Вісім українських розвідників змогли надурити батальйон окупантів! Історія сапера про вдалу операцію

Ігор — сапер-розвідник одного з механізованих підрозділів. Зараз йому 26, але боротьбу за свободу України почав ще десять років тому. У 2013 році 16-річний Ігор брав участь у Революції Гідності та створенні осередку Правого сектору в Одесі. 

У травні 2014 року разом з іншими активістами боровся з проявами колабораціонізму й сепаратизму в Одесі, допомагав українській армії. З часом вирішив навчатися й вступив до Одеської національної юридичної академії. Проте російське вторгнення змінило усі плани.

Зараз Ігор на фронті бореться з окупантами. Про свої обов’язки сапера-розвідника та успішну операцію, під час якої вдало обдурили росіян, розповів для Армії.Inform.

Про роботу сапера-розвідника

Ігор був не знайомий з військовою справою, тому у стислі терміни опанував геть нову для себе спеціальність. Під час вишколу хлопець навчався розмінування, ведення інженерної розвідки, застосування мін та вибухівки. Крім цього опанував різні види зброї: автомат, кулемет, гранатомет. 

Військовий каже, хоч би як добре не навчався, справжні досвід і навички приходять під час виконання бойових завдань.

Там уже навчаєшся в умовах, які неможливо створити на полігоні чи в класі, — ділиться своїми враженнями воїн. 

Він підкреслює, що будь-яка помилка під час роботи з міною чи розтяжкою може коштувати життя. Починаєш відчувати сильне психологічне навантаження, яке треба подолати.

Сапер згадує свій перший виїзд на завдання. Це була весна на Південному напрямку. Треба було скорегувати спільні дії з іншим підрозділом. Коли група військових ішла до визначеного району, потрапила під обстріл.

— Не можу сказати, що 120-мм міни лягали досить близько, але для мене тоді це було вперше, й адреналін зашкалював, — ділиться Ігор. На щастя, не було ні жертв, ні поранених.

Хлопець зазначає, що постійно треба бути пильним і сконцентрованим. Сапер завжди йде попереду групи, щоб побачити міну чи розтяжку.

За його словами, росіяни залишають їх у найнесподіваніших місцях. Це може бути техніка, будівлі, зброя чи навіть загиблі та їхні речі.

Ігор з побратимами провів уже десятки розмінувань. Проте у підрозділі виконує завдання не тільки сапера.

Кожен розвідник із нашого підрозділу — це майже універсальний солдат.

Ми володіємо всією штатною зброєю, включаючи 60-мм міномети, гранатомети й великокаліберні кулемети. Можемо проводити аеророзвідку й корегування артилерійського вогню, — розповідає військовий. 

Тому їх залучають до проведення наступальних операцій. Під час однієї з них вісім розвідників обдурили батальйон окупантів і забезпечили вдале форсування річки.

Читати на тему

Розмінування — мистецтво, помножене на ґрунтовні знання! Історія сапера, який зачищав Донеччину та Київщину

Військовий розповів, з якими снарядами щодня стикаються сапери.

Про вдалу наступальну операцію

Це відбулося під час звільнення Херсонщини. Один із підрозділів мав форсувати річку Інгулець, а розвідники — відвернути увагу окупантів від головного удару.

— Ми мали зобразити хибну атаку в іншому місці, за 5 км від місця прориву.

Зробити це треба було так, щоб ворог дійсно повірив, що саме в цьому місці відбувається наступ, і стягнув туди всі наявні сили, — згадує Ігор.

У цій операції взяли участь лише вісім розвідників. Виявили найслабші місця оборони ворога й визначили маршрути просування й відходу. Потім розділилися на три мобільні вогневі групи й почали атаку одночасно з різних напрямків, щоб у ворога склалося враження, що на них наступають великими силами. 

— Ми приховано підійшли на визначені рубежі й відкрили шквальний вогонь по ворожих позиціях.

Щільність вогню завдяки застосуванню різних вогневих засобів була досить високою, тому окупанти дійсно повірили, що їх збираються атакувати, — каже Ігор.

Російські військові хаотично відстрілювалися з мінометів і танків, але більшість снарядів влучали просто у повітря. Поки розвідники зображали наступ, інша група військових вдало подолала Інгулець та зайняла плацдарм на протилежному березі. Місія була виконана.

Хоча цієї вдалої операції могло не трапитися. Напередодні військові потрапили під обстріл з ракетних комплексів С-300. Ігор отримав поранення ноги. Він не міг вдягнути берці, але не розгубився і знайшов вихід.

— Замість берців вдягнув гумові капці й примотав їх до ноги скотчем. Вигляд був трохи комічний, але завдяки цьому зміг нормально рухатися й не відчувати болю від порізу, — розповідає сапер.

Він упевнений, що перевага українців у мотивації:

— Ми воюємо за свою країну, за наші родини, за право жити в нормальному цивілізованому світі. Тому ми обов’язково переможемо!

Українські військові ладні робити все, щоб врятувати життя побратимів і своє також. Раніше ми розповідали історію військового Ярослава, який керував танком наосліп.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!