Віра на війні сильно підтримує дух військових. Багато з них носять хрестики, моляться та мають маленькі іконки. Навіть ті, хто не був хрещений, приймають віру та просять капеланів похрестити їх.
Роль капелана на війні теж дуже важлива. Він допомагає військовим звернутися до Бога, завжди вислухає їх, допомагає та наставляє. Капелан Харківської окремої бригади територіальної оборони Юрій Потикун каже, що завжди намагається бути з військовими “на відстані витягнутої руки”. Він впевнений, що вони мають знати, що їм є до кого звернутися.
Свою історію про те, як став капеланом, Юрій розповів для Армія.Inform. У його машині завжди є похідна церква. Він возить з собою столи для польових богослужінь, екіпірування та не забуває про смаколики для бійців, які передають волонтери. Зараз від інших захисників його відрізняє лише підрясник.
Як став капеланом
Колись чоловік сам був військовим. Строкову службу пройшов ще за радянських часів, служив у прикордонних військах. У 2014 році, коли Росія почала війну, чоловік пішов добровольцем до українського війська і потрапив до окремої механізованої бригади імені Івана Сірка.
Спочатку він був командиром механізованого відділення одного з підрозділів. Тоді виконував бойові завдання поблизу міста Щастя. Завдяки своїй юридичній освіті став виконувати обов’язки помічника командира бригади з правової роботи. Тоді Юрій отримав первинне офіцерське звання.
— На той час я вже довго був церковною людиною. Коли наприкінці 2015 року керівний архієрей запропонував стати священиком, я погодився, — розповідає капелан.
У 2016 році Юрій демобілізувався, але парафіяльного служіння не покинув — став священиком у селі Лиман Харківської області. Також опікувався окремим батальйоном тероборони у рідному Зміївському.
Наприкінці ж 2022 року після реорганізації капеланської служби Юрій став військовослужбовцем та обійняв посаду офіцера капеланської служби.
Крок за кроком просувався до цієї важливої справи та зараз щасливий від того, що можу допомагати людям, — стверджує він.
Про випадок, що вразив найбільше
Юрій згадує про перші місяці повномасштабного вторгнення, каже, що тоді прибувало багато добровольців. Ворог обстрілював Харківщину та наближався. Проте чоловік не припиняв проводити літургії, але так, щоб не заважати бійцям.
Юрій розповідає про момент, який йому запам’ятався. Він готувався до літургії, ніс свою похідну церкву. Але один з воїнів попросив його похрестити, йому це було важливо. Тож капелан не відмовив.
— Пізно ввечері, відслуживши літургію, пішов до іншого місця за 100–150 метрів, щоб трошки відпочити. Тієї ж ночі на нас було скинуто чотири авіабомби.
На те місце, де я похрестив армійця, бомба також впала, але не розірвалась, — згадує капелан.
Про завдання капелана на війні
Юрій розповідає, що він щодня їздить до підрозділів, розташованих поруч. Часто може зустрічати свою дружину, адже вона — активна волонтерка. Він наголошує, що завдання капелана на війні — задовольняти потреби не тільки вірян власної віри, але й інших воїнів.
— Капелан має поважно ставитися до світогляду кожної людини, вміти встановлювати контакт із представниками інших вірувань і знаходити можливості, щоб задовольнити їхні потреби за допомогою їхнього власного обряду, — стверджує Юрій.
Інколи й справді здається, що на війні Бог охороняє бійців. Раніше ми розповідали історію капелана Євгена Флисти, який також розповів про подібні ситуації на фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!