Була привʼязана дротом до паркану: історія адопції песика Тоффі — про труднощі та щастя петперентів

Війна забрала в нас багато: дім, рідних, спокій. Водночас у страшному вирі трагічних подій в українцях прокинулися ніжні почуття, бажання дарувати іншим любов та турботу.

Перші місяці повномасштабного вторгнення для більшості стали поворотними у житті: хтось виважував рішення про повернення додому після кочування містами чи країнами, інші обдумували можливість залишитися на новому місці та починати будувати життя спочатку.

Було й чимало тих, кого вторгнення підштовхнуло до сміливих вчинків. Захищати батьківщину. Любити інших. Допомагати. У тисячах українцях щемкі кадри звільнених територій викували бажання подарувати іншим живим та тим, хто вижив, любов та дім.

Я щиро вірю, що пережитий негатив все ж спонукав нас робити більше добрих вчинків та брати на себе відповідальність. Але перед важливими рішенням завжди хочеться поспілкуватися з кимось, хто вже пройшов схожий до твого шлях й може поділитися власною історією, помилками та вдалими рішеннями.

Історія, яку ти зараз прочитаєш, про те, як у вирі війни народжується найчистіша і найсильніша дружба. Як маленька істота, яку колись покинули, стала втіхою та щастям для української сімʼї.

Тоффі — трирічна собака, яку сімʼя журналістки Ганни взяла додому під час війни. Її історія до адопції має більше невідомого: цуциком її знайшли військові після деокупації Київської області.

— Вона була дротом за лапку привʼязана до паркану, мала рану. Чи це її привʼязали, чи сама заплуталася — невідомо, але наші військові її врятували. Я знаю, що навіть поїздили по селу та попитали у людей, чи це не місцева собака, — розповідає Ганна. 

Спочатку цуценя назвали Гільзою — що й пасувало її тодішньому оточенню. Згодом військові віддали собаку зооволонтерці Олесі, яка, за збігом обставин, була сусідкою Ганни. Однак до зустрічі з новою родиною залишалося ще кілька місяців.

Читати на тему

Вони також постраждали від війни! Притулки у Києві та області: як їм допомогти і де взяти собі тваринку

Притулки для тварин у Києві та області.

Собака — це величезна відповідальність

— Так, я згодна з тобою: собака — це величезна відповідальність, — відповідає мені Ганна.

За все життя вона ніколи не була петперенткою собаки: колись жила із хлопцем, у котрого був пес, а в її 18 років друзі подарували Терʼєра, який через робочий графік Ганни переїхав жити своє найкраще життя у село, до бабусі — на подушки та ліжка.

Жінка дуже боялася відповідальності за тварину. А особливо її лякала думка, що для вигулу собаки доведеться рано прокидатися.

Я так довго вагалася… Але остаточно вирішила взяти додому собаку навесні 2022 року.

— Коли я редагувала величезну кількість журналістських матеріалів про звільнення Київської області, сильно запамʼяталися історії про покинутих собак.

Не плакала тоді, хоча історії були дуже сумні. Але точно вирішила, що після повернення додому, ми візьмемо чотирилапого додому, — розповідає Ганна.

У перший день повномасштабного вторгнення сімʼя виїхала до родичів у Мукачево, де прожила сім місяців. Та ще до повернення у Київ жінка почала дізнаватися серед знайомих, як можна взяти тваринку з притулку.

— Пообіцяла доньці, що візьмемо собаку. Якщо чесно, я хотіла одразу дві, щоб вони не сумували. Донька весь час перепитувала, чи точно ми візьмемо собаку, чи я не передумала. І я знала, що так воно й буде, ми подаруємо любов покинутій тваринці.

Тоффі ми взяли 14 жовтня 2022 року.

І, знаєш, той момент показав мені: у темні часи найкраще видно світлих людей, — зізнається Ганна.

Читати на тему

Адаптація тварини після притулку: що допоможе чотирилапому прийняти новий дім

Як допомогти тваринам адаптуватися після притулку чи зони бойових дій у новій родині: інструкція для нових господарів.

