Роль тата у житті дитини — від народження до дорослого віку. Розбираємо тему з психологами TatoHub

Тато й мама — найрідніші люди дитини. Вони впливають на її добробут, становлення та навіть формують патерни й потреби на подальше доросле життя. 

Роль тата у суспільстві подекуди недооцінена. Дехто може вважати, що головною для добробуту дитини є лише мама, та насправді це не так. Як для хлопчика, так і для дівчинки тато рівнозначно є опорою, підтримкою та має брати активну участь у житті дитини. 

У спецпроекті Вікон до Дня батька психологи TatoHub Дмитро Медведєв та Микита Пермяков детально розібрали, яка ж роль тата у житті дитини. Ти дізнаєшся відповіді на питання: 

• Яка роль тата у житті сина та доньки у різному віці?
• На які патерни поведінки дитини впливає роль батька?
• Як відсутність тата впливає на дитину й чи може хтось його замінити?
• Виховання дитини: які методики виховання варто застосовувати і яких помилок уникати? 

Роль тата у житті сина та доньки: від народження до дорослого віку

Безперечно, залученість тата потрібна на всіх етапах життя дитини незалежно від гендеру. Однак з плином часу, роль тата змінюється, пристосовуючись до потреб розвитку дитини.

Та Микита Пермяков акцентує, що на всіх етапах важливо практикувати гендерну рівність, надаючи дівчаткам і хлопчикам однакові можливості та підтримку у розвитку їхньої особистості.

Немовля

Побутує міф, що для немовляти головну роль відіграє мама, задовольняючи потреби дитини. Такий підхід обмежує залученість татів і знецінює їхню взаємодію з дитиною від самого народження, пояснив Дмитро Медведєв.

Насправді ж у період від народження до року формується прив’язаність до обох батьків. Дитина пізнає світ через взаємодію з найближчим оточенням.

Коли тато доглядає за немовлям та грає з ним, це збільшує якісний і кількісний досвід дитини. До того ж рівне залучення обох батьків зменшує фізичне та емоційне навантаження у родині, — додає експерт. 

Микита Пермяков зазначає, що тато для новонародженої дитини, незалежно від її статі, є джерелом ніжності, заспокоєння та підтримки.

Він створює безпечне середовище, взаємодіє через голос, дотик і емоційну підтримку. Сприяє розвитку довіри та створює основу для позитивних зв’язків.

Не лише жінки біологічно здатні доглядати за своїми дітьми. Після народження дитини у тат, як і у мам, виробляються гормони, за рахунок яких ми відчуваємо близькість та захищаємо потомство. Чим більше тато дбає про малюка, чим більше тримає його на руках, кладе собі на груди або на живіт, тим більше зміцнюється зв’язок між татом і дитиною. 

Чоловік біологічно цілком спроможний виростити дитину і може робити все те, що й мама, за винятком годування грудьми. 

Дитинство

Так само як і  мама,  у  молодшому віці тато часто є джерелом і натхненником для багатьох пригод, дослідження зовнішнього світу, цікавих подорожей і зустрічей, що сприяє розширенню світогляду й наповнює життя дитини позитивними емоціями та враженнями.

З плином часу малеча починає пізнавати соціалізацію. Саме в цей період для сина й доньки тато відіграє важливу роль у формуванні самооцінки та розвитку соціальних навичок, слугує джерелом підтримки та розвитку незалежності, допомагає зрозуміти власні цінності й можливості. Тато, на рівні з мамою, сприяє розвитку емоційного інтелекту та впевненості в собі, встановленню кордонів, формуванню моделей поведінки та взаємодії з іншими людьми.

Важлива роль тата задавати модель поведінки й взаємодії з мамою дитини, вчити піклуватись, приймати рішення у складних умовах, прогнозувати та планувати свою діяльність, на підставі чого може формуватись стратегічне мислення та навички досягати мети.

Для багатьох дітей тато так само є “символом безпеки”, до кого можна звернутись за порадою, захистом, пожалітись, попросити про допомогу фізичну, психологічну, економічну (коли доводиться ремонтувати зіпсовані речі або придбати матеріали для конструювань чи поробок).

Іноді тато може бути “носієм дитячих секретів” і навіть від мами, бо разом із дітьми здатен на експерименти та пригоди, робити щось “не дозволене, але цікаве”.

Підлітковий вік 

Підлітковий вік — період, коли діти вирушають на пошуки власної ідентичності. Та попри прояви бунтарства в цей період батьки все ж відіграють важливу роль у житті підлітка.

Зокрема тато допомагає підліткам сформувати моральні цінності та особисті цілі. Підтримує побудову здорових, рівноправних стосунків та навчає розуміння різних гендерних ролей, — каже Микита Пермяков. 

