Коли ти маєш можливості, то часом навіть не подумаєш, що вони для когось можуть бути привілеєм чи взагалі захмарною мрією. Питання про здатність жити та любити лишимо на цей раз філософам. Але що робити з можливістю просто потрапити до себе додому чи навпаки прогулятись на вулиці тоді, коли тобі цього захочеться?
Про це чи не щодня змушені думати люди, які пересуваються на кріслі колісному чи за допомогою протезів. Також не оминають роздуми й мам і татусів, які мають якось транспортувати дитячий візочок на вулицю. Тож чи має така проста річ як прогулянка на вулиці бути й досі привілеєм?
Зараз буде спойлер, але ні. Насправді прості пандуси та побудова безбар’єрного простору — це необхідність для всього суспільства, а не лише для вище перерахованих категорій. Тому видання LIGA.Life разом з архітекторкою та спеціалісткою з фізичної доступності в урбан-бюро Софією Брем розповіли, чому безбар’єрність — це для усіх.
Чому необхідно зробити простір безбар’єрним
Здебільшого, коли людина чує про безбар’єрність, то думає, що це питання стосується лише тих, хто користується кріслом колісним чи возить дитячий візочок. Однак насправді проста необхідність встановити пандуси стосується усіх маломобільних людей. І таким може стати будь-хто: люди на кріслі колісному, люди з дитячими візочками, люди з велосипедами, люди з травмами ніг та з милицями.
Вагітні, з валізами, втомлені, невиспані, в стані стресу, ейфорії, з важкими пакетами з супермаркету — це все про маломобільність, — говорить Софія Брем.
Експертка додає, що ми не помічаємо часом цієї проблеми та необхідності в пандусах через те, що звикли долати труднощі. Хоча ще з 2019 року, згідно з оновленими будівельними нормами, простір має стати безбар’єрним. Тобто йдеться про розташування пандусів або ж альтернативних засобів як підіймачі, аби маломобільні люди могли потрапити до своєї оселі.
Однак, за словами Софії Брем, наразі у містах може й досі спостерігати не дуже втішну картину: пандусів або немає, або вони встановлені неправильно. Досить поширена помилка — неправильний ухил. Тобто людина на кріслі колісному не може заїхати самостійно на пандус.
Також часто можна помітити, як пандуси замінюють на дві металеві рейки чи бетонні доріжки. Однак вони не допомагають піднятись маломобільній людині, а часом можуть навіть нашкодити як особі, наприклад, на кріслі колісному, так і іншим пішоходам, які можуть просто перечепитись через такі установки.
Існує й форма, що наче має поєднувати пандус та сходи й разом з тим естетично вписуватись у простір. Проте таке планування теж може стати не лише незручним, але й небезпечним. Адже таке поєднання створює перетин між двома потоками користувачів пандуса та сходів.
Яким має бути безбар’єрне планування простору
Якщо говорити про пандус, то вимоги до його встановлення зазначені у будівельних нормах Інклюзивність будівель і споруд.
Загальні вимоги до пандуса:
- ширина має бути не менше 1,2 метра;
- нахил поверхні має перевищувати 4,5°;
- висота одного підйому має складати 80 см, якщо пандус має кілька підйомів;
- поручні мають бути округлі, 35-45 мм у діаметрі, та розміщені на висоті 90 та 70 см.
Однак не завжди пандус може стати розв’язанням проблем, з якими стикаються маломобільні люди. Тоді допоміжними можуть бути альтернативні варіанти: зовнішній підіймач чи підіймач на сходи.
У багатьох музеях за кордоном у випадках, коли не можна було робити адаптації головного входу, робили альтернативний вхід з того боку фасаду, де це робити дозволено.
Тож це вирішить і питання щодо втручання у вигляд історичних будівель, а також зробить їх теж доступними для багатьох людей, що зрештою може сприяти й розвитку цих місць.
Потребуєш гіда в інклюзивному світі? Тоді читай, чим корисний Довідник безбар’єрності та де його знайти.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!