Під час війни та інших стресових ситуацій важливо зберігати холодний розум та не вірити фейкам. Упевнені, цей меседж ти чув(-ла) вже багато разів. Але одна справа говорити, а зовсім інша — робити.
В інтернеті плаває багато інформаційних качок, але чому ж нам так хочеться клацати на них, читати їх, вірити в них? Це механізм людської психіки — ми ведемося на неправдиву інформацію, особливо коли наші ресурси виснажені.
Тож чому так відбувається та як цьому протистояти?
Фото: Unsplash
Наша психіка здавна орієнтується на найгірші сценарії. Це механізм виживання. Саме тому у пітьмі в кущах ми бачимо обриси лева замість гілочок, а у шумі вітру впізнаємо завивання вовка.
У сучасних умовах цей механізм змушує нас вірити в негативні новини більше, ніж у позитивні.
Ми віримо в те, у що хочемо вірити та в те, що підтверджує наш світогляд. Цим користуються пропагандисти, кожною новою брехнею усе більше заплутуючи людей.
Емоції запам’ятовуються найкраще. Фейкові повідомлення найчастіше мають мету викликати якісь емоції. І їм це вдається. Емоції перешкоджають інтелекту аналізувати та критикувати інформацію.
Тому навіть найбезглуздіші новини так чи інакше впливають на нас.
Ми віримо тим, кого знаємо. Люди емпатичні, а тому залежні від оточення. Звичайно, ми більш схильні повірити нашому сусіду, аніж радіоведучому.
Фейки беруть гору, коли в нас немає часу та моральних сил. У моменти катастроф людина просто не здатна відрізнити правду від брехні. Ми споживаємо повідомлення буквально за долі секунди й не піддаємо його аналізу.
Багато хто взагалі не відкриває новину, читаючи лише заголовок чи опис.
Ніщо не дратує ворога більше, ніж наш спокій та впевненість у перемозі. Поки українські військові захищають фронт, ми маємо обороняти тил.
Інколи бувають емоційні хвилі від хорошого до поганого, але це цілком нормально. Психолог Андрій Жельветро розповів, як змінюється поведінка людей під час війни.