У мирний час у кожного було своє життя та близьке оточення. Завжди були поряд люди, на яких можна було покластись. Зараз же ми покладаємо свої сподівання на наших захисників та захисниць, і багатьох із них знаємо особисто.
Як стати тепер опорою для них та створити надійний психологічний тил для своїх близьких та рідних, які зараз стоять на захисті України?
Керівниця та практичний психолог Центру відновлення та адаптації військовослужбовців та їхніх родин Марина Сириця разом із Фондом ООН у галузі народонаселення підготувала кілька порад для тих, хто переймається за своїх захисників.
Важливо пам’ятати: всі зараз відчуваємо багато різних емоцій, від нестримної любові та захоплення українцями до страху, злості та обурення від всього, що відбувається навколо. Будь-який емоційний стан — це нормальна реакція психіки.
Небезпека може полягати у тому, що стрес та нерви роблять людину більш метушливою, роздратованою, конфліктною. Така поведінка може бути загрозливою як для людей у відносній безпеці, так і для наших близьких, які зараз на передовій.
У такий непростий період маємо нагадати собі, що зараз саме ви — головна людина, яка має ухвалювати рішення самостійно. Для цього потрібно добре розуміти себе і мати внутрішню надійну опору.
Тому важливо знайти внутрішні сили та зрозуміти свій стан. Для цього потрібно поставити собі деякі запитання та виконати певні кроки.
“Проскануйте” свої тілесні відчуття. Можливо, у вас напружена шия чи стиснуті щелепи, напружені інші м’язи або ж присутня надмірна метушливість. Спробуйте розслабитись та видихнути напругу.
Напружте, а тоді розслабте усі м’язи тіла. Кілька разів глибоко вдихніть, затримайте повітря і протяжно довго видихніть. Повторіть вправу кілька разів.
Спробуйте описати свої емоції. Яка ця емоція на вигляд і де вона проявляється в тілі.
Наприклад: мені страшно, що моя кохана людина в небезпеці. Цей страх чіпкий, дуже колючий і холодний. Він відчувається в грудях.
Головна мета вправи — зрозуміти свою емоцію, назвати її та нагадати собі, що це лише частина тебе, щоб не дати їй повністю себе поглинути.
Подумайте, до яких дій ця емоція спонукає. Наприклад: коли мені стає нестерпно страшно, я починаю гарячково дзвонити з різними питаннями, щоб почути голос.
Це допоможе зрозуміти, що часто ми шукаємо заспокоєння та запевнення, що все буде добре. Це відбувається без усвідомлення, що цим ми наражаємо на небезпеку рідних, які захищають нашу свободу.
Усвідомте, що прагнути отримати запевнення, що все гаразд — це нормально і природньо. Кожній людині страшно в момент загрози, і це абсолютно логічна реакція.
Подумайте, з ким зараз можна розділити цей стан. Хто може підтримати та зрозуміти. Можливо, це мама, друг чи подруга. Необхідно розділити ці переживання з ними.
Схрестіть руки на грудях. Постукуйте плечі та передпліччя відкритими долонями по черзі. Зробіть 25-30 таких рухів.
Вдихай повітря, затримай дихання, видихай і затримай дихання. Кожен крок має займати чотири секунди. Повторити вправу необхідно 7-10 разів.
Зробіть глибокий повільний вдих, щоб піднявся живіт. Після цього коротка пауза і довгий протяжний видих.
Важливо, щоб видих був довший за вдих. Повторити необхідно 6-9 разів.
Опишіть те, що бачите навколо, називайте усе вголос. Роззирніться, щоб у поле зору потрапило якомога більше речей. Ви можете групувати їх за кольором та ознаками. Це допомагає увімкнути мислення та орієнтацію.
Візьміть щось у руки та опишіть цей предмет. Який він за фактурою, на дотик, колір, смак, запах. Словом, перемістіть себе з переживань у реальність. Можна також просто помити руки чи лице і сконцентруватися на відчуттях від води.
Наш психологічний стан має здатність постійно змінюватись, а особливо в стресових умовах. І до цього необхідно підійти з усією відповідальністю, щоб не дати ворогу себе зламати.
Читай пояснення психолога Андрій Жельветро, як змінюється наш стан під час війни по тижнях. І будемо йти разом впевнено до перемоги, незважаючи ні на що.