“Чи приховувати від дитини, що тато/мама поранений(-а)?”

За період повномасштабної війни чи не кожна сім’я стикнулась з чималою кількістю викликів нової реальності. Для багатьох дітей та батьків чи не найстрашнішою стала саме розлука. Адже тепер вже немає можливості разом щовечора читати казки чи зранку снідати улюбленими сирниками.

Однак ще страшнішим буває сказати дитині про поранення батьків — мами чи тата — яке вони дістали на фронті або ж під час чергового російського обстрілу.

Звідси й виникає питання, а чи варто взагалі говорити про це малечі? Можливо легше просто казати, що мама чи тато поки що надто зайняті? Кандидатка психологічних наук та дитяча психологиня для батьків Анастасія Голота розповіла виданню WoMo, як поговорити з малечею про стан здоров’я рідної людини.

Як дитині розповісти про поранення мами чи тата

Насамперед важливо розуміти, що все залежить від багатьох факторів: віку дитини, серйозності травми, та інших обставин.

Проте перед тим, як ухвалювати рішення чи казати дитині про поранення, варто також згадати й той факт, що будь-яка таємниця чи секрет створюють напругу в сімейній системі. Зрештою замовчування проблеми може призвести до того, що малеча буде відчувати відчуження чи тривогу.

Тому найкраще не приховувати, а сказати доступними за віком словами, що відбувається, але не затоплювати дитину власними емоціями.

Також важливо зрозуміти, хто саме розповість дитині про поранення когось з батьків. Якщо, наприклад, мама сама надто емоційно переживає цю новину, то краще, щоб хтось інший з близьких поговорив з малечею.

Річ у тім, що дитина більше може зреагувати не на новину, а на те, які емоції транслює їй людина, яка принесла звістку про поранення. Тобто, якщо спокійно поговорити з малечею та послідовно все пояснити, то й вона сама буде сприймати інформацію спокійніше. А це зрештою може допомогти їй виявляти підтримку та турботу пораненій близькій людині.

Водночас варто дати дитині можливість висловити власні емоції щодо цієї події.

Тому, якщо дитина хоче поплакати, то краще дати їй таку можливість і не говорити, що це недоречно. Разом з тим, якщо такої емоційної реакції не буде, теж не потрібно дитині дорікати за спокій.

Фото: Unsplash

У такій ситуації можна теж ділитися своїми переживаннями: сказати дитині, що ти, наприклад, теж відчуваєш сум, але віриш, що тато/мама одужає.

Ще один важливий аспект, який потрібно пропрацювати з малечею, це страх втратити когось з батьків. Через це вона може відчувати тривогу. Тому важливо проговорювати свої переживання та емоції.

Не варто боятися вербалізувати картинки, які лякають, бо це не спосіб наврочити чи матеріалізувати думки, а навпаки: щобільше ми боїмося озвучити свої страхи, то більшими вони стають.

Довірлива розмова чи навіть сльози можуть допомогти зняти напругу. Адже гірше буде стримувати всі емоції в собі.

Читати на тему

”Мамо, ми помремо?”: як говорити про війну з найменшими дітьми

Що робити, якщо твій малюк цікавиться темою війни

У разі, якщо дитина відмовляється говорити, тоді можна разом спробувати подивитись сумний чи зворушливий мультфільм, або ж сімейну кінострічку, що дозволить випустити емоції на поверхню.

При цьому потрібно давати малечі можливість за потреби спілкуватись з близькою людиною, яку вона боїться втратити. Якщо ж тато чи мама не може поки виходити на зв’язок, то можна придбати дитині щось від батьків.

Також можна разом прослуховувати голосові повідомлення від рідної людини, а також згадувати маму чи тата щоденно у розмовах. Це дасть відчуття присутності в повсякденному житті.

Водночас потрібно проводити розмови з малечею й на інші теми, які стосуються наслідків війни. Тому читай, як говорити з дітьми про людей з ампутованими кінцівками.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.