Розлучення – ще не кінець життя: Надія Матвєєва про те, як не боятися розриву, відкритися світу та вірити, що все буде добре

Надія Матвєєва – ведуча проєктів Неймовірна правда про зірок та Щасливі за сім днів на СТБ. Вона відома глядачам завдяки проєкту Все буде добре, і стала для них найкращою подругою, яка завжди дає влучні поради з екрана телевізора. Її словам завжди віриш, в її очах можна побачити підтримку, а усмішка заряджає на позитив краще, ніж перші проблиски сонця після зими.

Як позначилась робота на її житті, чому не варто боятися розриву з коханим та як у телеведучої з’явився домашній улюбленець, Надія Матвєєва розповіла ексклюзивно в інтерв’ю Вікнам.

Ви маєте чудовий вигляд, ще й у соцмережах дедалі більше розповідаєте про догляд за собою, здоров’я і спорт. Коли ви вирішили, що варто людям нагадати про здоровий спосіб життя?

– Цей мій погляд на життя, зрештою, пов’язаний з телеканалом СТБ. Тому що коли я починала працювати в проєкті Все буде добре, там чимало йшлося про здоровий спосіб життя, і для жінки зокрема, і для родини.

Я відчула на собі, наскільки це добре, та ще й підтвердила свої погляди на існування. Зрозуміла, як це потрібно жінкам.

А зараз у соціальних мережах багато жінок питають, як мені вдається мати гарну статуру, зберігати гарний настрій, ентузіазм, позитив. І оскільки така потреба є, я залюбки ділюся. І сама тим надихаюся, щоб продовжувати так само цим займатись.

На вашу думку, наскільки зовнішній стан залежить від стану душі?

– Стовідсотково. Я не розділяю зовнішній і внутрішній вигляд, стан, відчуття жінки, тому що вважаю, що це пов’язано. Це одне ціле.

На що ви звертатимете більше увагу в собі, це вже ваша справа. Ви можете працювати над зовнішнім виглядом, але якщо не будете змінювати щось у внутрішньому світі, то нічого не вийде. Це гармонія з собою ззовні й зсередини, яка має бути присутня. Вона є просто сенсом життя.

Під час роботи над проєктом Неймовірна правда про зірок ви розповідаєте безліч надзвичайних історій. Чия історія вас вразила найбільше або навіть вплинула на ваше життя?

– Майже кожна програма є приводом для натхнення, а я скажу про ту, під час якої ми з вами спілкуємось. Сьогодні ми записували черговий випуск Неймовірної правди про зірок. Одна з історій, що вразила і надихнула мене – всесвітньо відомої акторки Меріл Стріп, яка змогла поєднати ідеальну кар’єру (у неї три Оскари) та ідеальну, гармонійну родину.

У неї вже четверо дорослих дітей. І це приклад жінки, яка дійсно може поєднати у своєму житті все, що вона любить. Ті сфери, які не конфліктують, а утворюють гармонію.

Також наша команда створила фільм про жінок, які пережили страшні пологи. Тобто їхні діти або вони самі були на межі смерті. І ці жінки прекрасні. Вони подолали цю проблему і тепер насолоджуються життям.

Маша Єфросиніна, Ольга Сумська, Катя Бужинська – вони стали героїнями цього фільму і прикладом для багатьох. Зокрема і для мене.

На вашу думку, які основні відмінності українського шоу-бізу від, припустимо, голлівудського?

– Напевно, ті, якими й наші країни відрізняються. Оскільки шоу-бізнес, як і будь-яка сфера життя, політика чи просто бізнес, є відображенням суспільства.

Наскільки масштабним є кінопроцес в Голлівуді! Скажімо, це наслідок довгої історії, особливостей менталітету, великої кількості грошей, професіоналізму.

І оскільки для нас це приклад, то я вважаю, найголовніше як в українському шоу-бізнесі, так і в кіно – це потенціал.

Тобто українці, якщо за щось беруться, згодом роблять це найкраще. Я в це вірю. І переконалася не раз.

Про публічних людей та їхнє особисте життя завжди можна знайти лише дві речі: або все, або нічого. Як ви вважаєте, краще розповісти одразу на публіку все, щоб ніхто не міг зненацька розкрити якісь факти? Або все-таки ж намагатись тримати своє щастя у тиші?

