поряд з дитиною, повторюй, що ти завжди відкритий(-а) для того, щоб поговорити.
Ділися своїми переживаннями, розмовляючи про рідну померлу людину, запитуй, як дитина почувається, про що думає. Дотримуйся ритуалів, які були раніше, які пов‘язували дитину з померлим татом чи мамою.
— З одного боку, дорослий, що залишився, має бути досить стійким, щоб бути опорою дитині. З іншого боку, не потрібно вдавати із себе скелю, яка тримається — не плаче, не сумує. Діти часто це зчитують як байдужість, — додає пані Валентина.
Тож пам’ятай, що найкращий варіантом підтримати дитину — це звернутися до психолога, який працюватиме з темою проживання втрати.
Він консультуватиме тебе щодо того, як пояснювати, що з дитиною відбувається на певному етапі, як краще чинити і що навпаки не слід робити/говорити.
Якою має бути поведінка опікунів, які виховують дитину замість мами/тата
На початку, якщо дитина потрапила до опікунів відразу після втрати, — допомогти їй це пережити, підтримати та створити умови емоційного та фізичного комфорту.
Я би радив би тут працювати в парі з дитячим психотерапевтом. Втрата мами або тата — це сильна травма, — радить дитячий нейропсихолог Дмитро Вакуленко.
Але базово дії опікунів мають бути спрямовані на запобігання формуванню психічних травм, додає він.
Як чоловікам самостійно виховувати діток, коли мами не стало
Загалом так само, як і мамам, які виховують дітей без батька.
Любов, прийняття, турбота, увага — от що мають давати батьки, різниці у цьому немає.
Важливо знайти в оточенні жінку, яка змогла б побудувати добрі стосунки з дитиною, особливо якщо йдеться про дівчинку, — вважає психологиня Валентина Жемчужникова.
Це може бути тітка, хрещена, вчителька у шкільництві чи якомусь гуртку.
Також нейропсихолог Дмитро Вакуленко підготував важливі рекомендації для тат, як виховувати діток самостійно:
- Створи стабільне, затишне, захищене середовище настільки, наскільки це можливо.
- Будь терплячим, проявляй розуміння, у роботі з дитячою поведінкою завжди опирайся на аналіз причинно-наслідкового ланцюга подій. Намагайся зрозуміти, чому дитина поводиться саме так.
- Встанови конструктивні правила та раціональну дисципліну. Важливо, щоб правила були розумними та справедливими.
- Підтримуй зв’язок із материнською родиною, якщо це можливо.
- Залучай дітей до соціально-побутових обов’язків відповідно віку. Це допоможе дітям навчитись необхідного для самообслуговування.
Які проблеми можуть виникати у дитини, яка зростатиме без мами. Як їй допомогти
Велике значення має вік дитини. Ми розповідаємо про можливі проблеми:
- Емоційна нестабільність: діти можуть почуватися нещасливими, тривожними або пригніченими, якщо не мають достатньої емоційної підтримки від матері.
- Соматичні проблеми зі здоров’ям: діти можуть стати більш вразливими до хвороб, якщо не отримують достатнього догляду, зокрема від матері.
- Проблеми із соціальними навичками: діти можуть важче встановлювати стосунки з іншими дітьми, якщо не мають змоги взаємодіяти з матір‘ю, яка може бути для них моделлю для наслідування.
Є кілька способів, які допоможуть зменшити наслідки. Їх радить експерт Дмитро Вакуленко:
- Допомога з боку інших близьких: діти можуть потребувати емоційної підтримки й практичної допомоги в догляді за собою. Її можуть надавати бабусі, дідусі, тітки, дядьки або інші близькі родичі чи друзі сім’ї.
- Допомога психотерапевта допоможе побудувати конструктивне сприйняття травматичної події, та вибудує здорову реакцію на неї.
- Взаємодія з іншими дітьми: дитина може взаємодіяти з іншими дітьми в школі або дитячому садку, що може допомогти їй розвиватися соціально.
Як пояснити дитині, що мами не стало
— Це дуже важко, але є кілька порад, які допоможуть уникнути подальших проблем, — радить нейропсихолог Дмитро Вакуленко:
- Залишайся відкритим та чесним з дитиною щодо ситуації. Спробуй використовувати прості слова, які дитина може зрозуміти. Чим молодша дитина, тим менше страшних подробиць.
- Важливо давати об’єктивну інформацію про те, що сталося. Уникай використання загальних термінів, таких як “вона пішла”, оскільки це може створити плутанину в розумінні дитини.
- Намагайся зберігати звичну рутину і графік дня дитини. Це може допомогти зберегти почуття стабільності й безпеки.
- Підтримуй дитину в її емоційних реакціях і почуттях. Дай дитині знати, що вона може відчувати будь-які почуття і що ти будеш тут для неї.
- Важливо розуміти, що дитина може мати різне розуміння про те, що таке смерть. Використовуй прості слова та роз’яснюй, що це означає, що мама не повернеться.
- Спільно перегляньте фотографії та відеозаписи з мамою, що може допомогти дитині зберегти пам’ять про неї.
- Зверніться до дитячого психотерапевта.
Головне — не брехати дитині і не вигадувати якісь історії. Зокрема, розповіді про те, що тепер мама сидить на хмаринці, спостерігає за тобою тощо, — рекомендує Валентина Жемчужникова.
— Маленькі діти сприймають усе буквально, і подібні розповіді часом можуть обернутися не найкращим способом, — додає експерт.
Чи варто опікунам намагатися замінити маму дитині
Діти — це маленькі люди, які мають почуття, тому близьке коло людей, які були поруч із дитиною, вже встигло зайняти своє неповторне місце.
Ніхто не може повністю замінити матір у житті дитини, — коментує нейропсихолог Дмитро Вакуленко.
Якщо дитина залишилася без матері, опікунам чи іншим дорослим потрібно створити якомога більше затишку та турботи для неї, щоб зменшити вплив відсутності матері.
— Важливо дати дитині можливість зберігати зв’язок з материнською родиною, коли це можливо, і допомагати їй відчувати підтримку та прив’язаність до рідних, — додає Дмитро Вакуленко.
Тож пам‘ятай, що дитина потребує підтримки, уваги та любові. Якщо їх забезпечити, можна виховати здорову та щасливу дитину без психотравм.
Дослухайся до порад експертів, вибудовуй стосунки з дитиною, а ми тобі у цьому допоможемо.
Поради від експертів про те, як виховати дитину без психотравм, ти вже прочитав(-ла), а зараз тримай поради, як допомогти дитині не втратити дитинство під час війни.