Для дівчинки та хлопчика-підлітків він є підтримкою  у формуванні ідентичності та самовираженні. Як і мама, тато сприяє розвитку незалежності, самостійності та впевненості підлітка в собі. Крім цього, він надає підтримку у розв’язанні проблем та розвиває лідерські навички, виступає наставником. Тато сприяє розвитку відповідальності та емоційного інтелекту, тобто здатності регулювати власні емоції  та конструктивно вирішувати конфлікти.

Які патерни поведінки дитини формує роль тата

Дитина зростає в мікросвіті власної родини. З цього маленького кола вона вирушає до більшого соціального світу й керується тими особливостями взаємодії, які спостерігала у батьків.

Та це не означає, що дитячий досвід фіксує нас на певних патернах. Це скоріше фундамент, який з віком ми розбудовуємо на свій лад, — зазначив Дмитро Медведєв.

Проте батьки можуть зробити цей фундамент більш надійним і зручним для подальшого зростання. Адже вони — перше дзеркало, через яке дитина сприймає себе. Саме батьки формують ставлення малечі до світу та до себе. 

Тож на які патерни поведінки впливає роль батька, розповіли психологи Дмитро Медведєв та Микита Пермяков: 

• Тато може показати малечі, що таке рівноправність. Це допоможе уникнути стереотипу, що певні гендерні ролі або обов’язки є виключно чоловічими або жіночими й дозволить малюку самовиражатися так, як він відчуває. 
• Тато, який виявляє емоційну виразність та дозволяє дітям вільно виражати свої почуття, сприяє розвитку їхнього емоційного інтелекту. Вони навчаються розпізнавати, виражати та ефективно керувати своїми емоціями.
• Тато може сприяти тому, що дитина почуватиметься цікавою, впевненою та усвідомить своє право бути захищеною.
• Також він може сформувати чутливість до кордонів. Таке можливо, коли є послідовність і ясність в обмеженнях та заборонах. 
• Коли думка і бажання дитини мають вагу в прийнятті рішень, закладаються основи відповідальності. Крім того, коли тато вчить відповідального ставлення до справ та піклування про інших, він формує цінні якості у дитини. 

• Коли присутній діалог і спільний пошук розв’язання проблем, відкриваються двері для подальшої співпраці зі світом. 

Тато, який активно спілкується з дітьми та надає їм можливість висловлювати свої думки й почуття, сприяє розвитку комунікативних навичок. Діти навчаються спілкуватися, слухати та розуміти інших, що є важливим аспектом у взаєминах.

Отже, унікальність ролі тата полягає в тому, що він є підтримкою та захистом у складних і непередбачуваних ситуаціях, вчить комунікації та взаємодії із зовнішнім світом на всіх етапах життя дитини, розвиває навички прогнозування і планування, буває різним і розширює моделі поведінкових сценаріїв від “безмежної доброти” до “активного відстоювання власних кордонів”, є джерелом мовчазної підтримки та безпеки у форс-мажорних обставинах, у будь-який момент може стати другом та організувати незабутні дитячі спогади.

І завжди в кожного тата є шанс і можливість реалізувати свою унікальність в житті власної або прийомної дитини, бо батьком часто не народжуються, а стають.

Відсутність батька: як це впливає на дитину і чи можна його замінити

Коли дитина втрачає батька або він присутній в житті дитини номінально, тобто без спільної взаємодії та емоційного зв’язку, в психіці дитини виникає дефіцит. 

Вона втрачає важливі аспекти свого життя: емоційну підтримку, рольові моделі, практичну допомогу та позитивний вплив батька на розвиток.

Дітям може бракувати батька як в моменти радості, так і в складних життєвих ситуаціях, — каже Микита Пермяков.

— Вони можуть почуватися втраченими, позбавленими важливого опорного стовпа у своєму житті. Може виникати відчуття пустоти й незавершеності.

Хоча неможливо повністю заповнити нестачу батька, експерти зійшлися у думці, що діти можуть знаходити підтримку та компенсацію в інших важливих людях свого життя.

Це можуть бути родичі, наставники, вчителі або старші приятелі, які виконають ті ролі та вплив, яких потребує дитина: надають емоційну підтримку, поради та приклади успішного життя.

У дорослому віці пустоту від нестачі певного досвіду доведеться заповнювати формуванням довірливих та взаємних стосунків, зокрема з допомогою психотерапії, — каже Дмитро. 

Вплив на майбутнє дитини

Відсутність батька не означає, що дитина не зможе мати успішне та щасливе життя. Багато дітей, які ростуть без батька, знаходять способи адаптуватися та розвиватися.