– Я вважаю, що публічна — це така сама людина, як і просто людина. Чому? Тому що завдяки соцмережам і розвиненим засобам масової інформації дійсно можна будь-що знайти, вивідати і таке інше.

Людина, яка спокійно живе, може робити вибір, що розповідати, наприклад, сусідам, а що приховати. І це ж нормальний процес.

Тому і я чимось хочу поділитися, щось хочу приховати, про щось мені взагалі страшно говорити. От таке саме ставлення у мене до особистого життя, до моєї родини.

Я маю право, як будь-яка людина, вирішувати, що показати, а що ні.

Але як публічна людина я несу відповідальність за все, що в моєму житті відбувається. Тобто якщо щось стало відомо чи я сама про щось розповіла, то тоді вже маю бути відвертою і пояснювати це, оскільки до мене прикуті погляди.

Ви відомі своїми порадами у проєкті Все буде добре, а також раніше розповідали про важливість гармонії. Проте іноді у сім’ї може все піти не так, як мріялось. На вашу думку, як зрозуміти, що варто розлучитись і як цього не боятись?

– По-перше, потрібно добре розуміти себе. Це я кажу як жінкам, так і чоловікам. Це процес, процес навчання, який іноді пов’язаний з психотерапією.

По-друге, слід зрозуміти, чи ви робите все, що можете, для цих стосунків. Просто від щирого серця.

Потім відверто сказати собі, зізнатися, чи робить все, що може, партнер у цих стосунках. Якщо ви обидва робите все, на що здатні, то над стосунками й далі потрібно працювати. Рятувати їх, якщо є добра воля.

Якщо ви — та людина, яка б’ється і намагається усе зробити, але бачите, що партнер відсторонений, йому це нецікаво, тоді не обманюйте себе, там змінити нічого не можна. І навіщо бути з людиною, яка вас не цінує і не робить нічого, щоб стосунки зберегти?

Тоді розлучення – це не біль і не жах, не кінець життя. Це звільнення, свобода і початок нового життя.

Ось так потрібно ставитися до цього. Тоді все буде добре.

Багато пар зберігають стосунки заради дітей. Як розповісти дітям про розлучення?

– По-перше, діти мають знати, що обоє батьків їх люблять. По-друге, щира порада жінкам, які зараз перебувають у такому стані. Яким би не був чоловік, з яким я розлучаюся, для моєї дитини він батько. І я маю створити всі умови для того, щоб дитина вважала, що він хороший, навіть якщо він не ідеальний.

У жодному разі не можна розповідати дитині у будь-якому віці: “Твій тато поганий через те і те”. Дорослі діти самі все бачать, а маленьким це не потрібно.

Нехай правду знають дорослі, а згодом дитина виросте і сама зробить свої висновки.

Як тоді зберегти гарні стосунки після розриву?

– Не знаю (сміється, – ред.). Чесно, я не знаю, як зберегти гарні стосунки після розлучення. Але точно знаю, що потрібно до кінця розібратися з собою у цих стосунках і спробувати вести діалог.

Тому що тільки тоді, коли ми зможемо спокійно говорити про те, що між нами було та як кожен із нас житиме далі, можна спокійно залишити одне одного у спокої й не тримати зла.

Тоді добре буде і нам окремо, і дітям, для яких ми залишилися батьками.

Читати на тему

Більше не “ми”: як правильно завершувати стосунки — розповідає психолог

Як правильно завершувати стосунки, щоб порозумітися з партнером і не стати один для одного “чужими” людьми, понад те — затятими ворогами.

З огляду на проєкт Не здається, чому говорити на публіку про свої проблеми чи переживання, навіть які залишились у минулому, важливо кожній людині?

– Я б сказала не на публіку. Це такий проєкт, у якому люди погодилися говорити на публіку. Але взагалі проговорювати свої переживання – це дуже важливо.

Кому? Це може бути спеціаліст, який вам допомагає, психотерапевт тощо. Або рідна людина, якій ви довіряєте, з якою маєте спільну мову. Або навіть чужа людина, яка є для вас авторитетом, якій можна довіритись.

