Історія німецького волонтера, який допомагає українцям

Татуювання на руках та шиї, сережка в носі та кашкет задом наперед. На перший погляд, 33-річний німець Майк Шульц більше схожий на рокера. У себе на Батьківщині він — звукотехнік, працював з усесвітньо відомими зірками.

Але зараз, в Україні, він волонтер, разом із яким журналіст Фактів тижня побував на звільненій від окупантів Херсонщині.

Два дні я просидів просто прикутий до новин, і потім усвідомив, що не можу сидіти та чекати чогось. Спочатку планував тільки одну поїздку — поїхати на кордон, доставити гуманітарку і поїхати додому, але я затримався на дев’ять днів і тепер я досі тут, — розповідає про початок волонтерства Майк.

В Україні він тепер не днями, а тижнями. У закордонному паспорті вже, здається, немає вільного місця для штампів.

Спочатку він допомагав біженцям на українсько-польському кордоні, а згодом почав возити гуманітарку на звільнені території.

За останній рік я вже накрутив понад сто тисяч кілометрів. Якщо об’їхати навколо світ, це буде 40 тисяч кілометрів. Тож виходить, що я об’їхав світ більше ніж вдвічі — за один рік!

І ось він вантажить чергову допомогу. Цього разу для жителів звільнених від загарбників сіл на Херсонщині. Два буси Майк придбав на власні кошти. Один з них вирішив подарувати місцевим волонтерам.

Раніше швидко проїхати до деяких населених пунктів не вдавалось. Маршрути, зізнається волонтер, прокладали на свій страх і ризик.

— Інколи нам доводилося їхати посередині поля, все навколо було заміновано. Вже темніло, і ми застрягли у коліях від танка і ще й не один раз. Це було божевілля. Швидше було дочекатися іншого танка, ніж того, хто приїде на допомогу.

Читати на тему

Історія про щиру волонтерку з великим серцем, яка покинула кар’єру, щоб допомагати іншим

Дивись репортаж про те, як колишня медійниця волонтерить в Ізюмі.

Місцеві жителі, куди привозить Майк допомогу, розповідають, що самим доводилось прибирати снаряди, щоб почати посівну. Додають, що для захисту хіба що перед цією процедурою перехрестились.

Майк ділиться, що таких історій за кожним разом він чує безліч. А тому це лише підкріплює його бажання допомагати.

Коли я приїжджаю в нові місця, то думаю, що ми можемо зробити? Тому що все, що я везу в машині — це лише крапля в морі.

Майк привозить з Німеччини все необхідне. Гроші на це дають прості німці. Та кожна поїздка чоловіка також неодмінно супроводжується розповідями людей про особисті трагедії.

Однак є речі, які вражають Майка. Те, як селяни, попри скрутне становище і потребу в допомозі — самі намагаються допомогти. Збирають гроші нашим бійцям на передовій.

Допомагає військовим і Майк. Для них у волонтера — окремі пакунки. Під час ротацій бійці забирають такі передачі в обумовленому місці.

Попри те, що англійську, а тим паче німецьку, мало хто з місцевих розуміє, волонтеру вдається знайти спільну мову з усіма. Потроху Майк починає вивчати й українську.

Майк вже розуміє, що після звільнення від загарбників решти українських територій потреба у його допомозі тільки збільшиться, а тому, каже, попереду в нього ще дуже багато роботи.

Не зміг залишитись осторонь у повномасштабній війні колишній військовий Александр Дрюке. Читай історію американського захисника України про російський полон.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!