Про щастя, зневіру, толерантність та війну — інтерв’ю з Риммою Зюбіною

Телеведучий і блогер Сергій Іванов поговорив з акторкою Риммою Зюбіною про щастя, розвиток психологічних хвороб у професії, ставлення до українських акторів, які знімаються в російському кіно, та ще багато цікавого. 

Про щастя 

Щастя — це твій внутрішній стан. Ти можеш знаходити миті щастя у всьому. Ми зараз ходимо мирним Києвом, я прокидаюся у своїх стінах, маю можливість придбати собі їжу тощо. 

У нас стільки моментів щастя. Ми не цінуємо їх, а порівнюємо. Наприклад, люди після коронавірусу, коли вперше після втрати нюху та смаку відчували їх, то розуміли, яка це цінність. Я люблю життя, тому я щаслива людина.

Про психологічні розлади в акторській професії

У мене їх немає, тому що я в житті не занурююся стовідсотково лише в акторську професію. Давно вже зрозуміла, що “в цьому банку не можна тримати всі гроші”. Можна розділити себе і на родину, і на дитину, і на акторство. Мій світ набагато ширший.

В акторській професії головне не стати бронзовим пам’ятником самому собі. Це найгірше. А коли ти живеш у бульбашці, це відбувається.

Я знаю, що таке депресія, бо була знайома з людьми, які покінчили життя самогубством. Тому коли хтось каже, що має депресію, маючи на увазі сум від інтимних чи робочих переживань, я з величезною іронією до цього ставлюся. У мене не було депресії. Депресія — це важковиліковна хвороба. 

У мене були моменти зневіри, ще десять років тому бажання змінити професію. Тоді ми обслуговували російський ринок і грали в кращому випадку ролі другого, третього плану або якісь епізоди. 

Я робила це достойно, але при цьому не було моєї внутрішньої творчої реалізації. У театрі мені здавалося, що я вже зіграла важливі ролі й не росту далі.

Про Майдан і волонтерство

Під час Майдану у 2013 році я зрозуміла, що потрібна не лише як акторка. Колись я була на роздачі чаю. До мене підійшов кремезний чоловік, я протягнула йому чашку з чаєм. А він взяв її разом з моєю рукою і поцілував. Коли мені дякують не за акторські роботи, а за мою позицію, це для мене дійсно дуже важливо. 

Про харасмент в українському кіно

Хоч би хто який харасмент запропонував! Я була порядна жінка, мій чоловік був театральним режисером. До мене ніхто підходив. 

Потім я потрапила в період, коли фільми не знімалися. Коли я повернулася в кіно, мені вже було за 40 років. Були моменти, коли під час знімання вибухали романи, але ніхто нікого не примушував до цього.

Про казус з актором Віталієм Салієм, який зіграв російського військового

Я дуже люблю Віталіка Салія. Вважаю його одним із найкращих українських акторів. Так сталося, що він живе на дві країни, тому що його дружина — російська акторка. Це сталося ще до Майдану. 

Таких патріотів, як Віталій, ще треба пошукати серед українських акторів, які знімаються лише в українських фільмах. Тому я не мазатиму всіх однією фарбою. Мені здається, що іноді українські фільми українською мовою, які зрощують несмак та вульгарність, жахливіші та шкідливіші ніж те, що Віталій Салій зіграв у російському кіно. 

Ми не знаємо, скільки він потім віддає грошей на волонтерство. У мене є українські друзі-музиканти, чий бізнес почався в Росії, але які з кожного свого концерту відраховують гроші українським військовим. Вони не можуть про це говорити в Росії.

Читати на тему

Ніч, море, медузи: Марків розповіла про зйомки фільму Чому я живий — інтерв’ю

Виконавиця головної ролі у стрічці Чому я живий Анастасія Марків розповіла, чому цей фільм важливо подивитися та як відреагували на роль її рідні. 

Про легалізацію одностатевих шлюбів

Я за толерантність до всього. Дуже багато речей треба легалізувати, але наше суспільство не готове до цього. Я за щастя в усьому світі. 

Про відчуття великої війни

Мені здається, що війна іде. Ті, хто зараз вигадує війни, настільки люблять гратися, що їм нецікаво просто поскидати бомби. Вони вигадують інші методи: психологічні, бактеріологічні, хімічні. 

Ці створіння (не назву їх людьми) отримують насолоду від того, що бачать біль. Люди для них, як піддослідні тварини у клітці. Легше за все їх вбити заразом, але це такий садизм — дивитися, як потихеньку гинуть ці створіння або ще краще, коли вони перегризають одне одному горлянки. Це начебто експеримент, за яким хтось зі своєю хворою фантазією спостерігає.

Політичні ігри на міжнародній арені стосуються кожного з нас. Багато українців замислюються, що робити у разі повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Читай, що розповіла співачка Світлана Тарабарова про план дій у разі наступу Росії.