Важливим для цієї адаптації є наявність позитивних рольових моделей, підтримка оточення та визнання досягнень. Та все ж відсутність тата може вплинути на майбутнє дитини. Психологи поділилися основними наслідками: 

• Емоційний аспект. Відсутність батька може призвести до емоційної нестабільності, почуття втрати, печалі та самотності у дитинстві та підлітковому періоді.

Дитина може почуватися винною за таку втрату або відчувати злість та образу. У цей момент важлива підтримка оточення і формування розуміння, що сталося.

Експерти кажуть, що це може впливати й на формування самооцінки: від ідеалізації до знецінення себе. 

• Соціальний вплив. Дитина може мати складнощі у встановленні зв’язків з людьми, розвитку соціальних навичок та стосунків з ровесниками.
• Рольова модель. Батько є важливою рольовою моделлю для дитини. 

Через це можуть виникнути складнощі у визначенні свого місця у суспільстві та розвитку відповідних навичок.

Інколи може виникнути ефект гіперкомпенсації недостатніх навичок. Тож у дитини може проявитися жорстокість, закритість та схильність до надмірного контролю. 

Крім того, без близької моделі для наслідування дитина схильна ідеалізувати образ батька і з часом ставити собі та близьким завищені та нереалістичні очікування, — каже Дмитро Медведєв. 

• Економічний вплив. Інколи відсутність батька може створювати фінансові труднощі та обмеження, які можуть впливати на освіту, життєвий рівень та можливості майбутнього розвитку.

Та пам’ятай, що підтримка і належна виховна практика з боку родини, інших важливих осіб та професіоналів можуть допомогти заповнити відсутність батька.

Читати на тему

Як подолати розлуку та налагодити зв’язок між батьком та дитиною — поради від Татоhub

Чимало дітей сьогодні в евакуації, а чоловіки воюють. Як не втрачати зв’язок між малечею та татусями.

Батько не по крові: роль вітчима у житті дитини

Відповідно до теорії гендерної рівності та партнерських відносин в родині, роль батька не обов’язково пов’язана з біологічним спорідненням.

Інший чоловік, який виступає як партнер матері чи опікун, не може повністю замінити батька. Проте він може стати цінним додатковим ресурсом та підтримкою для дитини, виконуючи не менш важливу роль в її житті.

Зокрема, стати позитивною рольовою моделлю, джерелом емоційної підтримки, прикладом маскулінності та впливати на майбутнє малечі. 

Важливо зазначити, що успішне заміщення ролі батька залежить від взаємодії між чоловіком та дитиною, а також від наявності підтримки та співпраці з біологічним батьком, якщо він присутній, — каже Пермяков. 

— Взаємодія повинна базуватися на взаємній повазі, відкритості та співпраці, з урахуванням індивідуальних потреб та контексту сімейного життя.

Також важливий вік, коли вітчим починає будувати взаємини з дитиною. Якщо є намір збудувати хороші стосунки у ранньому віці дитини, важливо домовитися з біологічним батьком про відсутність конкуренції.

З дитиною слід будувати товариські стосунки та проявляти чутливість до її незадоволених потреб. Натомість у підлітковому віці велике значення має підтримка і ненав’язлива взаємодія, — каже Дмитро.

Тато і виховання дитини: все, що слід знати

У вихованні зустрічаються різні моделі та системи. Хтось намагається збудувати жорсткий авторитет, а хтось — стати найкращим другом. Та яке ж виховання є найефективнішим, розібрали психологи TatoHub.

Добрий тато чи злий тато? Який підхід працює краще у вихованні

Добрий тато та злий тато — різні моделі виховання, які мають різний вплив на дітей. Психологи допомогли з’ясувати суть цих моделей та визначили, яка ж з них ефективніша.

Злий тато

Злий тато використовує насильство та жорсткість. Він може негативно впливати на дітей, що може призвести до психологічних проблем, — стверджує Микита. 

Дмитро додає, така модель не допомагає, а навіть заважає дитині розвиватися і пізнавати цей світ. Вона є шкідливою і свідчить про запит на розвиток батьківських навичок і компетенцій.

— Тато може бути злим через необізнаність у потребах дитини, особливості власного виховання та розвитку. А також через фіксацію на ідеях, які не дають роздивитися особливості та унікальні потреби власної дитини.  

Добрий тато

Дмитро Медведєв каже, що добрий тато — не той, хто потурає дитині у всіх забаганках. Це той, хто допомагає задовольнити відповідні до віку потреби малечі: у любові, підтримці, розвитку, грі, спілкуванні, безпеці, самоповазі, ініціативності тощо. 

Такий тато досить добре справляється з викликами батьківства, цікавиться дитиною, має з нею спільні заняття та емоційний зв’язок.

— Також він знаходить в собі сміливість звертатися по допомогу та розвиватися там, де рівень проблем більший за батьківський потенціал.

