Пандемія та війна вкрали у наших учнів неоціненні моменти шкільного життя, які згодом перетворюються на приємні спогади. Більшість дітей донедавна вчилась дистанційно, однак довго так продовжуватись не може. Тож школярі потихеньку повертаються за парти.
І несподівано для себе розуміють, що абсолютно забули, як це — бачитись з однолітками, виходити до дошки та чути дзвінок на урок. До цього доводиться звикати заново. УП.Життя зібрали історії декількох учнів та розповіли, як діти у Запорізькій області повертаються до очного навчання.
— Це моя подруга, — показує 8-річна Альона на велике фото, розміщене на стіні класної кімнати. І згодом перелічує всіх 11 учнів класу, яких вона вважає своїми друзями. З усіма вона вперше познайомилася взимку 2024 року, коли її ліцей перейшов на змішану форму навчання.
Дівчинка навчається у Петрополі, а живе в селі Веселому. Коли вона ще ходила в садочок, почався коронавірус. А потім, коли пішла в перший клас, почалася війна.
Зараз вона мріє якомога швидше зустрітися зі своїми однокласниками. А поки, під час літніх канікул, відвідує заняття з надолуження освітніх втрат у своєму ліцеї.
Весь перший клас та половину другого Альона навчалася онлайн. Тож свій перший дзвоник вона почує аж у третьому класі.
Я хочу, щоб у новому навчальному році тривоги вже не зупиняли наше навчання. І щоб у мене була святкова лінійка і тривога їй не завадила, — сподівається дівчинка.
З січня 2024 року ліцей в тестовому режимі використовував їдальню в підвальному приміщенні будівлі як укриття, де одночасно можуть розміститися за партами 100 учнів.
Але колись на території закладу була підземна школа, яка зможе прийняти 500 дітей, зокрема із різних шкіл району. Наразі її добудовують.
У Запорізькій області будують вже п’ять підземних шкіл. Тут навчатимуться 3000 школярів без перерв на перечікування повітряних тривог.
Директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова приходить до школи щодня, щоб слідкувати за будівництвом, готувати святкові заходи та організувати заняття з надолуження освітніх втрат. Цю програму реалізують у школах області з минулої осені.
Діти з третього по десяті класи можуть два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови.
— Діти на онлайні справді втратили багатенько знань, особливо під час повітряних тривог. У когось є вдома сховище, а в когось немає. Так само з інтернетом. Звичайно, діти потребують цих уроків та допомоги, — впевнена вона.
У прифронтовому регіоні діти мають небагато можливостей для літнього відпочинку. Тому навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації.
Unsplash
— Я дуже хотіла б поїхати в аквапарк у Запоріжжі, але там можуть бути обстріли, тому страшно. Влітку я весь час дома. В мене є кілька котів та собак. А ще в нас є корови, і я допомагаю мамі, — розповідає Альона.
А восьмикласниця Вероніка переїхала в Петропіль з Донеччини. За два роки повномасштабної війни вона встигла повчитися і на онлайні, і у змішаному форматі.
— На онлайні дуже складно: немає живого спілкування, шкільних приколів, тусовок на перерві, жартів. Потім була змішана форма навчання, і я навіть боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це, — зі сміхом зізнається школярка.
Як і Альона, Вероніка лише нещодавно познайомилась з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані гаджета. І тепер сумує, коли не потрібно йти до школи.
— Тиждень тобі весело-весело, а потім цілий тиждень сидиш удома, не бачиш нікого, і знову стає тривожно. Плюс на онлайні в мене дуже погіршився зір. Стало трошки краще, коли з’явився ноутбук, але все одно важко.
Відвідуючи школу на канікулах, маленька Альона бачить усі приготування, і вона відчуває радість від майбутніх нових пригод:
— Я хочу в новому році постійно вчитися у школі. Адже, якщо пропустити хоч один день, це може бути той день, коли станеться щось цікаве та смішне.
А як змінився рівень знань українських учнів після дистанційного навчання ми розповідали раніше.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.