Очі бояться, а руки роблять: як тато в декреті Сергій Багаліка тренується стресостійкості з дитиною

Поява дитини в сім’ї завжди змінює життя, проте дуже часто суттєво впливає саме на жінок. Принаймні до минулого року процес надання декретної відпустки був спрощений саме для жіночої частини країни, одразу зменшуючи права представників обох статей.

Не меншу роль і досі грають стереотипи. Сергій Багаліка, який вже став втіленням тата у декреті, раніше боровся зі злочинністю, а тепер — із незаконними упередженнями.

Коли ви вперше залишились з дитиною сам на сам?

— Насправді, це сталося доволі швидко. У нас з дружиною були партнерські пологи, і ми ще 5-7 днів залишались в лікарні.

Коли їй потрібно було йти на певні процедури, я залишався самостійно з дитиною. Це було трошечки страшно, але у мене такий принцип, що в мене все вийде. Тому загалом це були одні з найприємніших емоцій.

Яким був ваш перший день у декреті?

— Це був довгий шлях до нього, тому що коли наш Тимофійчик народився, я ще не мав права на відпустку по догляду за дитиною і чекав виходу нового закону.

За старим законом, оскільки моя дружина підприємець, самозайнята особа, то вона не могла видати сама собі довідку, що вона не пішла в декрет.

Тому я взяв усі вихідні та всі відпустки, які міг, та залишався з дитиною по факту з першого дня.

Які були складнощі з дитиною?

— Ми завжди намагались з дружиною бути разом із дитиною, але це було трохи складно. Це наша перша дитина, і ми не знали, як правильно щось робити.

Потрібно було багато чого навчитись. Наприклад, як зробити так, щоб підгузок не протікав.

Але очі бояться, а руки роблять. І все вдалося.

Насправді, ми не дуже готувалися, не читали підручників і не дивилися жодних відео. Були трохи самовпевнені в тому, що народиться дитина і ми все природнім шляхом зрозуміємо, щоб не псувати собі емоції та не налаштовуватись на якісь проблеми та стереотипи.

Зараз, напевно, мені трохи важкувато займати сина чимось. Якщо залишаюсь із ним наодинці, то часом він потребує постійної уваги до себе і буває важко знаходити нові можливості, чим його займати.

До того ж він у нас більше любить не іграшки, а книжки. Чомусь йому подобається гортати сторінки з картинками, навчатись чомусь новому. Хоча він ще зовсім маленький — рік і чотири місяці.

Тому доводиться читати йому якісь книжки, показувати картинки в них, розказувати про емоції на цих картинках. І це потребує багато часу та сил.

Як вдається усе встигати?

Декрет — це мультифункціональна справа.

Тут потрібно вчасно прибирати, переодягати та змінити підгузок. У той саме час готувати їжу й не забувати, що вона на плиті. Однак проблеми виникають, коли Тимофій не хоче їсти.

Це дитина, і неможливо повністю все контролювати.

Інколи йому не хочеться спати, їсти чи гратися. Але ми намагаємось знайти можливість задовольнити його потреби, і щоб ми все-таки могли далі жити своїм життям.

Коли дитина народжується — це не означає, що батькам потрібно кудись своє життя заховати.

Знаєте, це, мабуть, звичка з роботи. Оскільки мені була дуже потрібна стресостійкість на роботі патрульного поліцейського, то я переніс її в своє, скажімо, декретне життя.

Якщо навіть і є якась проблема, то не потрібно хвилюватися, а краще швидко реагувати. Часом можна почекати й подумати, як її краще вирішити. Так можна наробити набагато менше помилок.

Які у вас є лайфхаки, що завжди спрацьовують?

Найголовніший лайфхак — не поспішати.

Наприклад, якщо дитина плаче і хоче їсти, то краще приготувати їжу не так швидко, коли щось підгорить. Краще правильно все зробити, щоб їжа була дійсно смачною і корисною, а не нашвидкуруч і яку неприємно їсти.

Паніка лише створює проблеми. До того ж діти дуже добре відчувають настрій та емоції своїх батьків. Якщо дитина відчуває, що хтось хвилюється, то може почати через це плакати.

Коли дитина десь впала, то вона відразу підіймає голову і дивиться на батьків. Якщо вона бачить, що ми хвилюємось, то починає плакати.

А якщо бачить, що ми намагаємось її підбадьорити, то одразу підіймається та підбігає до нас. Ось такий принцип — не хвилюватись і більше позитивних емоцій.

Які улюблені традиції чи заняття з дитиною?

— Ми дуже любимо після того, як зранку поїли, десь прогулятися, трохи проїхатись на машині в парк. У сина є своє автокрісло та спеціальне кермо, яке імітує справжнє. Він сидить, і за традицією, як мій штурман, веде нашу машину.

Тому важливе для мене правило — не забувати це кермо вдома чи залишати його в машині.

Коли ми приходимо, а його немає, то інколи доводиться повертатись за ним додому (сміється – ред.).

Також у нас є невеличка гра. Є такі дитячі килимочки, на які їм можна навіть падати, тому що вони м’які. Їх ще можна згинати й робити квадратик.

І ми так бігаємо по квартирі і я його в цей квадратик ловлю. А часто він і сам за мною бігає, щоб я його зловив. Завдяки такій грі є можливість і емоційно відпочивати, і рухливо фізично розвиватись, бігати й вчитись ходити.

Як ваша дружина проводить час із дитиною, чи вистачає їй з ним спілкування?

— Увесь вільний час дружина намагається приділяти Тимофію. Він дуже сумує за нею і завжди, коли бачить маму, біжить до неї на руки. Він дійсно має дуже сильний зв’язок зі своєю мамою. Це така особлива любов.

