1418 днів війни в Україні — стільки ж тривала війна, яку назвали Великою Вітчизняною: перемоги Росії немає, що далі

Після Великої Вітчизняної війни ідеологи Радянського Союзу створили міф про “непереможну армію”. А коли у 1991 році СРСР припинив своє існування, Росія проголосила себе його правонаступницею й довела цей міф до бутафорних масштабів.

У 2000-х роках пропаганда ввела іще радикальнішу формулу: армія — це держава — це народ. А коли армію ототожнюють з усією країною, вона не може програвати за визначенням — адже будь-яка поразка виглядала б як визнання неспроможності самого державного устрою Росії.

Тому країна-агресорка воліє воювати до останнього солдата, адже поразка у цій війні стане бомбою, яка її знищить.

Про міфотворчість росіян і аналогії між Великою Вітчизняною і повномасштабною війною Росії проти України ми говоримо з політологом Ігорем Рейтеровичем.

 — Пане Ігорю, в неділю, 11 травня, виповнюється рівно 1418 днів, як триває повномасштабна війна в Україні. Зараз ця тема активно обговорюється, тому що рівно стільки ж тривала Велика Вітчизняна війна. Чому Росія створила і досі плекає міф про непереможну російську армію, хоча з моменту тої війни минуло вже майже 80 років? 

— Радянський Союз точно вніс дуже великий внесок в перемогу у Другій світовій. І після того, як він розпався, в Росії почали шукати можливості для якоїсь нової ідеології, на основі якої можна було вже формувати не радянську, а саме нову російську ідентичність. І таким міфом для переважної більшості росіян, який викликає виключно позитивні емоції, є історія про перемогу в Великій Вітчизняній війні.

Зараз різні опитування показують, що єдині дві дати, які знає більшість росіян, це 1941-1945 рік, ну іще 9 травня. З усім іншим в них дуже погано, в них немає реально такого, чим можна однозначно пишатися.

Getty Images

Загалом у них немає якихось речей, які б однозначно позитивно сприймалися в суспільстві, крім перемоги у Великій Вітчизняній війні й нинішньої армії.

Яку вони, до речі, теж міфологізують. Я думаю, що вони взагалі намагалися скопіювати образ американської армії, дуже високотехнологічної, професійної.

І вони думали, що надалі всі війни будуть вести точково, бліцкригами. Тобто, зайшли, зробили війну за п’ять днів, вийшли, але з Україною все пішло зовсім по-іншому, і виявилося, що ця армія не сучасна російська, а класична радянська з усіма вадами радянської армії, без переваг, які у тієї ж самої радянської армії були.

Приміром, однією з переваг радянської армії була наявність середнього старшинського, сержантського або навіть офіцерського складу з українців, які були в принципі каркасом цієї армії. А коли після 91-го року все зникло, ну і відповідно російська армія сильно втратила.

— Пане Ігорю, невіддільною частиною російської міфології є готовність до масових жертв. Чому?

— Отут специфіка насправді в менталітеті росіян.

Росіяни кажуть: ми людей не рахуємо, і у нас будь-хто готовий померти за батьківщину і краще нам здатися, ніж з нами мати справу. Отака приблизно логіка.

Вони не звикли рахувати втрати і ця історія повернулася і у 21 століття. З Україною це не спрацювало, але, наприклад, з Європою потенційно в майбутньому може спрацювати, якщо вони все ж таки наважаться на якусь війну чи провокацію проти Європи.

Що я маю на увазі?

Така здатність до великих втрат і їхнє ігнорування своїх втрат може стати перевагою, тому що це просто буде неприйнятно для іншої сторони. Країни Заходу цього можуть злякатися і, припускаю, виконувати якісь забаганки, з якими може, наприклад, Росія виступати. 

З нами це не працює, тому що ми просто обороняємося, але на європейців це може справити дуже велике враження, причому враження на користь Російській Федерації. 

Depositphotos

— Серед аналогій між Великою Вітчизняною і нинішньою повномасштабною війною в Україні ще і  мова війни. Тоді використовувалися слова: фашист, нацист. І тепер теж. Чому риторика повторюється?

Всі росіяни мають певний сформований образ якогось умовного фашиста чи нациста. Воно в них є. Вони це бачили в радянських фільмах, потім в російських фільмах, тому що російські фільми знімалися як калька, фактично, з радянських фільмів.

І там є образ от такого нациста, який ненавидить росіян, який хоче їх всіх, саме росіян, не радянських людей або людей в цілому, а саме росіян, знищити.

І оскільки цей образ вкорінений в менталітеті російського суспільства, вони його зараз і використовують.

До того ж в Росії це ключовий негативний наратив: фашизм, нацизм, вони його пустити в дію проти України. Це дуже очікувана історія, так вони доводять натовпу, що і та, і ця війна є справедливою. Вона ведеться для збереження російського народу.

