Коли людяність вище за протокол — історія поліцейської з Харкова, яка дві години тримала за руку батька загиблого хлопчика 

Росіяни жорстоко знищують Харків ось уже майже шість місяців без перерв. Та українці знаходять у собі мужність не лише стійко опиратись варварській навалі, але й проявляти виключну емпатію, співчуття та людяність.

Обстріл Харкова 20 липня зафіксували українські та світові ЗМІ. Тоді російські військові вдарили з реактивних систем залпового вогню поблизу зупинки громадського транспорту. Внаслідок цього загинули троє людей, серед яких 13-річний хлопчик.

Тоді на місце події однією з перших приїхала працівниця поліції Валерія Донець. Фотографія, як вона тримає за руку батька загиблого підлітка, облетіла весь світ та показала, що українські службовці діють не лише за протоколом.

Суспільному вдалось з нею поспілкуватись та розпитати, що жінка відчувала в ту мить.

Не могла записати все сухо по протоколу

Валерія працює в поліції вже 17 років. Каже: змалечку мріяла служити у правоохоронних органах. 20 липня вона була на роботі, коли стало відомо про чергову атаку росіян на Харків.

Жінка знайшла на місці трагедії батька загиблого підлітка, який читав молитву над тілом сина.

Записати сухо по протоколу його дані та сказати: “Бувайте, я пішла” — якось не змогла. Він попросив: “Побудьте тут”.

Я залишилась біля нього. Спитала: можна я візьму вас за руку? Тому що, розумієте, у ситуації, що склалася, немає таких слів. Я думаю, жодна людина їх би не знайшла, — ділиться Валерія.

Так вона пробула поруч зі змученим горем чоловіком дві години. Та поліцейська себе не вважає героїнею, адже діяла перш за все як людина.

Не час зараз бути жорстоким або абстрагуватись. Не час. У нас головна мета — це перемога, — переконана Донець.

Фото: скриншот з відео Суспільного

Читати на тему

Сама вибралась з пекла, а тепер навчає діток малювання — історія сміливої 17-річної харків’янки

17-річна Карина Павленко самостійно евакуювалась з Харкова до Рівного, а тепер навчає дітей мистецтва. Дивись її історію.

Дорослішання харківської молоді

Валерія працює в ювенальній превенції та займається справами, пов’язаними з дітьми: Каже, скільки б досвіду роботи не було, все одно кожна історія не проходить повз серце.

Під час повномасштабної війни поліцейська помітила, як змінюються та дорослішають харківські діти. Вони стають більш свідомими та патріотичними.

Я бачила компанію підлітків. Вони не розпивали спиртні напої, не курили цигарки. Вони співали пісню Ой у лузі червона калина. Це показник, — розповідає Донець.

Вона просить дорослих вчити дітей правилам поведінки під час війни: не ігнорувати повітряні тривоги та ходити в укриття, щоб уникнути трагедій у майбутньому.

Фото: Суспільне Харків

Навіть стіни рідного дому не можуть зараз гарантувати безпеку дорослим і дітям. Історія дівчинки, яка отримала поранення за переглядом мультиків, цьому яскравий доказ.

Дев’ятирічна харків’янка Поліна досі оговтується від пережитого та проходить фізичну й психологічну реабілітацію. Читай її історію на Вікнах.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!