І я трохи навіть заздрю такій любові. Тому що я людина більш практична, намагаюсь йому давати розвиватись та вимагаю від нього багато. Мама ж щиро та відверто дарує йому всю свою любов.

Ми доповнюємо одне одного. Тому коли дружина нервується, то я намагаюсь її замінювати.

Яка була ваша мотивація, аби піти в декрет замість дружини?

— Велику роль зіграла заробітна плата дружини. Тому що у неї зарплатня на порядок вища, ніж у мене, і це важливо для сімейного бюджету. Ми брали до уваги всі фактори, кому буде зручніше саме в цей період, у кого з роботою більше чи менше проблем, інші чинники.

Тому з огляду на все це ми вирішили, що краще у відпустку по догляду за дитиною піду я. Але все ще може змінитися.

Тобто, у дружини завжди є можливість теж піти у декрет і замінити мене. І якщо в цьому буде потреба, то ми обов’язково так зробимо, щоб вона могла бути більше з Тимофієм.

Які плюси та мінуси декрету можуть бути для чоловіка?

— Насправді, переваги в тому, що ти насолоджуєшся цим моментом. Це, мабуть, найприємніший період, коли є можливість бути поряд, коли дитина тільки зростає, оскільки час потім не повернеш назад, щоб відчути та прожити ці емоції. Тому я раджу кожному чоловікові прожити ці приємні моменти з дитиною.

Недоліки в тому, що все таки відчувається брак коштів. Незважаючи на те, що я відклав якісь гроші на цю відпустку, але не можна сказати, що їх так багато і на все вистачає.

Читати на тему

Як навчитися планувати особистий бюджет: правила легкої економії

Як купувати все, щоб вистачало грошей? Головний секрет — це правильне планування. Як це зробити читай у нашому матеріалі.

Окрім того, за законом поліцейському заборонено займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, якщо він пішов у декретну відпустку. Тож навіть маленький підробіток я собі дозволити поки не можу.

У більшості родин існують стереотипи, що якось неприємно брати у дружини кошти. Все-таки вона має йти у відпустку і брати гроші в чоловіка.

Хоча це якась нісенітниця. Кожна родина вирішує, як їй зручніше.

Якщо зараз моя дружина заробляє більше, то мені абсолютно комфортно, що я щось зроблю більше для дитини, вдома, а кохана більше зможе займатися роботою.

Як ви думаєте, раніше закони про декретну відпустку були дискримінаційними лише стосовно чоловіків чи й до самих жінок?

— Не можу сказати, що зараз вже дуже ускладнені процеси для чоловіків. Новий закон підкреслює принцип рівності й зараз потрібно проходити однакову процедуру в отриманні декрету як чоловіку, так і жінці.

Вам не потрібно пояснювати керівникові, чому ви, чоловік, маєте йти в декрет.

Раніше закони були більш дискримінаційними до жінок. Тому що таким чином нав’язували те, що першочергово має йти у відпустку жінка, або ж визначити ту людину, яка це зробить. Тобто лише у мами повинна була боліти голова, як виховувати дитину.

Зараз же і чоловік, і жінка в рівності у цьому плані. Тому ще трохи й будемо сперечатись, хто йтиме у відпустку.

Як ви вважаєте, чи можна говорити про появу можливості йти в декрет чоловікам, як про важливе питання руху фемінізму? Ви можете себе назвати феміністом?

— Я не знаю, чи можу себе так назвати або так широко розглядати це запитання. Проте вважаю, що це дуже великий поштовх у бік рівності.

Новий закон дає право вибору. Коли ми маємо таку можливість, то можемо самі визначитися з важливими для нас рішеннями.

На вашу думку, яких прав може не вистачати чоловікам у нашій країні? А яких жінкам?

— Можливо, трохи не вистачає прав, коли ми розглядаємо питання домашнього насилля. Ми звикли, що найбільша частина домашнього насилля здійснюється стосовно жінок.

Проте в своїй професії мені дуже часто доводилось зіштовхуватись з випадками психологічного насилля з боку жінок до чоловіків. І це також має місце, і про це теж не можна забувати.

Тому ми загалом не маємо стереотипізувати якісь речі. Якщо в родині щось відбувається, що можна назвати насиллям, то не потрібно думати, що це може робити лише чоловік.

Також трапляється, коли здійснюється насилля з боку жінки по відношенню до чоловіка, дитини по відношенню до своїх батьків чи дідуся з бабусею. Тому потрібно кожну ситуацію розглядати в рівності.

Коли ми вкладаємо собі в голову якийсь стереотип – то будемо дуже часто помилятися.

Кожну ситуацію потрібно розглядати, як з чистого аркуша, вивчаючи, а вже потім приймати рішення.

Подивись по темі

0:02:22

Чоловіки мають куховарити та плести дітям коси? Розвіювання стереотипів

Чоловіки мають куховарити та плести дітям коси? Дивіться розвіювання стереотипів у сюжеті Вікон.

Які поради ви можете дати тим чоловікам, які лише думають над тим щоб йти у декрет?

— Найголовнішою порадою буде, по-перше, скористатися 14-денною оплачуваною відпусткою. По-друге, зрозуміти, що той період, коли дитина робить свої перші кроки, вперше посміхається, починає висловлювати свої емоції, каже перші слова – його ніколи не повернути й не можна замінити ніякою роботою. Тому цим потрібно насолодитися.

Я раджу хоча б не на довгий період, але кожному з татусів спробувати себе у цій відпустці й зрозуміти для себе, що це дуже важко, і це складна робота. І, попри це, отримати приємні емоції!

А якщо тебе цікавить як все таки поєднати активні робочі будні з сімейним життям, читай інтерв’ю Макса Чмерковського про дітей і стосунки з дружиною.