В один і той же час, коли стрічки соціальних мереж та заголовки медіа переповнені повідомленнями про військові конфлікти різної інтенсивності, психологи та філософи б’ють на сполох щодо нашого ментального стану.
Професор філософії Бенс Нанай з Університету Антверпена та Кембриджу опублікував аналіз, що базується на теорії управління страхом смерті — про це читай в нашому матеріалі.
Як теорія управління страхом пояснює нашу відданість ідеологіям під час кризи
Основний урок теорії управління страхом смерті полягає в тому, що коли людина стикається з усвідомленням власної смертності, вона підсвідомо починає шукати опору в чомусь більшому за неї саму. Це явище отримало назву захист світогляду.
Коли новини про загибель людей стають щогодинним фоном, наша психіка намагається захиститися від когнітивного дисонансу, спричиненого страхом небуття. Ми починаємо міцніше триматися за систему цінностей, яка надає нашому життю сенсу.
Для багатьох такою опорою стає націоналізм або релігія. Експерименти показують, що навіть непомітне нагадування про смерть змушує людей активніше підтримувати продержавні ідеї та агресивніше реагувати на критику своєї країни.
Проте цей механізм працює не лише для консерваторів. Ліберально налаштовані люди у відповідь на страх смерті так само радикалізуються у своїх переконаннях: вони починають ще затятіше відстоювати ідеї прав людини, глобальної рівності чи гуманізму.
Головна небезпека сучасного медіапростору полягає в тому, що новини про війну діють як постійне підсвідоме налаштування на смерть. Теорія прогнозує, що такий тиск не перетворює лібералів на консерваторів чи навпаки. Замість цього він робить консерваторів ще більш консервативними, а лібералів — ще більш ліберальними.
Це створює глибокі тріщини в політичному ландшафті. Кожна група закривається у своїй фортеці значень, що робить компроміс майже неможливим. Замість того, щоб об’єднуватися перед обличчям загрози, суспільство часто ще більше фрагментується, оскільки кожна сторона вважає свій світогляд єдиним порятунком від екзистенційної тривоги.
Усвідомлення цього психологічного механізму є першим кроком до зцілення суспільства. Якщо ми розуміємо, що наша агресія до інакомислячих — це лише форма захисту від страху смерті, ми отримуємо шанс на більш раціональний діалог навіть у найтемніші часи.
Раніше ми писали, яка щоденна звичка зменшує ризик раптової смерті — читай в матеріалі, яка проста дія може тобі допомогти прожити довше.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!