Сильним людям — сильні випробування: Оксана Ботурчук про росіян на Паралімпіаді, повернення до Парижа та особисте

12 нагород за чотири Паралімпіади — рекорд з параатлетики в Україні. Її імʼя вписане в національну спадщину паралімпійського спорту, а життєві випробування та злети після них надихнули на екранізацію історії сильної духом жінки.

Ми зустрічаємося на відеоінтерв’ю, кожна у своєму куточку України. Оксана Ботурчук повернулася до Дніпра з Парижа, де проходили цьогорічні Паралімпійські ігри. 

На підготовку до ігор жінка мала всього рік — тривало відновлення після третіх пологів. Окрім випробування тіла, на міцність пройшов перевірку й дух українки, адже у Парижі участь у змаганнях брали так звані нейтральні спортсмени з Росії та Білорусі.

Про це, а також про внутрішню опору Оксани Ботурчук, екранізацію її історії у фільмі Пульс та хто розізлив спортсменку перед Парижем-2024 — дізнайся більше далі в ексклюзивному інтервʼю Вікон зі параатлеткою Оксаною Ботурчук.

Не зліть мене, бо поїду до Парижа!

На останніх Паралімпійських іграх Оксана Ботурчук здобула бронзову та срібну медалі, таким чином поповнивши свій список нагород, дійшовши до позначки 12. Це — рекорд для параатлетики України.

— Бронзова, так би мовити, це наче запланована медаль, ми готувалися на 400 метрів. А ось 100-метрівка, де я відібралася у фінал… багато хто не сподівався, що я зможу завоювати медаль на цій дистанції.

Ця срібна медаль — наче момент перевершення самої себе на цих Паралімпійських іграх.

— Яка атмосфера панує на розминках, самих змаганнях, коли поруч ось ці “нейтральні” спортсмени — росіяни та білоруси?

— Це рішення Паралімпійського комітету було дуже неприємним. Перша зустріч з ними відбулася вже в селищі й було важко себе стримувати. Здебільшого вони дійсно поводилися нейтрально. Нам казали намагатися їх не помічати, але деякі з них взагалі не розуміють, яке лихо вони коять на нашій землі.

Дехто з них думає, що це керівництво нас налаштовує не спілкуватися з ними.

У мене в класі виступала росіянка — ми бігли 400 м. В Токіо вона бігла на 200 метрів, була третя, отримала бронзову медаль. І це, можна сказати, також була одна з причин мого повернення в спорт. Бо я розуміла, що вона буде відбиратися, і дозволити їй вийти на пʼєдестал не можна.

Це був момент, коли я змагалася з ворогом.

У кол-румі вона звернулася до мене російською: А я можу тобі потиснути руку після забігу, чи як у Токіо — не можна?

Я відповіла їй, що мені навіть спілкуватися і перебувати з нею в одному приміщенні неприємно. І на це вона відповіла: Вітаю з народженням третьої дитини!

Звісно, емоції були… але весь свій гнів я винесла на доріжку. Ми вийшли у фінал і позбавили її можливості отримати медаль. Це мій вклад у перемогу, особистий здобуток.

— У Вашому Instagram в біографії написано: Не зліть мене, бо поїду до Парижа (на момент виходу інтервʼю цього опису уже немає, — ред.). Чому так?

Всю підготовку до Паралімпіади спортсменка проходила у Дніпрі, адже сімʼя потребувала мами. Навіть під час тривог — бо, каже, хоч охоронці на стадіоні дбали про її безпеку та життя, а сама Оксана Ботурчук наголошувала: у конкурентів немає тривоги, немає перерв між тренуваннями.

— Вся суть цих змагань для нас — зберегти своє життя. І хотілося б присвятити ці перемоги тим атлетам й тренерам, які загинули й вже ніколи не стануть на пʼєдестал. Світ не потурає нам на змаганнях, — висновує параатлетка.

(Ред.: на фото — стадіон у Дніпрі, поблизу якого влучили російські ракети під час тренувань українських спортсменів).

Читати на тему

Паралімпійські ігри 2024: скільки медалей виборола Україна

На якому місці опинилася Україна в турнірній таблиці?

Оксана Ботурчук: з Нікополя на пʼєдестал Паралімпійських ігор

Її історія схожа на фільм. Сильна дівчина з нестримним бажанням досягати вершин. З любовʼю до спорту та свого, рідного. Такі історії надихають та вселяють віру не лише в себе, а й у весь народ загалом.

Чому схожа? Я вже згадувала вище: Оксана Ботурчук надихнула режисера Сергія Чеботаренка на екранізацію її історії. Фільм Пульс вийшов із премʼєрою у 2021 році й вразив глядачів.

