“Ти мене тільки не хорони…”: історія полону оборонця Маріуполя та як його кохана бореться за чоловіка

Війна в Україні триває з 2014 року, проте більшість українців відчули її на собі уже в 2022 році. Попри всі попередження розвідки, поради іноземних партнерів та новини про тривожну валізку, для значної кількості людей повномасштабне вторгнення стало неочікуваним, і від того — ще страшнішим.

Водночас військові, яких ще з початку лютого минулого року готували до таких подій, намагалися попередити близьких про можливі великі бойові дії. Ніхто не мав чіткого розуміння, що буде далі, але дехто мав погане передчуття. 

Дружини, чоловіки яких досі знаходяться в полоні, розповіли свої історії журналістці УП.Життя Вікторії Андрєєвій. Хочемо переповісти тобі одну з них.

“Ти тільки не хорони мене…”

Катерина та Олексій ніколи не були пов’язані з військовою справою. Чоловік працював юристом, сім’я жила у Донецькій області. 

Вперше на службу терміном у три роки він пішов у 2017 році. Олексій відслужив у десантно-штурмових військах, після чого продовжив мирне життя. 

За спогадами жінки, коханий любив свою службу та побратимів, які стали йому сім’єю. Залюбки згадував смішні історії та розповідав їй про обчислення, які може провести кожен військовий: як розрахувати відстань до снаряда, який впав, по шуму і свисту. 

Водночас багато про пережите в окопах та бліндажах не говорив.

Я припускаю, що у нього був ПТСР, бо Олексій втрачав побратимів на службі, але про це намагався не згадувати, — розповідає Катерина.

За рік до повномасштабного вторгнення чоловік підписав свій другий контракт з морськими піхотинцями, які дислокувалися поблизу Широкиного, у Донецькій області. 

Твої.City

— 24 лютого я мала приїхати в Маріуполь, а 25 лютого ми планували нарешті одружитися, — пригадує Катерина. 

За тиждень до початку повномасштабного вторгнення Олексій зателефонував і повідомив, що весілля треба відкласти: ненадовго, на кілька тижнів — хлопців викликали з відпусток, а по телебаченню почали показувати, що ворог стягує техніку та живу силу, — згадує вона.

Читати на тему

Вже рік жодної звістки — сім’ї полонених про повернення своїх захисників

Рік у полоні без жодної звістки. Родини бійців 501-го батальйону бригади морської піхоти вкотре закликають допомогти повернути з неволі їхніх чоловіків, які відчайдушно боронили Маріуполь від росіян.

24 лютого Олексій був на службі. Він зателефонував Каті та телефоном детально розповів, як поводитися під час обстрілів і що робити далі. Попросив заклеїти всі вікна скотчем, підготувати продукти. А вже за кілька днів дзвонив та просив, аби вона виїхала з міста.

Я до останнього сподівалася, що війна скоро закінчиться: трохи нас полякають і відійдуть, як це відбувалося завжди.

Востаннє почути чоловіка їй вдалося 5 березня. 

Це була коротка розмова, в якій Олексій попередив, що може зникнути з мережі на деякий час. Тоді росіяни уже глушили зв’язок, обстріли не вщухали. 

Мені закарбувались його слова: “Катю, ти мене тільки не хорони! Будь сильною, все буде добре”, — згадує жінка. 

Про те, що її цивільний чоловік живий, 20 березня повідомив його побратим. А увесь час до того Катя молилася та вірила, що Олексій не загинув. 

Полон

Відтоді жодних вісток вона не отримувала. 5 квітня в одному з пропагандистських каналах вона натрапила на відео, як українських військових беруть у полон. Серед хлопців був і її Олексій. 

— Це була страшна картина, тому що він високий — майже два метри зросту, його вага до вторгнення була близько 120 кілограмів. А на відео був виснажений худий хлопець, — розповідає Катерина.

Жінка звернула увагу, як рівно стояв її коханий. Подумала: “Слава Богу, хоч немає поранень”.

Твої.City

Спершу українських військовополонених вивезли до Оленівки в Донецькій області. Через деякий час — розвезли по колоніях у Росії. Востаннє їх знову перевезли у лютому цього року, але куди саме — жінка не знає. 

Червоний Хрест та країна-агресор підтвердили його як полоненого через кілька місяців. Але то дуже бездіяльна організація: вони дзвонять до мене і, замість того, щоб розповісти мені про Олексія, питають, чи відомо мені щось нове про мого цивільного чоловіка. Тобто рідні самі мають по крихтах збирати інформацію, — каже жінка.

Про Олексія та його стан коханій жінці вдалося дізнатися від побратима, який повернувся з полону. Він сказав, що Олексій був на бойових позиціях під Маріуполем, де часу на дзвінки не було. 

Про Олексія також згадувала й військова медикиня 501 батальйону Мар’яна Мамонова: за її словами, чоловік отримав поранення — три уламки в нозі та один під оком. Але його встигли “підлатати” до полону. До речі, Мар’яна народила доньку одразу після виходу з полону: читай цю історію в нашому іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!

Фото: Твої.City