Я не несу побачене додому. Чесне інтерв’ю ДСНС-ника про війну, роботу та стендап

— Інколи жарт виникає під час роботи, і він лягає так, наче й мав там бути. Але це різкий, навіть “чорний” гумор, всередині колективу, — каже рятувальник ДСНС та комік Артем Желіховський в інтервʼю Вікнам.

У житті він поєднує дві протилежності, але знає — ще є де покращуватися. Чоловік брав участь у першій грі другого сезону квіз-шоу Поле на Новому каналі.

Але ми з ним поговорили не лише про медійну частину життя, а й про важкі ситуації на роботі та як війна змінила його професію.

“Це просто моя робота, мені не хочеться приносити це в сімʼю”

Артем Желіховський не мріяв стати рятувальником з дитинства, він також не піддавався впливу фільмів про супергероїв з бажанням бути схожим на них. Згодом у розмові він підкреслить це: не хоче бути схожим на когось, навіть якщо ці люди йому подобаються.

Просто перед вступом до ВНЗ послухав розповідь свого друга, який навчався на спеціальності пожежника, й вирішив, що така робота йому стане до снаги.

— Я тоді думав, що буде класний графік і я зможу поєднати роботу з власною справою. Але, на жаль, вільного часу обмаль, — каже рятувальник.

— Де вас застало 24 лютого 2022 року?

— Я відпочивав з друзями, у горах. А коли почули новину, то я з частиною товаришів поїхали додому. Хто вже довгий час жив у Європі, залишився там. З логістикою тоді було, мʼяко кажучи, не дуже, щоб ми дісталися до Одеси, друг виїхав по нас аж до Львова.

Я розумів, що мені точно треба повертатись, перетинати кордон в сторону України, тому що там (за кордоном — ред.) я нічим не допоможу ні своїй сім’ї, ні країні.

І ось — я повернувся, почав працювати в подвійному режимі. Коли опинився тут, стало й психологічно легше й спокійніше.

— Як змінилася ваша робота після початку великої війни? Які виклики найчастіші?

— Основна задача, зрозуміло, не змінилась — рятувати життя та здоров’я людей. Однак, на жаль, змінились деякі аспекти. Наприклад, з початком повномасштабного вторгнення нам довелося трошки перекваліфіковуватись, вивчати нові особливості виїздів після прильотів, вивчати нові інструкції.

На жаль, ці правила написані кровʼю наших колег, бо ніхто не був до такого готовий.

Тепер ми постійно впроваджуємо щось нове й обовʼязково дотримуємося правил: працюємо у бронезахисті, під час тривоги покидаємо місце прильоту, ховаємось у бомбосховища тощо.

— Що найскладніше пережили на роботі під час війни?

— Не можу щось виділити, тому що намагаюсь абстрагуватись від побаченого. Коли переступаю поріг з частини, то все залишається там. Мені не хочеться приносити у свою сім’ю, до близьких людей, друзів негативні моменти, які я бачив.

Це жорстоко, але це моя робота. І все.

— Які ваші риси характеру змінила професія?

— Мужність, напевно.

— Часто кажуть, що професія дала дисциплінованість.

— Дисциплінованість — не від професії, я навпаки її не люблю на службі, але вважаю, що вона все одно має бути присутня. 

Я вважаю, що ми повинні відходити від совкових армійських правил дисципліни, і жити як розвинута країна 21 століття. Дисципліна важлива всередині людини, а не всередині якоїсь структури.

Краще працює, коли зі мною радяться, а не спонукають виконувати беззаперечно — перенеси кругле, коти квадратне тощо.

Читати на тему

Можу собі сказати — я рятую людей. Складнощі та переваги професії пожежника в Україні

Читай, якими якостями має володіти пожежник та рятувальник.

Про гумор на роботі та у житті

— Гумор у моєму житті був завжди, з дитинства. Можливо, це від батька. Я дивився різні гумористичні шоу, а коли підріс, років пʼять тому, під час перегляду одного із таких шоу вирішив, що зможу робити так само — для цього просто треба пройти певний шлях.

Потім мені вдалося потрапити на телепередачі, YouTube. Але, на жаль, я ще рухаюсь у повільному темпі. Хочеться більшого, але це буде вже після завершення війни.

— Як вдається поєднувати такі абсолютно протилежні площини у собі? І як знаходите час на стендап?

— У нашій роботі також є багато гумору, всередині колективу. Можу сказати, що він доволі різкий, “чорний” гумор.

Але коли ми виконуємо серйозну роботу, то нам простіше жартувати, ніж звичайним людям.

Це все відбувається паралельно. З’являється з часом така навичка, за допомогою якої я аналізую своє життя і розумію, що з цього можна пожартувати. Не може бути такого, що я гашу пожежі, а потім приїжджаю і кажу собі: “Усе, а тепер я пишу гумор”.

Навпаки, треба збирати більше бекграунду, робити різні дії, навіть іноді для того, щоб потім із цього написати матеріал.

— Що намагаєтеся донести аудиторії своїми жартами?

— Я просто кайфую від моменту, коли жартую і людина посміхається, коли я дарую їй гарний настрій. Це моє головне завдання.

Я працюю пожежником і рятую життя людей, і також я — гуморист, і продовжую життя людей, бо вони сміються.

— Хто з коміків вам подобається, на когось, можливо, хотіли б бути схожими?

— Схожим точно не хочу бути ні на кого. Особливо на тих, хто мені подобається. Це Марк Куцевалов, Віктор Розовий — комік, тепер військовослужбовець — за це йому велика шана, важке поранення отримав нещодавно.

— У чому сила українців?

— У любові до свободи. Ми вільні люди, це почалось ще від козаків, ми можемо жити в різних умовах, але головне — щоб були вільними.

А детальніше про українську структуру ДСНС, плани Артема Желіховського та гумор на роботі, дивись у повному інтервʼю.

Раніше ми писали про незвичайні історії порятунку з уст працівників ДСНС: читай про це за посиланням.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.