Як взяти собаку з притулку — приклад Ганни та її сімʼї

Жінка одразу шукала притулки з покинутими тваринами, аби забрати звідти собаку додому. Та доля підкинула їй знайомство — щоправда, ще роками раніше, а вже під час війни Ганна дізналася, що її сусідки Олеся та Олена — зооволонтерки.

Власне, Олесю ми вже вище згадували — жінка отримала від військових маленьке цуценя, коли у нього ще й вуха не стояли.

— Ми вже мали повертатися в Київ, тож зідзвонилися з сусідкою Оленою, з якою живемо “двері у двері”, по якихось домашніх справах. І так сталося, що заговорили про собак. Вона мені сказала: “Аню, ти що, смієшся?! Я ж зооволонтерка, опікуюся кількома притулками! Яку собаку ти хочеш?”.

Так я розповіла, що хочу дорослу собаку з короткою шерстю (у мене алергія на довгу котячу шерсть і я не знала, як організм відреагує на собаку). А ще — середнього розміру, бо з великою я б не впоралася.

Через місяць я повернулася до Києва. Побачила сусідку — нагадала їй про своє прохання. Олена перепитала, чи не передумала я. На моє “Ні, я впевнена”, пообіцяла, що скоро когось знайде, — пригадує жінка.

Одного вечора Ганна вже готувалася до вечірньої рутини та сну. Як сама пригадує — зробила чоловікові бутерброд з дуже смачною ковбасою, а у цей момент пролунав дзвінок у двері.

Сусідка повідомила: Гільза (тепер вже Тоффі — ред.) чекає на Ганну.

Вибігає, і одразу мені — в ноги! Посміялися тоді, що це “моя” собака, ковбасу на руках почула. І донька тоді теж зайшла.

— Собака на доньку тоді відреагувала дуже насторожено. Це вже зараз я розумію, що її, ймовірно, діти били… в неї й зараз біля дітей шерсть дибки стає.

У той вечір собака ще залишилася у волонтерки, в очікуванні вакцинації. А вже 14 жовтня я забрала її на вулиці у Лесі, під час прогулянки.

Коли ми її взяли, собака з першого дня зрозуміла, що вона — наша, вона вдома, — пригадує Ганна.

Читати на тему

Чотирилапого в сім’ю: що треба знати тим, хто хоче завести собаку, та як підготуватися до цього кроку

Хочеш прихистити в себе собаку, але не знаєш, чи готовий/готова? Тоді читай наш матеріал про життя з собакою та чого воно вимагає.

Адопція тварини: труднощі та перемоги

Ганна повертається до минулого своєї найкращої собаки: напевно, Тоффі переживала насильство від дітей, бо й досі сильно їх боїться. Вона також боїться довгих предметів, таких як палиці, парасольки, лопатки для взуття.

— Якими були перші дні після появи Тоффі у сімʼї?

— Все було добре. Так, з дрібниць — у Лесі був свій графік вигулу собаки, ми намагалися в нього потрапляти, але у перші дні виникали ситуації, що собака не стримувалася й ходила в туалет десь у куточку.

Повертаючись до страхів прокидатися зранку… скажу так: собака абсолютно під нас підлаштована. Вона інколи не хоче йти гуляти ні о сьомій, ні о восьмій ранку. Можу вмовити її піти десь об 11-12 дня. Вже близько року ми гуляємо з нею двічі на день — і всі щасливі.

— Які були труднощі й проблеми адопції?

— За весь час у нас було три проблеми. Перша, як я казала, страх дітей. Моїй доньці Єві було вісім, коли Тоффі зʼявилася у сімʼї. Собака прийняла Єву за рівну собі, тому кілька разів не боялася хапнути її. Так, не до крові, але це було боляче.

Причиною було те, що донька намагалася видерти з рота у Тоффі свої речі — іграшки, навушник.

Я ніколи не бʼю собаку, але такі моменти присікаються одразу гучним “Не можна!”.

Попри те, що Тоффі ставиться до нашої доньки як до своєї подруги, саме Єва навчила її практично всіх команд. Тож, цю проблему ми побороли.

