Надія Матвєєва – ведуча проєктів Неймовірна правда про зірок та Щасливі за сім днів на СТБ. Вона відома глядачам завдяки проєкту Все буде добре, і стала для них найкращою подругою, яка завжди дає влучні поради з екрана телевізора. Її словам завжди віриш, в її очах можна побачити підтримку, а усмішка заряджає на позитив краще, ніж перші проблиски сонця після зими.
Як позначилась робота на її житті, чому не варто боятися розриву з коханим та як у телеведучої з’явився домашній улюбленець, Надія Матвєєва розповіла ексклюзивно в інтерв’ю Вікнам.
– Цей мій погляд на життя, зрештою, пов’язаний з телеканалом СТБ. Тому що коли я починала працювати в проєкті Все буде добре, там чимало йшлося про здоровий спосіб життя, і для жінки зокрема, і для родини.
Я відчула на собі, наскільки це добре, та ще й підтвердила свої погляди на існування. Зрозуміла, як це потрібно жінкам.
А зараз у соціальних мережах багато жінок питають, як мені вдається мати гарну статуру, зберігати гарний настрій, ентузіазм, позитив. І оскільки така потреба є, я залюбки ділюся. І сама тим надихаюся, щоб продовжувати так само цим займатись.
– Стовідсотково. Я не розділяю зовнішній і внутрішній вигляд, стан, відчуття жінки, тому що вважаю, що це пов’язано. Це одне ціле.
На що ви звертатимете більше увагу в собі, це вже ваша справа. Ви можете працювати над зовнішнім виглядом, але якщо не будете змінювати щось у внутрішньому світі, то нічого не вийде. Це гармонія з собою ззовні й зсередини, яка має бути присутня. Вона є просто сенсом життя.
– Майже кожна програма є приводом для натхнення, а я скажу про ту, під час якої ми з вами спілкуємось. Сьогодні ми записували черговий випуск Неймовірної правди про зірок. Одна з історій, що вразила і надихнула мене – всесвітньо відомої акторки Меріл Стріп, яка змогла поєднати ідеальну кар’єру (у неї три Оскари) та ідеальну, гармонійну родину.
У неї вже четверо дорослих дітей. І це приклад жінки, яка дійсно може поєднати у своєму житті все, що вона любить. Ті сфери, які не конфліктують, а утворюють гармонію.
Також наша команда створила фільм про жінок, які пережили страшні пологи. Тобто їхні діти або вони самі були на межі смерті. І ці жінки прекрасні. Вони подолали цю проблему і тепер насолоджуються життям.
Маша Єфросиніна, Ольга Сумська, Катя Бужинська – вони стали героїнями цього фільму і прикладом для багатьох. Зокрема і для мене.
– Напевно, ті, якими й наші країни відрізняються. Оскільки шоу-бізнес, як і будь-яка сфера життя, політика чи просто бізнес, є відображенням суспільства.
Наскільки масштабним є кінопроцес в Голлівуді! Скажімо, це наслідок довгої історії, особливостей менталітету, великої кількості грошей, професіоналізму.
І оскільки для нас це приклад, то я вважаю, найголовніше як в українському шоу-бізнесі, так і в кіно – це потенціал.
Тобто українці, якщо за щось беруться, згодом роблять це найкраще. Я в це вірю. І переконалася не раз.
– Я вважаю, що публічна — це така сама людина, як і просто людина. Чому? Тому що завдяки соцмережам і розвиненим засобам масової інформації дійсно можна будь-що знайти, вивідати і таке інше.
Людина, яка спокійно живе, може робити вибір, що розповідати, наприклад, сусідам, а що приховати. І це ж нормальний процес.
Тому і я чимось хочу поділитися, щось хочу приховати, про щось мені взагалі страшно говорити. От таке саме ставлення у мене до особистого життя, до моєї родини.
Я маю право, як будь-яка людина, вирішувати, що показати, а що ні.
Але як публічна людина я несу відповідальність за все, що в моєму житті відбувається. Тобто якщо щось стало відомо чи я сама про щось розповіла, то тоді вже маю бути відвертою і пояснювати це, оскільки до мене прикуті погляди.
– По-перше, потрібно добре розуміти себе. Це я кажу як жінкам, так і чоловікам. Це процес, процес навчання, який іноді пов’язаний з психотерапією.
По-друге, слід зрозуміти, чи ви робите все, що можете, для цих стосунків. Просто від щирого серця.
Потім відверто сказати собі, зізнатися, чи робить все, що може, партнер у цих стосунках. Якщо ви обидва робите все, на що здатні, то над стосунками й далі потрібно працювати. Рятувати їх, якщо є добра воля.
Якщо ви — та людина, яка б’ється і намагається усе зробити, але бачите, що партнер відсторонений, йому це нецікаво, тоді не обманюйте себе, там змінити нічого не можна. І навіщо бути з людиною, яка вас не цінує і не робить нічого, щоб стосунки зберегти?
Тоді розлучення – це не біль і не жах, не кінець життя. Це звільнення, свобода і початок нового життя.
