Напевно, кожен у своєму житті стикався з тиском з боку родичів. Від “ти будеш носити це” до “коли діти?”
І ніби ж це робиться з добрими намірами, адже вони твої близькі люди. Але чи справді це так?
Ці питання обговорили під час прямого ефіру в Instagram психологи Наталія Холоденко та Дмитро Карпачов.
Дмитро Карпачов каже, що насамперед потрібно розібратися з тим, хто така “близька” людина.
— Рідна людина — це не та, з ким ви є родичами за документами.
Рідний — це той, кому не начхати, як ти почуваєшся.
— Це людина, для якої ти важлива(-ий), важливі твої інтереси, твоє становище, твоє самопочуття.
Тому, за словами психолога, якщо родич поводиться зухвало та продовжує робити це навіть після зауваження, то його не можна назвати рідним.
Такі родичі можуть нехтувати нашим особистим простором та підривати авторитет у дітей. Найпростіший приклад, коли хтось дає цукерки дитині, а ти проти.
— Ще вдаються до класичних маніпуляцій: “Ти мені не дочка, якщо не зробиш, що я скажу”, — каже Наталія Холоденко.
Психологи також обговорили тезу “не народжуй, якщо не можеш виховати”.
Кожна людина, коли народжує, не знає, що буде далі.
— Адже материнство — це велика ілюзія, — розповідає Наталя.
Кожен має свої різні причини, через які людина зривається. Елементарно, бракує досвіду, як поводитися і що відповісти.
І наслідком такого не дуже гарного виховання може бути те, що доросла успішна людина і досі потерпає від маніпуляцій та нав’язливої поведінки рідних: дзвінків, докорів, втручання в особистий простір.
Це відбувається, тому що людина виростає, а звичка боятися рідних (маму чи тата) лишається.
Так, їх уже неможливо налякати словами “відведу тебе до дитбудинку”, але підсвідомий страх до родичів лишається.
Здорова комунікація не починається з відсутності страху когось образити.
— Найважливіше: не образити себе, — каже Дмитро Карпачов.
Ми маємо розуміти, що робимо щось не для того, щоб комусь було погано, а для того, щоб нам було добре.
— Якщо ми спочатку боїмося когось образити, то, іншими словами, ми боїмося подбати про себе, — стверджує Дмитро.
Також він радить у складних ситуаціях завжди обирати: я ображаю себе чи свого “родича”, тоді все стає на свої місця.
Головне — у своїх межах розуміти, що близькі люди — це ті, яким не байдуже, як ти почуваєшся. І, звичайно ж, насамперед дбати про себе.
Але варто не плутати втручання в особисті кордони й поради. Можливо, це дійсно об’єктивна критика і допомога. Раніше ми розповідали про те, як реагувати на критику.