Його колега, Микита Перм’яков, резюмує, що добрий тато надає підтримку, любов та сприяє позитивному та гармонійному розвитку дітей. Тож рекомендовано використовувати саме цю модель протягом усього життя. 

Тато — найкращий друг: чому така комунікація важлива

Так, використовуючи модель доброго тата, можна бути другом для своєї дитини. Це дозволить встановити  близькі, довірливі стосунки, де є простір для спілкування, довіри та емоційної близькості.

За такої комунікації дитина відчуватиме себе цінною та впевненою, що може сприяти здоровому розвитку та створенню міцного батьківсько-дитячого зв’язку.

Для побудови такої комунікації, можна використати поради Микити Пермякова: 

1. Слухай дитину: будь уважним до її думок, почуттів та потреб. Вислуховуй, проявляй інтерес і підтримку у розмовах.
2. Будь доступним: створи час для спілкування та проведення спільних активностей. Покажи, що ти завжди готовий бути поруч з дитиною.
3. Ділись емоціями: будь відкритим у вираженні своїх почуттів та демонструй співчуття до почуттів дитини. Спільно розмовляй про радісні моменти та складнощі, які виникають.
4. Підтримуй інтереси дитини: слід заохочувати та підтримувати улюблені заняття та хобі дитини. Тож бери участь у спільних активностях, спортивних змаганнях, подорожах тощо.
5. Виявляй повагу та визнання: важливо висловлювати слова підтримки, похвалу та заохочення, щоб дитина відчувала свою важливість і значущість.

Як дружити з дитиною та не втрачати дорослого

Дмитро Медвєдєв зазначив, що дружба — це горизонтальна позиція, яка передбачає рівність. Вона важлива, але є й інші аспекти виховання у вертикальній позиції, де батьки мають більше відповідальності.

Дружба з дитиною — це вдалий баланс. Під час гри слід стати дитиною, відпустити контроль. Разом з цим важливо вміти вчасно перейти в позицію дорослого, наприклад, щоб запобігти небезпеці. 

Важливо, навколо чого ви дружите. Це має бути позитивний ціннісний центр.

Коли акцент взаємодії схиляється на бік критики, обмежень та повчань, то така дружба переростає в протистояння і збіднює взаємодію.

Натомість якщо в центрі уваги пізнання нового, розширення досвіду, вдосконалення навичок, взаємне задоволення, цікавість та повага, то це збагачує стосунки. 

Найчастіші помилки у вихованні дитини

Батьківство — це далеко не легка прогулянка. Часто через незнання у вихованні можна припускатися помилок, які заважатимуть побудувати дружні стосунки та якісну взаємодію. Ось кілька найпоширеніших помилок у взаємодії: 

• Суворість і зайвий контроль. Це може обмежувати самовираження та самостійність дитини, перешкоджати її розвитку та впливати на формування психологічного добробуту.
• Відсутність емоційної підтримки та нездатність об’єктивно сприймати емоційний розвиток дитини. 

Наприклад, інколи дитина не може впоратися з емоціями, як дорослий, не тому що вона вередлива, а тому що в неї поки немає потрібних інструментів керування емоціями. Цьому потрібно навчити, — пояснив Дмитро.

• Гендерні стереотипи. Часто батько може нав’язувати стереотипні ролі та очікування щодо поведінки на підставі статевої приналежності. Це може обмежувати можливості та самовираження дитини.
• Відсутність активної участі. Недостатня участь у повсякденних справах дитини, відсутність спільних занять можуть впливати на розбудову зв’язків між дорослим та дитиною.
• Відсутність комунікації може віддаляти, руйнувати зв’язок з дитиною та ускладнювати виявлення її потреб. Крім того, без комунікації не вдасться прийти до спільного розв’язання проблем.
• Ігнорування досягнень та успіхів дитини може позначитися на її самооцінці та мотивації.
• Взаємодія батьків з дитиною із дитячої позиції. У такій позиції батьки ображаються, коли дитина не слухає або не відповідає взаємністю. Ці образи можуть виливатися в жорстокість, ігнорування та маніпуляції дитиною.  
• Порівняння з іншими, надмірний акцент на контролі та корекції поведінки. Дитина відчуває в собі цінність, коли ти акцентуєш на її успіхах, а не успіхах сусіда(-ки) чи однокласника(-ці).

---

Спецпроект День батька реалізується в межах проекту Трамплін до рівності, що імплементується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення у партнерстві з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України за фінансової підтримки Швеції.

---

Війна забрала у багатьох дітей можливість проводити багато часу з татом та вплинула на різні аспекти комунікації. У нашому спецпроекті до Дня батька ми розповіли, як війна змінила звичні ігри у сім’ях та як змінилось спілкування з дітьми.

Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.