Ось так потрібно ставитися до цього. Тоді все буде добре.
– По-перше, діти мають знати, що обоє батьків їх люблять. По-друге, щира порада жінкам, які зараз перебувають у такому стані. Яким би не був чоловік, з яким я розлучаюся, для моєї дитини він батько. І я маю створити всі умови для того, щоб дитина вважала, що він хороший, навіть якщо він не ідеальний.
У жодному разі не можна розповідати дитині у будь-якому віці: “Твій тато поганий через те і те”. Дорослі діти самі все бачать, а маленьким це не потрібно.
Нехай правду знають дорослі, а згодом дитина виросте і сама зробить свої висновки.
– Не знаю (сміється, – ред.). Чесно, я не знаю, як зберегти гарні стосунки після розлучення. Але точно знаю, що потрібно до кінця розібратися з собою у цих стосунках і спробувати вести діалог.
Тому що тільки тоді, коли ми зможемо спокійно говорити про те, що між нами було та як кожен із нас житиме далі, можна спокійно залишити одне одного у спокої й не тримати зла.
Тоді добре буде і нам окремо, і дітям, для яких ми залишилися батьками.
– Я б сказала не на публіку. Це такий проєкт, у якому люди погодилися говорити на публіку. Але взагалі проговорювати свої переживання – це дуже важливо.
Кому? Це може бути спеціаліст, який вам допомагає, психотерапевт тощо. Або рідна людина, якій ви довіряєте, з якою маєте спільну мову. Або навіть чужа людина, яка є для вас авторитетом, якій можна довіритись.
Не можна мовчати, приховувати в собі, тому що з таким болем людина сама себе знищує.
Ось чому важливо говорити. А якщо є сила розповісти про це, скажімо, всьому світові, то це добре і важливо через те, що ми тоді бачимо цю проблему. Бачимо як суспільство, як люди загалом і можемо її змінювати.
– Якщо вже так сталось, що жінка не відчуває у собі сили розірвати це замкнене коло, тоді потрібно знайти людей, які можуть підтримати, надихнути.
Це може бути людина в оточенні або визнані експерти, які саме для неї є авторитетом. Тобто шукайте людей, які можуть вам допомогти.
Наприклад, як у нашому новому проєкті Щасливі за сім днів. Він саме про те, що жінка може знайти підтримку, допомогу, натхнення, якщо вона дійсно відчуває потребу змінити своє життя.
– У мене завжди була потреба бути корисною, ще з дитинства. Я робила все з думкою “а це взагалі корисно чи просто весело?”
Тому коли вже в мене з’явилася така нагода, наприклад, підтримувати благодійну платформу Добро.ua, зокрема в соціальному ролику, я відчула, що це дійсно потрібна справа, і вона мені дуже приємна.
І тут я хочу звернути увагу людей на те, що якщо ви хочете займатися благодійністю, то дуже важливо мати змогу контролювати цей процес. Тобто бути впевненими у тому, що ваша допомога у вигляді коштів буде дійсно адресною, що ви дійсно зробите добро.
Тому можна або спілкуватися з волонтерами, яким ви стовідсотково довіряєте, або ще краще – робити це через благодійні організації. Вони професійно цим займаються. Тоді ви можете і контролювати вашу допомогу, і відчувати, що дійсно зробили щось хороше.
– Семі чудова. Коли я врятувала її, якраз за допомогою волонтерів, то зрозуміла, що здійснюю свою мрію.
З дитинства я мріяла про собаку й нарешті змогла це зробити. А ще врятувала її, бо вона була на межі смерті. І, можливо, собака не розуміє, що сталося, якою могла б бути її доля і якою вона є. Але Семі дуже вдячна. А для мене це така радість! І допомога тепер залишилася моєю звичкою.
Я і так люблю ходити на прогулянки, а з собакою можу ще більше це робити. Виходить, що я навіть більше хочу гуляти, ніж Семі. Не вона мене кличе гуляти, а я її. Це така суцільна гармонія і радість від того, що вдалось врятувати маленьку душу.
– Через нелюбов. Це людина, яка не відчуває любові з боку тих, хто мав би її любити. Скоріш за все, це може бути через батьків у дитинстві. Вони не любили свою дитину або ж не могли проявити свої почуття.
Або дитина бачила жорстокість. І оскільки тварини беззахисні, то жорстокість передусім проявляється саме в їх бік. Це сумно, але вказує на проблему, яку слід вирішувати.
Я не наважуся щось відміняти у цьому Всесвіті, який я не створювала.
Навпаки, я вважаю, що завдання кожної людини й моє особисте – це зрозуміти, наскільки це можливо, для чого у житті є і гарні, і погані, на мій погляд, речі. Нехай світ розвивається, а я буду його частиною. Не хочу нічого прибирати.
Якщо тебе цікавить життя й інших ведучих телеканалу, то мершій читати інтерв’ю Григорія Решетніка про зірковість, виховання дітей та взаємини з дружиною.