Про ядерку в стінах Генасамблеї, таємні рішення ООН та мирний договір з РФ — інтерв’ю з Сергієм Кислицею

Поки ЗСУ виборюють Україні перемогу на полі бою, наші дипломати б’ються на міжнародній арені для того, щоб кожному у світі нарешті стало зрозуміло, хто така Росія та яка в неї мета.

Однією з вагомих перемог української дипломатії стало те, що Генасамблея ООН проголосувала за резолюцію, що засуджує дії РФ та підтримує суверенітет України.

Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця ексклюзивно розповів Вікнам, що таке рішення насправді означає для України та Росії, чи можуть РФ вигнати з ООН та чи потрібно буде підписувати мирний договір з країною-агресором після перемоги України.

З вашого боку неодноразово лунало в бік російського постпреда при ООН, що за присутність РФ в організації ніхто не голосував. Цей аргумент має вагу чи це швидше дипломатичний тролінг РФ?

Я ніколи не казав, що Генеральна Асамблея або Рада Безпеки голосували щодо того, що РФ може бути правонаступницею або подовжувачем Радянського Союзу.

І щобільше, навпаки, я завжди стверджував і продовжую стверджувати, що ніколи ані в Радбезі, ані в Генасамблеї не проводили не тільки голосування, а й навіть засідання на цю тему.

Я ніколи не бачив ніяких архівних протоколів таких засідань. Відтак я продовжую наполягати на тому, що рішення про те, що РФ зайняла місце СРСР в Раді Безпеки та ООН, ухвалювались за лаштунками обмеженою кількістю країн, які вважали, що мають на це право. Хоча вони не наділені таким правом за статутом ООН.

Якщо хтось стверджуватиме, що таке залаштункове рішення базується на їхньому аналізі правової системи або нормативної бази, вони мали публічно у 1991 році дати роз’яснення.

Мав би вийти, наприклад, представник секретаріату ООН, правовий радник Генсекретаря і сказати, що проведений такий-то аналіз.

Фото: Getty Images

Натомість ми маємо підтвердження того, що юридичний радник секретаріату ООН  щонайменше в період серпень – грудень інформував Генсекретаря, що за будь-якого сценарію потрібно провести голосування в Радбезі, а потім у Генасамблеї.

Тому, як я нещодавно сказав в одному інтерв’ю, оскільки це не юридичне питання (бо не було розв’язане в юридичний спосіб), це було політичне рішення. 

У політичний спосіб воно має бути розв’язано на тлі повної дискредитації РФ як країни, у якій не лише керівництво, а й значні верстви населення стали співучасниками воєнних злочинів і злочинів проти гуманності.

Ця дискредитація має зробити настільки несумісним перебування РФ у Радбезі та в ООН в цілому, що має бути ухвалено політичне рішення.

Якщо ви мене запитаєте, чи на тлі голосування в 143 голоси Генасамблея дозріла до ухвалення такого політичного рішення, то ні, я так не вважаю.

Зокрема, тому що, як показали голосування щодо позбавлення РФ прав члена Ради ООН з прав людини, на жаль, значна кількість країн світу відрізняє засудження дій РФ як агресора від того, чи може РФ бути членом РПЛ або членом організації в цілому.

Це завдає не тільки іміджевої, але й функціональної шкоди організації. Бо врешті-решт організація — це не стіни й не будівля. Це колективне рішення всіх країн-членів.

Фото: Sergíy Kyslytsya / Facebook

Ви кажете, що Генасамблея ще не дозріла. Що має статися переломного, щоб ситуація змінилась на користь України?

Ніщо в ООН не робиться кавалерійським наступом. Ви не можете увірватись у Генасамблею, кинути на стіл проект-рішення і змусити всіх голосувати. Це лише додасть дискредитації та мінімум голосів.

Власне, це те, що намагався провернути Василь Небензя (постпред РФ в ООН) минулого тижня, коли йому не вдалося запровадити безпрецедентне таємне голосування в Генасамблеї.

Що він запропонував: ну, як ви не хочете таємне, то голосуймо щодо резолюції прямо зараз. Тобто, за його планом, ми мали негайно проголосувати за резолюцію до того, як відбулися дуже складні та інформативні дебати.

Вони тривали понеділок і практично всю середу. Країни мали змогу вислухати всіх і консолідувати свою позицію.

Тому будь-яке рішення має дуже глобальні наслідки та займає дуже багато місяців і навіть подекуди років. Бо це питання притягнення до відповідальності.

Ви пам’ятаєте, що в перший місяць повномасштабної агресії була створена група країн-друзів, винних у здійсненні воєнних злочинів?

