Після початку повномасштабної війни багато українських медиків пройшли школу молодого бійця: під вибухами виконували свої обов’язки та рятували цивільних від першої хвилини небезпеки. Тож нам варто дізнаватися історії наших медиків, героїв та суперлюдей.
Фельдшер невідкладної медичної допомоги Богдан Колодич працює в Київській області. Його нагородили медаллю За врятоване життя, бо історія мужності чоловіка вражає.
Богдану та його колегам погрожували, їхню машину обстрілювали, а пацієнтів вони вивозили з-під російських обстрілів. І це, зізнається Богдан, найстрашніше на його пам’яті. Але медики продовжували рятувати цивільних.
— Коли ми 24 лютого приїхали на роботу, то ніхто не знав, до чого готуватися. Але комплектували бригади до максимуму.
Емоційно стало дуже важко. Майже на кожен виклик їхали зі страхом, у стресі.
Уже за короткий час бригади почали виїздити за пораненими. Сам чоловік зізнається: спочатку з прямими кульовими чи уламковими пораненнями привозили на блокпости, а вже звідти медики забирали їх. А згодом бригади почали виїздити гуманітарними конвоями по області.
Unsplash
Чоловік розповідає, як під час одного “зеленого коридору” — коли вивозили людей з окупованого села Богданівка — окупанти відкрили вогонь по цивільній колоні.
Стріляли з кулеметів і артилерії. Я був на чолі бригади, а за нами їхала колона з 20 автобусів. Я скерував усі машини в інший бік, через Шевченкове. Так і врятувалися.
Богдан також згадує, як у Димерці забирали пораненого чоловіка — він закрив собою дітей, коли ті бігли до сховища.
— У нього були важкі поранення, практично стікав кров’ю, а тиску майже не було. Ми тоді зупинили кровотечу, надали інфузійну терапію, кровоспинні препарати. Водночас поряд тривали артилерійські бої, біля нас падали снаряди. Але того чоловіка ми врятували.
— Найбільше в пам’ять врізався момент порятунку іншого чоловіка, якого вивозили з села, оточеного росіянами. Було неначе в блокбастері — але всі повернулися неушкодженими.
Була й іще одна історія, яку оповідає Богдан. Звучить вона так жахливо, що важко навіть повірити у те, що пережив цей чоловік та його бригада. Тоді в автівку до медиків сів окупант, приставив до стегна Богдана знятий із запобіжника автомат та сказав: один неправильний рух — і їх розстріляють.
Будете робити все, що я скажу — і з вами все буде добре. Якщо ні — додому не потрапите.
За ті два місяці, від лютого до квітня, Богдан приходив додому лише двічі, щоб змінити речі. Зізнається, що війна дуже змінила і його, і ставлення до людей.
А як Київську область відвойовували чотири герої, можеш дізнатися з нашого матеріалу: один з них зізнався, що востаннє бачив схожі події у Дебальцевому.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!