Друга проблема виникла не одразу, а десь через місяць після появи Тоффі у сімʼї. Тоді саме загострилися обстріли, почалися блекаути, ми без світла були дуже довгими періодами. І раптом з нічого Тоффі почала ходити в туалет на наше з чоловіком ліжко.

Зоопсихолог припустив, що так собака намагалася вибороти своє місце у родині. Але це відбувалося постійно, кілька разів на день — з цими відключеннями світла я не встигала прати постіль! Довелося купувати все нове — покривало, білизну.

Було й так: вмикають світло, я нарешті все прибираю, застилаю свіжу білизну на ліжко доньки, а Тоффі демонстративно сходила в туалет туди. Я знову змінила — і ще раз! Я її насварила, більше ліжко Єви собака не чіпала.

Але ще кілька разів ходила в туалет на наше з чоловіком ліжко. Памʼятаю, не було світла дві-три доби, я працювала в офісі. Повертаюся додому ввечері — а ліжко треба знову перестеляти. Я була дуже зла! Тут три дні помитися не можеш, не те що постіль попрати… Вже й не було чого стелити.

Я тоді витягнула її лежанку у коридор і зачинила двері до нашої спальні. Але вночі Тоффі пробралася до спальні і… напісяла! Просто на ліжко, де ми спали.

Від шоку я просто посадила собаку напроти себе і неначе з людиною почала говорити: “Тоффі, що ж ти робиш? Хіба ти не розумієш, що блекаути зараз, я не можу прати. Для чого ти це робиш? Ти ж член нашої сім’ї! Чи ти хочеш, щоб я тебе назад кудись віддала? Щоб я була зрадницею? Ти в родині, ми тебе любимо, для чого ти це робиш?”.

Не знаю, чи зрозуміла вона тоді щось… Але більше подібних ситуацій не було, — розповіла Ганна.

Третя проблема — під час вигулу сусідська вівчарка вкусила Тоффі за бік, тож тепер собака стала ще більш асоціальною серед своїх. Вона не любить компанії чотирилапих, а надає перевагу лежанню вдома — через це сімʼя люблячи називає її Диванним Хомʼячком.

Читати на тему

Дресирування собак детально: що треба враховувати під час тренувань і чи можна це зробити самостійно

Експертки-кінологині розповіли, що треба знати про дресирування собак.

Поради петперента для тих, хто ще не наважився взяти собаку

Ганна зазначає, що вона є дуже відповідальною щодо своєї собаки. Не забуває про обовʼязкові щеплення, ліки проти глистів та кліщів.

— Якщо собака має проблеми у поведінці, і це не змінюється, обовʼязково потрібно звертатися до зоопсихолога, кінолога. Це — величезні кошти, тобто бути петперентом собаки, звісно, недешево.

Ще одна порада: коли береш собаку з притулку, завжди обдумай, що з нею буде, якщо ти не впораєшся. Віддаси родині? Друзям? Повернеш у притулок? Викинеш у лісі?

Собака — це жива істота зі своїми правила та характером, памʼятай про це, — наголошує Ганна.

Вона також пояснила з власного досвіду, що варто підготувати в оселі перед появою собаки.

За словами Ганни, у собаки обовʼязково повинні бути:

• своє спальне місце по розміру собаки (лежанка, наприклад);
• іграшки;
• правильно підібраний корм — сухий чи натуральний;
• хороший ветеринар, відібраний за відгуками.

— Ще одна порада — не годуйте собаку смаколиками зі столу. Бо потім не зможете її відучити від цього.

Щодо розпорядку дня, скажу так — собака повністю копіює господарів. Але з цуценятами це може не працювати — я говорю з досвіду життя з дорослою собакою.

— Як змінилося життя після появи собаки у сімʼї?

— Це “любов-любовна”, мамина собака. Приходиш додому зла, втомлена, а вона тикає носом під руку. Взяти Тоффі — це моє найкраще рішення за останні три роки!

Так, було складно у перші місяці, але ми це пройшли. Я не уявляю, як жила до цього без неї! — висновує Ганна.

Якщо цей матеріал змусив тебе серйозно задуматися про адопцію песика, але у твоїй сімʼї вже є тваринка, радимо також детально прочитати, як познайомити та помирити між собою двох тварин.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.