Мама й так сама все тягне… Що переживають діти-біженці та як їм допомогти

Українським дітям довелося швидко подорослішати. Малеча мовчить про свої страхи та на жаль, беруть на себе забагато. Вони б мали радіти дитинству, проте змушені тікати під звуки обстрілів. І хоч їхній біль часто залишається непочутим, але від того він не менш глибокий.

Не маю часу плакати: тривожні сигнали

Психіатр Кшиштоф Станішевський з варшавського центру Psychokrates працює з українськими дітьми, які втекли від війни до Польщі. Експерт розповів для видання Sestry, як малеча переживає виклики війни. 

Біль дітей з України часто не кричить, а мовчить.

Зовні — звичайні школярі. Але у їхніх поглядах — тривога, у поведінці — гіпервідповідальність. 13-річна дівчинка говорить замість мами, бо та не може впоратися. 15-річний хлопець готує собі їжу, бо мама затримується на роботі.

Я не маю часу плакати. Мама й так сама все тягне, — сказала дівчинка.

І це вже крик про допомогу!

Як війна змінює психіку дитини

Усі діти-біженці мають спільну рису: вони втратили відчуття безпеки. Навіть у мирній Польщі вони залишаються внутрішньо в тіні війни. Їхня тривога проявляється по-різному: хтось замкнений, хтось гіперактивний, хтось тримає все в собі. І якщо не надати їм підтримки зараз, ці переживання можуть перетворитися на довічні травми.

Pexels

Ці діти часто емоційно зріліші, але водночас більш напружені та насторожені.

Читати на тему

Маленькі пружинки: як війна впливає на психіку дітей і чим можуть зарадити батьки

Як війна вплинула на психіку дітей та чи можливо це виправити: поради дитячого психіатра.

Тривожні дзвіночки про допомогу

Сигналами, що дитина потребує допомоги, можуть бути:

• втрата радості від звичних речей;
• проблеми зі сном і апетитом;
• зниження успішності;
• тривожність, замкненість або, навпаки, агресія;
• надмірна відповідальність;
• відсутність інтересу до гри, спілкування.

До того ж якщо зʼявляються суїцидальні думки — це вже надзвичайний сигнал. Варто звертатися до спеціалістів раніше, щоб вберегти малечу.

Як допомогти: прості кроки для дорослих

— Наше завдання — створити простір, де навіть найсильніша дитина може побути слабкою.

Найбільше малеча потребує довіри. Допомогти дитині можуть:

• звичні ритуали (українські казки, домашня їжа, родинні традиції);
• розклад і стабільність у щоденному житті;
• підтримка дорослих;
• можливість висловлювати емоції — через гру, малювання, розмову.

Також важливо пояснювати дітям їхній досвід — не замовчуючи, а м’яко проговорюючи. І не змушувати бути сильними, а дозволити бути маленькими та проявляти слабкість.

У Варшаві почав роботу новий напрям психологічної допомоги для українських біженців. Тут працюють саме українські спеціалісти — психіатри, психологи, психотерапевти, які не лише володіють мовою, а й глибоко розуміють культурний та емоційний контекст війни.

Ми відповідально підбираємо персонал: лише фахівців з досвідом і високою емпатією, — підкреслив експерт.

Попри все, діти мають надзвичайні внутрішні ресурси. Вони здатні до адаптації, відкриті до навчання, вміють співпереживати. Якщо дати їм підтримку — не лише фахову, а й людську, вони не просто виживуть. Вони виростуть сильними. Але для цього потрібні уважні, чуйні та турботливі дорослі.

Іноді головна терапія — це просто бути поруч. Раніше ми розповідали, як змінилася поведінка дітей з 24 лютого.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.