Хотілося зробити все, щоби хлопці з жагою в очах могли далі вести бій! Історія бойової медикині з Азовсталі

Ще з перших днів війни вона рятувала життя оборонців Маріуполя на Азовсталі. Прикордонниця Еліна Мединіна за фахом лікар-терапевт.

До повномасштабного вторгнення дівчина й уявити не могла, що їй доведеться рятувати чиїсь життя під безперервними обстрілами.

Та коли це стало необхідно, то навіть попри нестачу медикаментів робила все можливе, аби захисники стали на ноги й продовжили бій. Своїх поранених дівчина ніжно називала “трьохсотики”.

Еліна ділиться, що не може сказати, що їй тоді не було страшно, оскільки ворог накривав завод усіма можливими снарядами.

Азовсталь — це моя повага і мій біль.

Дівчина пригадує, що перші поранені з’явились у перший день, коли вона прибула на Азовсталь. Тоді одного з військовослужбовців було поранено уламками у живіт.

Був ще певний період, коли поранених евакуйовували до шпиталю. Однак коло звужувалось, і це стало неможливим. А незабаром на Азовсталь заїхав і сам шпиталь.

Те, що відбувалось на Азовсталі, Еліна називає дивом. На заводі був шпиталь під назвою Залізяка. Це такий бункер, де перебували лікарі та поранені, яким надавалась медична допомога.

Людей було багато, умов не було взагалі, тому як там вдавалося виживати, та ще й рятувати людей — для Еліни просто загадка.

Дівчина ділиться, що попри нестачу медикаментів рятували бійців усіма можливими способами. Мали при собі трохи знеболювальних та кровоспинних. На заводі вже доводилося щось вигадувати з підручних засобів. 

Ніколи не думала, що доведеться зашивати поранення чи робити якісь хірургічні втручання, — пригадує Еліна свій перший досвід операцій у польових умовах.

Читати на тему

На війні ти не особистість, а функція: історія бойової медикині Мауглі про ставлення до смерті на фронті

Бойовий медик на псевдо Мауглі каже: найскладніше усвідомлювати, що всіх врятувати не можеш. Проте щоразу бореться за кожного військового.

Попри кілька шансів евакуюватися, дівчина все ж таки залишилась на Азовсталі. Еліна говорить, що відчуває — це була її задача: перебувати поруч із хлопцями, надавати їм допомогу та захищати рідне місто.

Коли ти дивишся в очі бійців, які прагнуть захистити місто, то хочеться робити для них усе, щоб вони були живі та далі змогли вести бій.

Проте, щоб зберегти життя пораненим, дівчина мусила виконати наказ та вийти з Азовсталі. Так вона й потрапила у полон. Та спершу Еліна попіклувалась про своїх пацієнтів, а не про власну безпеку — написала кожному список ліків, які вони мали приймати.

Медикиня не була впевнена, чи нададуть їм якусь допомогу, та навіть чи лишаться її хлопці в живих, але мала мінімальну надію, що це може допомогти.

Державна прикордонна служба України / Facebook

Про те, що її мають обміняти, не знала до останнього. Як і всі військовополонені, Еліна була впевнена, що її готують до чергового етапу, та коли їй розв’язали очі й вона побачила український Крим, то надія з’явилася.

Була можливість підглядати, де ми перебували. Вже розуміла, що ми під’їжджаємо до Запорізької траси.

Повернули Еліну з російського полону 17 жовтня 2022 року в межах масштабного обміну полоненими. Тепер для дівчини головне — відновитися та пройти реабілітацію, щоб мати змогу повернутися на улюблену службу.

Росія порушує всі міжнародні права та конвенції. Загарбники знущаються з українських жінок та чоловіків у полоні. Щоразу після обміну ми чуємо дедалі жахливіші історії про російський полон. Повернулась додому й Ірина Стогній. Читай історію парамедикині, яка змінила не одну російську колонію.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!