Українські сили ППО показують високу ефективність збиття ворожих цілей. Щоб збити одну ракету, військовий має кілька секунд, а підготовка до цього може тривати навіть місяцями.
Ми дякуємо нашим захисникам, але маємо знати й усвідомлювати, якою ціною їм вдається захищати небо. Військовослужбовець радіотехнічної бригади повітряного командування Захід Тарас Борис розповів для Армія.Inform, як збив російську ракету над Львівщиною та як військові готуються до цього.
Про одне з бойових чергувань
Тарас розповідає, що мобільні вогневі групи, озброєні переносними зенітно-ракетними комплексами, діють по всій Україні. Завданням таких груп є знищення повітряних цілей.
Одне з чергувань військового стало особливим. Йому вдалося збити російську крилату ракету. Тоді він був у складі обслуги ПЗРК, до якого входять два стрільці.
Коли військові отримали сигнали про ракетну небезпеку, приготувалися до бойової роботи.
— Засобами зв’язку оперативний черговий повідомив нам про очікувані сектор і час появи ракети. Відтоді все вже залежало тільки від мене, — ділиться Тарас. Він пригадує: спершу почув, далі — побачив ракету.
“Вимкнув” усі емоції й зосередився на виконанні завдання. Навів майже 20-кілограмову пускову установку на ціль і зробив пуск.
— Секунди очікування — і потім неймовірне відчуття від усвідомлення факту, що зупинив політ смертоносного залізяччя, яке ворог випустив за сотні кілометрів від цього місця для вбивства українців, — розповідає Тарас Борис.
Але часу на радощі небагато. Треба знову готувати ПЗРК. За словами військового, за кількома секундами успішної роботи стоять тижні напруженої підготовки, години виснажливого бойового чергування і важка праця десятків людей. Усі вони мають діяти, як одне ціле.
Військові мають навчитися досконало користуватися зброєю та довести свої навички до автоматизму. На знищення цілі, каже Тарас, є лише 20–30 секунд. Саме стільки часу акумулятор установки може забезпечити її необхідним електрострумом. Крім цього, ракета теж не чекає, вона може вийти із зони ураження.
Треба, щоб ПЗРК став ніби продовженням тебе самого. Хвилювання не має бути, лише спокійні й правильні послідовні дії.
— Окрім психоемоційного аспекту, є ще й чинник фізичної підготовки. Вага пускової установки з ракетою — близько 20 кг, — зауважує чоловік.
Установку треба наводити на ціль та утримувати у правильному положенні під час пуску.
Знищення ворожої цілі — верхівка айсберга
Запуск протиракетної установки — лише верхівка у роботі системи протиповітряної оборони країни. Тарас пояснює, що сотні людей цілодобово працюють та несуть бойові чергування. Вони перевіряють простір над Україною та за її межами, щоб виявити повітряні цілі.
— Цією роботою займаються сотні військовослужбовців: локаторники, зв’язківці, фахівці бойового управління. Завдяки цьому я та інші зенітники знаємо, звідки й коли чекати на ракети, — підкреслює чоловік.
Повернення до служби
24 лютого Тарас, як і всі українці, прокинувся від звуків вибухів. Він відвіз родину до безпечного місця, а сам повернувся до своєї Першої Галицько-Волинської радіотехнічної бригади. Саме тут чоловік проходив службу і звільнився лише три роки тому.
Він зазначає, що найважче на службі — це не бачити рідних. Але сім’я надихає долати труднощі.
Ми воюємо саме заради наших рідних, заради їхнього майбутнього. Це відповідальність та обов’язок кожного українця — робити все, що може, там, де може, для перемоги, — наголошує зенітник.
Тараса з успішним збиттям ракети вітали та дякували друзі, рідні та побратими. До них долучилися і командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенант Микола Олещук та командувач повітряного командування Захід генерал-майор Олексій Марченко.
Українські військові рішуче налаштовані на перемогу та прагнуть прогнати ворога з нашої землі. Раніше ми розповідали історію військового Грома про бойове хрещення та службу.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!