Не можна мовчати, приховувати в собі, тому що з таким болем людина сама себе знищує.

Ось чому важливо говорити. А якщо є сила розповісти про це, скажімо, всьому світові, то це добре і важливо через те, що ми тоді бачимо цю проблему. Бачимо як суспільство, як люди загалом і можемо її змінювати.

У вашому інтерв’ю з Машею Єфросиніною ви говорили про те, що наші жінки часто замкнені, недооцінюють себе, не можуть розірвати замкнене коло. Як ви гадаєте, які прості, але дієві речі може зробити українська жінка, щоб повірити у себе та розкритися світу?

– Якщо вже так сталось, що жінка не відчуває у собі сили розірвати це замкнене коло, тоді потрібно знайти людей, які можуть підтримати, надихнути.

Це може бути людина в оточенні або визнані експерти, які саме для неї є авторитетом. Тобто шукайте людей, які можуть вам допомогти.

Наприклад, як у нашому новому проєкті Щасливі за сім днів. Він саме про те, що жінка може знайти підтримку, допомогу, натхнення, якщо вона дійсно відчуває потребу змінити своє життя.

Ви колись розповідали, що маєте друзів-волонтерів. Та й самі безпосередньо пов’язані з благодійністю. Як давно ви цим займаєтесь і що вас надихає?

– У мене завжди була потреба бути корисною, ще з дитинства. Я робила все з думкою “а це взагалі корисно чи просто весело?”

Тому коли вже в мене з’явилася така нагода, наприклад, підтримувати благодійну платформу Добро.ua, зокрема в соціальному ролику, я відчула, що це дійсно потрібна справа, і вона мені дуже приємна.

І тут я хочу звернути увагу людей на те, що якщо ви хочете займатися благодійністю, то дуже важливо мати змогу контролювати цей процес. Тобто бути впевненими у тому, що ваша допомога у вигляді коштів буде дійсно адресною, що ви дійсно зробите добро.

Тому можна або спілкуватися з волонтерами, яким ви стовідсотково довіряєте, або ще краще – робити це через благодійні організації. Вони професійно цим займаються. Тоді ви можете і контролювати вашу допомогу, і відчувати, що дійсно зробили щось хороше.

Як вплинула поява собаки на ваше життя? Чи додає вона моральних сил на нові звершення?

– Семі чудова. Коли я врятувала її, якраз за допомогою волонтерів, то зрозуміла, що здійснюю свою мрію.

З дитинства я мріяла про собаку й нарешті змогла це зробити. А ще врятувала її, бо вона була на межі смерті. І, можливо, собака не розуміє, що сталося, якою могла б бути її доля і якою вона є. Але Семі дуже вдячна. А для мене це така радість! І допомога тепер залишилася моєю звичкою.

Я і так люблю ходити на прогулянки, а з собакою можу ще більше це робити. Виходить, що я навіть більше хочу гуляти, ніж Семі. Не вона мене кличе гуляти, а я її. Це така суцільна гармонія і радість від того, що вдалось врятувати маленьку душу.

Як ви вважаєте, звідки у людей з’являється байдуже, а часом навіть жорстоке ставлення до тварин? Як, на вашу думку, можна цьому запобігти?

– Через нелюбов. Це людина, яка не відчуває любові з боку тих, хто мав би її любити. Скоріш за все, це може бути через батьків у дитинстві. Вони не любили свою дитину або ж не могли проявити свої почуття.

Або дитина бачила жорстокість. І оскільки тварини беззахисні, то жорстокість передусім проявляється саме в їх бік. Це сумно, але вказує на проблему, яку слід вирішувати.

Якби у вас була змога прибрати зі світу одну річ, яка б зникла назавжди, що б це було і чому?

Я не наважуся щось відміняти у цьому Всесвіті, який я не створювала.

Навпаки, я вважаю, що завдання кожної людини й моє особисте – це зрозуміти, наскільки це можливо, для чого у житті є і гарні, і погані, на мій погляд, речі. Нехай світ розвивається, а я буду його частиною. Не хочу нічого прибирати.

Якщо тебе цікавить життя й інших ведучих телеканалу, то мершій читати інтерв’ю Григорія Решетніка про зірковість, виховання дітей та взаємини з дружиною.