Віддав лише наказ “За мною”: справжнє лідерство в історії командира ОБСпП Андрія, який звільняв Балаклію

Справжнє лідерство та мужність — ці чесноти відзначає головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у роботі командира 1-ї окремої бригади спеціального призначення Андрія. Саме його підлеглі були задіяні у звільненні Балаклії та стримували чималі сили противника.

До Балаклії штурму великих міст Україна не мала, — ділиться спогадами Андрій.

Підрозділ Андрія був ініціатором цієї різнопланової операції. Чимале значення мали й інформаційно психологічні операції, завдяки яким вдалось переконати противника, що наступ буде знизу Балаклії.

Попри те, що противник стягнув усі свої сили до міста, він аж ніяк не очікував на наступ з іншого боку. Російським окупантам нічого не лишалося, навіть тікати було нікуди.

Коли ми почали бій, вони вже навіть не могли відходити. Це було для них шоком.

Однак і підрозділу Андрія було не так просто. Оскільки до Балаклії були стягнуті чималі сили ворога, після відступу вони пішли у напрямку бійців нашого героя. Як говорить сам чоловік, його батальйону дісталось найбільше — було чимало загиблих та поранених.

Сам Андрій теж отримав ураження. Після взяття позиції Пітєр почався наступ на Щурівку. Потім була Новогусарівка, де його бійці зняли радянський прапор та замінили його на український.

Та коли командир разом із підлеглими форсували Сіверський Донець, на виході з Вільхуватки дійшли до потужного укріпрайону під назвою Москва. Там була станція радіоелектронної боротьби, що охоронялася щільно спецпідрозділами.

Саме там відбувся контактний бій, у якому Андрій отримав поранення. Три кулі уразили військового, чому вже у госпіталі дуже здивувались лікарі. Медики не звикли бачити, що командири частин можуть отримати кульове поранення, радше — уламкове.

Та Андрій впевнений, що якщо його бійці бачать, як їхній керівник першим іде у бій, то вже не мають такого великого страху. Тому перший ішов у бій, керуючись принципом не як у радянській армії “Вперед”, а віддавши наказ “За мною”.

Натомість ворог лише й знав, що тікати. Техніку окупанти частково підбивали, а дещо просто кидали. У Балаклії були й літні підрозділи Балтійського флоту, морська піхота, берегова охорона.

Окупанти так тікали, що аж роздягалися і через Сіверський Донець пливли на іншу сторону.

По собі вони залишили чимало знахідок, які свідчили як про їхні злочини, так і про побут. Загарбники катались між позиціями на скутерах, ходили у капцях, а у бліндажах навіть мали дерев’яні двері.

Читати на тему

Цілодобово підтримувати бойовий дух воїнів — історія першої в Україні жінки-заступниці командира

Розповідаємо про службу першої жінки-заступниці командира в Україні.

Андрій робить висновок, що окупанти тут почувалися дуже впевнено. Проте командир обіцяє: як вигнали українські військові загарбників із Балаклії, так виженуть і з усієї України. А побратимів військовий просить чекати на нього, бо він ще має бажання та сили гнати окупантів до самісінького кордону.

Саме на наших ЗСУ тримається гідна оборона держави ось уже понад вісім років. Читай інтерв’ю із захисником та захисницею України.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!