Українське суспільство досі недостатньо говорить про досвід партнерів, які чекають своїх коханих з фронту. Ці жінки та чоловіки діляться, що їхні почуття можуть зрозуміти лише такі ж люди, які живуть у стані постійного очікування та напруги.
Останні роки їхнього життя — суцільне листування у месенджері, короткі зустрічі та очікування відпустки, щоб відчути звичні для інших радощі життя.
Видання Wonderzine поспілкувалося з жінками, які перебувають у стосунках з військовими. Найцікавіше з їхнього досвіду ми переповідаємо далі в матеріалі.
Анна та Едуард почали зустрічатися вже під час повномасштабного вторгнення, хоча познайомилися ще 2021 року. Для обох спілкування, яке виникло, стало важливим, а в страшні моменти обстрілів та тривог — це давало сил їм обом.
Та підтримувати стосунки на відстані — ще те завдання. Едуард надсилає їй квіти, по відеозвʼязку вони грають у психологічні ігри, щоб краще пізнавати одне одного. Анна також докладається до романтичної частини: надсилає коханому шампанське та одноразові келихи, свічки на свята. Пара обмінюється листами та подарунками.
Жінка каже: побути тиждень з військовим разом — це уже чимало.
Анна завагітніла, а коли вона була на восьмому місяці, Едуард отримав поранення, внаслідок чого довелося частково ампутувати ногу.
— У наших стосунках практично ніколи не було непорозумінь. Де б він не був, він завжди розповідав мені, що відчуває, чи потрібно йому щось. Я, як психотерапевтка, також могла його заспокоїти. Спілкуватися стало складніше, коли народилася дитина, тому що чоловіку потрібно було адаптуватися до свого стану, а я потребувала фізичної допомоги після пологів, на яку в нього не завжди є змога.
Йому нелегко, й інколи я можу очікувати від нього більше, аніж потрібно, тому ми можемо обмінятися не зовсім коректними висловами в бік одне одного. Але потім ми все це обговорюємо й залагоджуємо, — розповідає жінка.
Рexels
Анна переконана: вступаючи у стосунки з військовим (-ою) варто бути готовою (-им), що з коханою людиною може щось статися.
Думаю, що з військовим краще або будувати серйозні стосунки, або не розпочинати їх. Вони досить часто перебувають в екстрених умовах і будуть очікувати від тебе залученості, емпатії та допомоги, — каже жінка.
Журналістка Валерія розповідає, що зі своїм чоловіком, який з перших днів війни пішов на фронт, вони почали вибудовувати комунікацію, бо помітили, що їй не вистачає підтримки одне від одного.
— Спочатку почали говорити про свої почуття, що нас турбує, підтримувати одне одного словесно. Потім ми вийшли на наступний рівень — домовлялися про те, як проявляти любов за таких умов, як узагалі показати людині, що ти її любиш, коли не можеш жодним чином дотягнутися до неї.
Найбільшим досягненням у наших стосунках я вважаю те, що ми почали сваритися, бо це дуже складно робити в таких умовах. Це, мабуть, було нашою найбільшою проблемою, — те, що ми не вирішували конфліктів, — каже Валерія.
На початку її налякало те, що чоловік закрився. Зрештою, вона прийняла той факт, що вони обоє змінюються через свій вибір. І хоч цього ніхто не хотів і нікого звинувачували, та цей факт уже незмінний.
— Насамперед ти звинувачуєш себе й думаєш, що справа в тобі: ти щось неправильно сказала, зробила, але для військових це може бути нормою, — каже жінка.
Лілія працює в гуманітарній організації. Вона — персональна волонтерка для свого чоловіка-військового, постачає усе необхідне для нього та його побратимів. Вони готувалися до війни, вторгнення не стало для них шоком.
Однак під час цього вони не думали, що психологічно це виявиться набагато важче.
Було важко, коли чоловік телефонував і говорив: “Нас дуже сильно обстрілюють, уже загинув один хлопець із нашої зміни. Можливо, я теж сьогодні загину, будь ласка, помолися за мене”.
— Мені було важко його підтримувати, бо й сама не мала ресурсу. Я завагітніла, цей період припав на блекаути, — ділиться жінка. Через це комунікація погіршилася.
— Я хотіла, щоб він регулярно відписував, що в нього все добре, щоб я не хвилювалася. Колись він дуже різко написав: “Відстань”, — коли я була вагітною й дуже чутливою. І ми домовилися, що він не писатиме таких слів, бо мене це ображає.
Одним із найкращих рішень було домовитися про те, що чоловік телефонує мені не тільки в сумні моменти, а й у веселі, коли відпочиває з друзями, добре проводить час, не виїжджає на бойові, ділиться хорошими новинами, — каже Лілія.
Pexels
Зрештою, її чоловік повернувся зі служби. Але труднощі лише посилилися, бути дружиною ветерана також складно. Тепер коханий знову планує повертатися на фронт.
Мені дуже допомогло те, що інші жінки ділилися схожими історіями, і я розуміла, що проблема не в мені, бо війна сильно впливає на стосунки. А якщо багато хто з цим стикається, значить, це можна вирішити, — висновує Лілія.
Олександра також працює в гуманітарній організації. Її коханий — військовий Інтернаціонального легіону. Пара познайомилася близько десяти місяців тому.
За словами дівчини, ключовим у їхніх стосунках є якраз листування, бо вони обоє не дуже люблять розмовляти телефоном, та й змоги такої військовий не має.
— Такі стосунки — це виклик, вони не є простими. Коли ти вибираєш їх, то береш на себе велику відповідальність. Люди зазвичай не звикли до такого формату комунікації, коли близька тобі людина на відстані й ти не чуєш її голосу, не бачиш її емоцій.
Іноді проблема полягає в тому, що мої друзі, які жодним чином не повʼязані з військовими, не завжди розуміють мене, — пояснює дівчина.
Детальніше про те, як правильно підтримувати дружин військових та чого вони найчастіше потребують, ми писали в нашому іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.