У нього худорлява статура та сумні зелені очі. 42-річний хмельничанин, бойовий медик на псевдо Джонні, колись був заробітчанином у Португалії. Розносив пошту, мив посуд, стриг газони.
Незадовго до повномасштабної війни він повернувся і вже тут почув страшний діагноз.
А після хіміотерапії пухлина російської окупації почала ширитись Батьківщиною.
Він подолав тяжку недугу і попри ризик її повернення — пішов добровольцем на фронт. Хоча, зізнається, справжнім патріотом себе не вважає.
У мене просто в голові не вкладалося, що може бути в мене таке вдома. Хоча я не великий патріот, з вишиванками та прапорами не ходив, не кричав Слава Україні.
У військоматі, зізнається, довелося прибрехати. Коли в Джонні запитали, чи він хворіє на щось, відповів, що він здоровий. Приховав свою хворобу та пішов на фронт.
Я не створював собі ніяких ілюзій, що там буде все нормально. Я знав, куди йду.
Після цього бойовий медик 65 бригади на псевдо Джонні брав участь у штурмах ворожих позицій, обороні власних та рятував поранених побратимів. І, час від часу, за пекельної скрути, дорікав собі, що два роки тому наважився піти у військо.
Джоні не приховує правди. Каже, інколи сам себе питав, навіщо йому це все потрібно було.
Поки дійдеш, 300 разів читаєш Отче наш і кажеш, Боже, дай дійти. І так само назад, коли повертаєшся.
35-річний тернополянин на псевдо Гриша теж був заробітчанином у Польщі. Повернувся, аби боронити країну. Його Джонні врятував після уламкового поранення. За це т.в.о командира йому досі вдячний.
Та найболючіші спогади Джонні про тих, кого було несила витягти з того світу. Згадує, як побратиму відірвало ноги, медик намагався його врятувати, але той втратив свідомість.
Я йому бандажі починаю крутити, тримаю за руки, а він поступово втрачає свідомість і… людина померла, — каже із сумом в очах Джонні.
У колі побратимів вояк із сумом згадує перші дні повномасштабної, коли військомати штурмували натовпи добровольців. Зараз, каже, люди в тилу наче забули про війну. Та певен, дарма.
Вони не розуміють, що якщо ми їх тут не зупинимо, то вони прийдуть, постукають до їхніх дверей. Вони це не розуміють.
Офіцер на псевдо Іспанець 18 років прожив у Барселоні та повернувся на початку повномасштабної війни. Зізнається, силою духу Джонні вражений.
Після кількарічної ремісії, каже Джонні, підступна недуга до нього повернулася. Зараз він лікується в Запорізькому онкоцентрі. Уже пройшов четверту хімію.
Джонні, якого через недугу зараз не залучають до бойових завдань, каже, попереду в нього ще три сеанси хіміотерапії, потім ВЛК. Втім, за жодних обставин — він не збирається полишати армійську службу.
Поки я ще можу щось зробити для ЗСУ, я буду служити далі.
Понад усе бути зі своєю країною в цій боротьбі за свободу прагнув і Віктор Лаптєв, який наважився фактично переповзти кордон з Росією. Читай сильну історію українця, який не хотів жити в окупації.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!