Ми вже маємо восьмий місяць повномасштабної війни, й кожен другий день відбуваються консультації та дискусії про те, яким має бути рішення Генасамблеї щодо притягнення до відповідальності, зокрема за заподіяну шкоду.

Фото: Pexels

Я думаю, що, можливо, вже в листопаді Генасамблея розглядатиме певні рішення. Якщо ми хочемо якісне рішення, а не просто декларацію, то це надзвичайний процес перемовин в столицях за участі МЗС.

Тому що, скажімо, притягнення до відповідальності — це і позиції Міністерства юстиції, і Міністерства фінансів. Люди не повинні думати, що посли збираються в Генасамблеї та на свій розсуд голосують. Ні.

Кожне рішення такого рівня Генасамблеї — це результат роботи неймовірної кількості урядовців в кожній столиці.

Враховуючи наслідки та глибину цих рішень, коли йдеться про Україну, це, зокрема, й результат майже щоденних контактів президента Володимира Зеленського зі своїми колегами, голови МЗС Дмитра Кулеби — зі своїми колегами.

Працює наш міністр юстиції та його заступники. І ми бачимо, що той результат, якого ми досягли, — 143 голоси, коли голосували за засудження “референдумів”, він відбувся і на тлі розмов президента Зеленського з лідерами інших країн, і також на тлі візиту міністра Кулеби в Африку.

Коли ми критикуємо ООН, ми критикуємо і самі себе, і уряди, і їхніх членів. Попри те, що більшість із них на нашому боці, вони не зможуть проголосувати без того, щоб їхні міністерства юстиції та фінансів дали відмашку.

Фото:Sergíy Kyslytsya / Facebook

Ви зазначили, що ці 143 голоси — промовистий результат. Але все ж таки, що він дає Україні?

По-перше, це повністю підірвало той наратив, який і Путін, і Лавров, і Небензя відчайдушно намагалися насадити всьому світу. Тому що вони абсолютно безсоромно заявляли, що їхні дії з першого дня агресії — це виконання 51-ї статті статуту про самооборону.

Потім, коли дійшло до незаконних “референдумів”, це нібито виконання відповідних декларацій і норм міжнародного права про самовизначення народів.

І тут бах — і цю версію підтримує лише Північна Корея, Сирія, Нікарагуа і Білорусь. І все! Це ядерна бомба у стінах Генасамблеї у вигляді РФ.

Читати на тему

Після перемоги поїду в Крим — інтерв’ю Зеленського про компроміс із Росією та звільнення України

Володимир Зеленський розповів, чи можливий компроміс із Росією, а також поділився, що перш за все зробить після перемоги.

Коли Україна переможе, чи треба буде нам оформлювати мирний договір, чи потрібні для цього міжнародні організації? Чи взагалі є сенс щось оформлювати з країною-агресором?

Воєнна перемога на території України, повний розгром російських збройних сил, витіснення (загарбників — ред.) за межі державного кордону, який визнаний усім світом, на мою думку, не означатимуть кінець війни.

Тому що якщо не буде проведена депутінізація режиму у РФ, ми, на жаль, житимемо постійно в напруженні, під загрозою повторення військової інтервенції.

Німеччина перестала бути загрозою для світу після двох світових війн лише тому, що пройшла через дуже тривалий і болючий процес денацифікації.

Але вона була можлива завдяки тому, що Німеччина протягом багатьох років була під окупацією США, Франції, Великої Британії та Радянського Союзу.

Росія ніколи не буде окупована, за жодного сценарію. Хіба що РФ розвалиться на шматки й доведеться активувати частини статуту ООН, які вже багато десятиліть не застосовуються. Згадаймо раду опіки над неконтрольованими територіями.

Фото: Sergíy Kyslytsya / Facebook

Але вочевидь РФ доведеться пройти процес депутінізації та очищення самостійно. Звичайно, за допомогою решти світу, але це обов’язок самих росіян.

Якщо ви запитаєте, чи я в це вірю, то ні. Відтак Україна має вступити в НАТО, пройти повну інтеграцію в Євросоюз.

Подальша розбудова надзвичайно міцних збройних сил, зміцнення економіки — на найближчі десятиліття єдиний правильний шлях для відповіді на потенційну загрозу, яка і надалі виникатиме з боку цієї величезної території, яка на сьогодні називається РФ.

І дай Боже, щоб ми за допомогою країн демократичного табору змогли реалізувати наші плани щодо притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах і злочинах проти людяності.

Ієн приїхав в Україну як волонтер та американський правоохоронець зі спецпідрозділу, щоб навчати місцевих солдат сучасної тактики ведення бою.

Читай, що розповів екс-штурмовик США про війну в Україні та наші шанси на перемогу.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!