Увесь світ колись був “глибоко стурбований”. Наразі він почав рухатися назустріч Україні та нагальним потребам держави, у якій точиться запекла боротьба не лише за свободу, але й просто за виживання нації.
Однак закрити небо над головами дітей, яких позбавили мирного дитинства, можливості спокійно ходити до школи або ж взагалі життя, все ж поки не вистачає духу західним партнерам.
У тихих європейських містах, де магазини переповнені, як і ресторани, а малеча спокійно грається на майданчиках, складно зрозуміти, як жити під завалами та гулом ракет. Можна лише стурбовано насупити брови, побачивши чергову жорстоку історію з України.
Мер Маріуполя Вадим Бойченко розповів ще одну таку, для нас трагічну, для когось — чергову.
В результаті блокади нашого рідного міста померла ще одна дитина. Причина смерті — зневоднення.
Хто б міг подумати, сидячи біля фонтану, де тонни води виливаються щоденно, що комусь може не вистачити хоча б одного ковтка для того, щоб вижити.
Вадим Бойченко говорить, що у нього просто вже не залишилось жодних емоцій, витримати таке надзвичайно тяжко:
Моє серце сповнене болем і сповнюється ненавистю до фашистів, які взяли наш рідний Маріуполь у блокаду.
Чудову шестирічну дівчинку звали Таня. Спочатку вона втратила свою маму. Потім, намагаючись вижити, сиділа під завалами власного будинку. Вона була одна, знесилена, злякана.
Неможливо сказати, скільки часу маленька, але сильна жителька Маріуполя боролась за своє життя. Їй просто хотілось вижити, їй просто необхідно було хоча б трохи води.
Проте безжальні та цинічні окупанти не залишили їй щонайменшого шансу. Вони заблокували усі в’їзди та виїзди до Маріуполя, позбавивши усе місто води, світла, тепла та зв’язку. А цю дитину — її життя, її майбутнього.
Усі спроби доставити нашим співвітчизникам хоча б якісь продукти та ліки або ж спробувати їх евакуювати супроводжувались безжальним вогнем з боку загарбників.
Тому Маріуполь досі намагається просто вижити у блокаді вже восьму добу. Здавалося б, що це можливо лише у книжках з історії.
Мер Маріуполя Вадим Бойченко говорить:
Для Європи — це страшна звістка. Для України це страшна реальність. А для Маріуполя — жахлива трагедія, сповнена несправедливості та болю.
Проте ми ще можемо усе змінити. Врятувати тих, хто має хоча б мізерний шанс на життя. Потрібно лише терміново закрити небо над Україною.
Вкрай потрібно, щоб ті, хто лише споглядає, почали діяти більш рішуче. Закрити небо та нарешті дати змогу доставити гуманітарну допомогу жителям міста або ж евакуювати їх.
Тоді ми зможемо врятувати не лише Маріуполь. Ми врятуємо життя багатьох українців. Врятуємо мільйони надій.
І хоч це не поверне Таню, але це збереже тисячі інших дітей, з якими вона колись могла подружитись.
Українці не здаються. Читай, як проходять протести у Чаплинці та як люди захищаються від агресора. Та пам’ятай, що усі негідники будуть покарані. Разом переможемо!