Спрямував літак у вогні на колону росіян… Історія льотчика-героя Лютіка

Став Героєм України посмертно і віддав власне життя та мрії за те, аби жили інші. Андрій Люташин спрямував свій палаючий літак на колону окупантів, яка сунула на столицю у перші дні війни.

Він мріяв виховувати онуків і спокійно старіти з коханою Танею. Але російські військові змінили хід життя майора 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил України. Мав псевдо — Лютік.

24 Канал поспілкувався з дружиною пілота Тетяною Люташиною. Ми переповідаємо головне з історії їхнього життя, далі у матеріалі.

То була доля

Історія їхнього знайомства відома багатьом: Андрій був другом хлопця подруги Тетяни. Познайомилися у компанії, розговорилися, закохалися.

Доволі швидко вирішили побратися. Тетяна на пропозицію руки і серця не відмовила, але й ствердно не відповіла: сказала, якщо доля, то вони будуть разом.

За рік уже були у шлюбі. Згодом народили й виховали дітей.

Андрій з дитинства мріяв опанувати професію пілота винищувача. Так і сталося. У сімʼї професія військових виявилася спадковою: військовим льотчиком був батько чоловіка, він сам, а згодом і старший син обрав військову справу.

За своє життя він пережив кілька скорочень, тож літав і на літаках, і на гвинтокрилах. Згодом пішов у цивільну сферу й керував автозаправками. Але комфортно себе не почував там.

Тому і повернувся до армії.

— Це було його рішення. Він дуже швидко пройшов медкомісію та перевчився на інші види літаків – МіГи, — пригадує дружина. Тоді чоловік наче знову повернувся у свою стихію.

24 Канал

Після початку російсько-української війни він брав участь у бойових вильотах. Але дружину намагався берегти, тож говорив про це вже після виконання завдання.

Та чоловік вже мав проблеми зі здоровʼям, тож планував виходити на пенсію.

Казав, що хоче будиночок біля річки, щоб бавити там онуків, коли вони з’являться, та ловити рибу. Шкода, що не дочекався онуків… — ділиться Тетяна.

Читати на тему

На упізнання — фото руки: загинув Максим Нагорний, чий заповіт цитував Зеленський

Про що просив герой у заповіті? Читай у матеріалі.

Розривалася на три частини

Початок війни вона зустріла у столиці. Старший син, а потім і сам Андрій по черзі дзвонили і просили іти в метро, ховатися від обстрілів.

Потім виїхали до області, але саме там почалося найстрашніше, адже окупанти намагалися зайти до Києва через села навколо. Зрештою, жінка з молодшою дитиною поїхала на Захід України.

Її розривало на три частини: на Київщині залишилися її батьки, а старший син та чоловік вже були на обороні столиці.

Свого чоловіка востаннє бачила ще до початку повномасштабної війни.

— Коли Андрій до мене телефонував, я намагалась не показувати, що мені страшно чи я засмучена. Завжди казала, що у нас все добре, адже розуміла: він за нас всіх хвилюється, — пригадує жінка.

Він обіцяв, що скоро все закінчиться… 7 березня встиг побачитися з сином, наче готував його до найстрашнішого. А вже 8 березня, зателефонувавши лиш своїй матері, вилетів на своє останнє бойове завдання.

Того дня близько 16:00 жінка відчула, наче всередині неї щось зацементувалося. В той самий час з Андрієм втратили звʼязок бойові побратими.

А дружина ще місяць не знала, що з ним трапилося. Довго таїла надію, що він встиг катапультуватися і десь переховувався. Але сталося не так.

24 Канал

Він вже повертався, коли у літак влучила російська ракета. Летів низько, тож катапультуватися не міг. Та й у полон іти не хотів.

Він розвернув свій літак, що вже горів, на колону росіян. Останнє, що сказав: “Будемо жити…”.

Чоловік був одним із “привидів Києва”. Президент Зеленський нагородив його званням Героя України посмертно.

Чоловік лиш раз наснився Тетяні. Капелан переконав: значить, душа спокійна…

Раніше ми розповідали тобі історію, як родина загиблого героя створила пасіку КуМед, про яку мріяв їхній герой: читай про це за посиланням.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!