В цій війні російський народ протистоїть якомусь умовному колективному Заходу.

І водночас вони вважають, що ця війна, по суті, є аналогом громадянської війни. Чому? Тому що на їхню думку українці – це зрадники, вони зрадили єдність з російським народом. Це війна доброї Росії, яка не збиралася ні на кого нападати, а на Росію власне напали. Вона просто обороняється.

Це абсурдно звісно звучить, але в цілому вони цю тезу дуже активно просувають. 

Війна України проти Росії триває 1418 днів: підсумки і перспективи збройного конфлікту

— У війні проти України росіяни не втомлюються наступати на ти самі граблі, що і 80 років тому. Помилки воєнного керівництва замовчуються, втрати приховуються і не визнаються. І командири продовжують кидали солдатів просто у пекло. Чому вони вчиняють так зараз? 

— Вони не можуть собі дозволити кинути 300 тисяч людей або там мільйон людей, з яких 300 тисяч загине на форсуванні, наприклад, Дніпра, сьогодні дещо інші історії, інші методи ведення бою. Але ключові принципи тієї армії, і тієї війни залишилися і зараз. 

Постійно в них відбувається, є таке російське слово, “очковтірательство”, коли вони розказують одне, хоча в реальності цього немає. І вище командування перебуває в певному нерозумінні, що насправді відбувається на полі бою.

Це взагалі парадоксальна ситуація, тому що зараз об’єктивні засоби контролю набагато більш розвинуті, ніж під час Другої світової війни.

Однак в них таке є. І в сукупності все це призводить до того, що вони просто воюють ще за стандартами й гаслами Великої Вітчизняної. 

 Війна для України — це війна на виживання, вона не є загарбницькою, це війна на захист країни. Для нас, мені здається, вона стала найбільшим випробуванням за останні роки, навіть більшим випробуванням, ніж Друга світова війна, тому що зараз в нас є незалежна держава.

І ми цю незалежність відстоюємо. Ця війна остаточно сформувала українську політичну націю, і зараз це очевидна історія. І тут, як би це дивно не звучало, війна зіграла певну позитивну роль.

Генеральний штаб ЗСУ

Я переконаний, що Росія цю війну не виграє, Україна була, є і буде. Це, я думаю, вже всі розуміють, можливо, крім самого Путіна, але для інших це очевидно.

Ми з неї вийдемо, так, якоюсь мірою ослаблені, оскільки є людські втрати, є люди, які виїжджають з країни. Але з іншого боку, існує чітке розуміння, як повинна виглядати Україна, і що дуже висока ціна за неї заплачена, і справу потрібно довести до логічного завершення.

— Як, на вашу думку, російсько-українська війна впливає на світогляд росіян?

Я б тут росіян поділив на дві групи. Є невеличка група, у яких світогляд помінявся, і вони зрозуміли, в якій країні вони живуть, і що нічого доброго з цією країною не буде, але це дуже невелика група людей.

Якась частинка виїхала, якась частинка залишилася в Росії, але перебуває, фактично, в так званій внутрішній еміграції.

Але, боюся, для більшості росіян ця війна зіграла іншу роль. Вони повірили в те, що вони в оточенні ворогів і вони абсолютно серйозно вважають, що ця війна є справедливою. Це велика проблема, яка і зі смертю Путіна не буде вирішена.

Такий світогляд може не змінюватися достатньо довгий час, доки в них не буде своя відлига, і отоді вони дізнаються, що все було зовсім не так, як їм розказували.

Генеральний штаб ЗСУ

— Як довго ще може тривати війна і що гіпотетично може її зупинити?

Це певною мірою залежить від Росії. Не від України, не від наших партнерів. Тому що ми б закінчили її давним-давно, навіть на умовах, які б, можливо, не дуже б нам подобалися.

 Я думаю, що 2026 рік — це все ж таки рік, коли війна закінчиться. Принаймні, скажемо, активна фаза бойових дій чи гаряча фаза. Тут більше ймовірності. Причому це може відбутися вже десь весною, в кінці весни, можливо, на початку літа. Оскільки Росія не буде мати можливості цю війну продовжувати так, як вона робила це раніше.

І це може бути шансом для того, щоб цю війну закінчити. Чи завершиться вона фінально, тут складно сказати. 

Тому що є, наприклад, історики, які говорять, що в ХХ столітті не було ніякої Першої і Другої світової війни. Була одна світова війна. Просто між 1918 і 1939 роком була перерва, але це була одна війна фактично.

І з великою ймовірністю Росія може спробувати колись ще в майбутньому повторити те, що вона зробила. Але я думаю, що ми до того часу будемо сильнішими, краще до цього готовими, і вона таки на це не наважиться.

Дізнавайся більше про війну в Україні з матеріалів Вікна-новини, ми щодня даємо актуальну інформацію. Переглянь і згадай: фотохроніка перших днів війни.