Перша українська спортивна драма отримала нагороду на кінофестивалі Flathead Lake International Cinemafest (FLIC) у США й була визнана найкращим фільмом. 

Пульс розповідає історію спортсменки, яка у підлітковому віці потрапила з сімʼєю у ДТП, але, попри травму голови, не покинула спорт й досягла неймовірних карʼєрних вершин.

— У дитинстві Ви потрапили у ДТП і проходили довге лікування. Чи була думка повністю піти зі спорту після цього?

— Всі казали: це травма голови, тут дуже складно щось прогнозувати. Але я вдячна батькам, що вони підтримали мене. Не скажу, що не було перешкод — ми продовжували постійне лікування, два рази на рік я лягала в лікарню, лікувалась.

Потім повернулася до свого життя, яке було до аварії. Памʼятаю, як в 11 класі я виграла змагання в області й відібралася на чемпіонат України серед здорових спортсменок за своєю віковою категорією.

Коли тренерка вишикувала всіх, то вказала на мене і сказала: вона прийшла на голову слабша за вас, і тепер їде на чемпіонат України.

Для мене це була величезна перемога над обставинами, які були. Пишалася собою та цим результатом.

— Скільки часу Вам знадобилося на відновлення після третіх пологів для повернення до змагань?

— Так, після Токіо дуже важка була для мене Паралімпіада. Для всіх, тому що додавався один рік підготовки через коронавірус.

За тиждень до початку війни я дізналась, що очікую третю дитину, потім війна і, звичайно, спорт взагалі став здаватися не на часі: кому він потрібен, коли тут така біда. Після пологів я думала, що так плавно і завершиться моя спортивна карʼєра.

Але за рік мій тренер подзвонив мені й сказав, що треба зустрітися. Запропонував повернутися і підготуватися до змагань. Я думала, що це вже неможливо: я рік годувала грудьми, народила перед тим двох дітей і знаю, як важко повертатися у спорт.

Мʼязова памʼять і досвід допомогли мені. І робота над помилками: я багато часу виділяла на відновлення.

— Розкажіть, будь ласка, як відбуваються тренування у паралімпійців і як допомагають гайди, хто ці люди?

— Гайд береться саме для бігу по віражу. Він має запас швидкості, йому дозволено трошечки виходити вперед, щоб бачити, як паралімпієць (-йка) біжить.

Спортсмен і гайд — це одне ціле. Будь-яка помилка гайда коштує спортсмену медалі.

Наприклад, якщо гайд робить фальстарт, дискваліфікується й атлет (-ка). Якщо гайд травмується, то спортсменам це коштує медалі. Тому має бути тандем.

Читати на тему

Довели світу, що українці — незламні! Історії військових, які вибороли медалі на Іграх Нескорених

Розповідаємо історії призерів Ігор Нескорених з Черкащини.

Паралімпійський спорт в Україні

— Чому, на Вашу думку, масовий глядач приділяє різну увагу Олімпійським та Паралімпійським іграм? Як це можна виправити?

— Це вже моя п’ята Паралімпіада, і з кожною глядачів все більше, це дуже надихає, мотивує брати ці медалі!

Мабуть, мета олімпійського спорту — це все-таки спорт вищих досягнень. І там перемагають швидші, сильніші. А паралімпійський спорт — це більше про натхнення, мотивацію, бо які б життєві обставини не склалися в життя паралімпійця (-ки), вони все одно займаються спортом, надихають інших, йти до своїх перемог.

Я відчуваю сильну підтримку від українського глядача.

— У чому сила українців?

— Власне, у силі, непереможності. Ще до повномасштабної війни я спілкувалась з французьким тренером. Тоді він сказав мені: Ви сильні! А я відповіла: Так, я знаю.

А він знову: Ні, ви не розумієте — ви strong! Ви сильна нація! Ми, французи, не сильні. А ви попри все — сильні!

Я завжди кажу, що сильним людям даються сильні випробування. І, мабуть, найстрашніше випробування, яке могло бути — це війна. Вона дісталася саме нашим людям.

Щоразу, коли виходжу на доріжку, прошу не медаль, а сили пережити результат, — каже паралімпійка Оксана Ботурчук.

А про фільм Пульс, першу реакцію Оксани Ботурчук під час його перегляду та плани щодо тренерської діяльності, можеш дізнатися з повного інтервʼю спортсменки.

Раніше Вікна ексклюзивно поспілкувалися з олімпійським чемпіоном Олегом Верняєвим. Про його особисте життя, спорт та пенсію, читай за посиланням.

Всі фото надані Оксаною Ботурчук.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.