Мріяла працювати миротворцем в ООН, а нині бойова медикиня. Історія Катерини Галушки з батальйону Госпітальєри

Медики — це ті люди, які рятують життя українських бійців на фронті. Нерідко вони роблять просто неможливе у тих умовах. Видання Elle поспілкувалося з бойовою медикинею Катериною Галушкою, яка служить в батальйоні Госпітальєри.

Про життя до повномасштабної війни

Катерина розповідає, що чотири роки тому обіймала посаду у міжнародній організації, мріючи про роботу миротворця в ООН, щоб бути частиною наближення миру у світі.

Але нині вона визнає, що їй соромно за ці прагнення, бо сучасна реальність ясно показала, хто є хто.

Її стежка до бойового медика почалася з саморефлексії, коли вона поставила собі питання Чи зробила я щось для своєї країни, для перемоги у цій війні? Почавши пошуки шляху до самореалізації, Катерина знайшла оголошення в соцмережах про вишкіл від Госпітальєрів, який мав розпочатися за півтора тижня.

Мені пощастило і я встигла податися, тому що згодом стояли вже шалені черги, — згадує Катерина.

Після завершення навчання дівчина поїхала на свою першу ротацію як бойова медикиня. Нині ж вона працює в ЗСУ як комунікаційниця, відповідаючи за інформаційну сферу. Вона також служила як бойовий медик: їздила на ротації та підсилювала медичні підрозділи, які працювали на передовій.

Про роботу у перші місяці широкомасштабної війни

Катерина згадує, що у перший місяць вона займалася своєю основною роботою, якої ставало дедалі більше. Вона каже, що тоді важливо було займатися моніторингом інформаційного поля, швидко аналізувати події та публікувати звіти, оскільки ситуація була не до кінця зрозумілою як для України, так і для всього світу.

Фото: halushka_official / Instagram

В середині березня дівчина відправилася до Яни Зінкевич на базу Госпітальєрів та висловила готовність знову до них приєднатися, оскільки Катерині було важливо бути фізично присутньою на війні.

Її потреба у перебуванні на фронті зросла після втрати свого хлопця Антона, який загинув у бою, вирушивши визволити Маріуполь зі своїм підрозділом.

Яна Зінкевич дала дівчині керівну посаду, що, зі слів Катерини, було дещо не радісною новиною, оскільки вона більше відповідальна виконавиця, аніж лідерка.

— Хоча насправді це мене дуже сильно витверезило.

На той момент я не готова була нести відповідальність за себе, але нести відповідальність за інших людей — то вже інша історія, яка охолоджує голову і приводить думки в порядок.

Від середини березня до середини квітня дівчина працювала в Київській області, у таких містах як Буча, Гостомель, Ірпінь і декілька разів заїжджали у Демидів. Потім вони вирушили на Схід і працювали на Авдіївському напрямку.

Це було літо, дуже складний етап, коли росіяни намагалися прорватися з усіх сторін. Звідти залишилося багато спогадів: і хороших, і надзвичайно поганих.

Читати на тему

Вперше це складно пережити. Біологиня Ріна Резнік про роботу медикинею на фронті й болючі втрати

Читай історію бойової медикині Ріни Резнік — у матеріалі.

Про найскладніші моменти на фронті

Робота медика не вимагає великого фізичного зусилля, особливо зараз, коли є відмінне транспортне забезпечення, яке дозволяє швидко переміщуватися між місцями.

Смерть ніколи не стає абсолютно нормальною, але до неї теж звикаєш. 

Можливо, це вже не викликає шквал емоцій, але однаково, коли після особистої втрати ти везеш загиблу людину чи людину, яка на твоїх руках зараз може померти від тяжких поранень, передусім думки про родину, — ділиться Катерина Галушка.

Дівчина каже, що в таких випадках це так чи інакше морально виснажує. Однак до всього іншого можна пристосуватися.

Про сили й мотивацію

Катерина Галушка розповіла, що буває доходить до моменту, коли вона говорить собі “Все, я більше не можу, я втомилася”, після чого щоразу знаходить в собі нові сили.

Фото: halushka_official / Instagram

Вона зазначила, що одним з її джерел натхнення є бажання довести всьому світу, що вона сильна, і що вона не потребує співчуття, адже впорається з усіма викликами.

Дівчина додала, що не боїться за своє життя, адже кожен помирає лише раз. Але Катерина каже, що має коханого, родичів, друзів і задля них варто боротися.

Дівчина знає, що є багато людей, які можуть робити те, що нині робить вона. Проте Катерина відчуває, що для неї особисто важливо бути тією, хто робить все можливе.

Я хочу любити; хочу, щоб мене любили. Я не хочу збирати речі коханої людини, щоб вона їхала на бойове ,завдання. Я хочу, щоб коханий був поруч. А значить, треба за це боротися, — каже Катерина Галушка.

Про плани після перемоги

Катерина поділилася своєю єдиною мрією: жити в будинку біля моря, адже вона обожнює море.

Дівчина хоче, щоб там була маленька сироварня і було вино. Вона хоче, щоб поруч був її коханий, щоб до них приїжджали друзі, щоб її родина була в безпеці. Інших бажань, окрім спокою, вона не має.

Раніше ми розповідали історію молодшого сержанта Чілінтано.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!