Заїкання — не вирок. Комаровський про лікування дефекту мови та роль батьків у цьому процесі

Доктор Комаровський називає кілька причин, з якими може бути пов’язане порушення мови:

• Генетичні фактори — процес координації думок, дихання, фонації, артикуляції.
• Нейрогенні фактори — травма, інсульт.
• Психогенне заїкання — гострий психічний вплив.

Хоч наукові дослідження стверджують, що переляк дуже рідко може бути причиною заїкання, лікар зазначає, що з початком війни батьки все частіше звертаються до нього з цією проблемою.

Загалом заїкання трапляється приблизно в 1% населення. При цьому заїкаються від 5 до 10% дітей.

7,5% дітей заїкаються. Але у дорослому віці заїкається тільки 1% людей. Тобто, в більшості це проходить само собою, — розповідає Комаровський.

Коли потрібно звертатися до логопеда

В Україні лікуванням заїкання займаються логопеди (мовні патологи).

До них варто звертатись, якщо:

1. заїкання в дитини триває довше 3-6 місяців і немає ознак покращення;
2. заїкання спадкове в родині. Тоді потрібно одразу йти до лікаря;
3. дитині дискомфортно із заїканням, порушується комунікація з однолітками, з’являються депресивні настрої.

Зверни увагу, що логопеди повинні працювати не тільки з дитиною, а й з її оточенням. Вони мають навчити батьків допомагати малюку.

Немає сенсу кожні два дні ходити до логопеда. Достатньо приходити раз на два місяці, щоб скорегувати лікування. Це тривалий процес, тому дорослим потрібно набратись терпіння.

Основні помилки батьків під час лікування 

За словами Комаровського, саме батьки можуть зіпсувати дитині життя, якщо неправильно реагуватимуть на мовні дефекти своєї дитини. Емоційної реакції на заїкання не повинно бути взагалі ні з боку батьків, ні з з боку інших членів родини. 

Не потрібно допомагати малюку говорити — підказувати, вимовляти слова за нього, перебивати, завершувати речення замість нього.

Слухай спокійно й терпляче та вдумуйся у зміст слів дитини, а не в те, як вона говорить. 

Не свари малюка за заїкання, не змушуй його повторювати ще раз сказане та не звертай увагу на слова та звуки, які заповнюють паузи (“ну”, “ем” тощо).

Зафіксовано, що люди менше заїкаються, коли співають у хорі чи синхронно розмовляють з кимось. Спробуй разом з дитиною співати, читати вірші. Можна також повільно говорити пошепки.

Комаровський пояснює, що діти копіюють поведінку та інтонації дорослих. Якщо батьки говорять занадто швидко, малюк також намагатиметься швидко вимовляти слова.

Але оскільки його особливості не дозволяють йому встигати за темпом мови дорослих, то він починає заїкатися.

Тому першочергово батькам потрібно звертати увагу на власну мову й намагатись говорити спокійно та повільно.