З перших днів на борту корабля відчув, що там, де маю бути: історія військового моряка, який приземляє ворожі ракети

Військовий моряк Іван говорить, що ніколи не забуде, як збив першу ракету ворога. Спочатку сам не повірив та думав, що йому просто пощастило.

То був вечір, я відпочивав після вахти. Щойно вийшов з душу, як почув вибух.

Одразу після звуків вибухів Іван вийшов до кулеметника, щоб дізнатись, що трапилось. Побратим сказав, що вдалось з ПЗРК збити ворожу ракету. Поки тривала розмова, матрос помітив наступну повітряну ціль.

Щоб не гаяти час, чоловік одразу побіг за ДШК (кулемет Дегтярьова-Шпагіна, — ред.) у тому, в чому був одягнений — спідньому. У такому вигляді й довелося заряджати зброю та розпочати вогонь на ураження.

Іван ділиться, що він намагався вести приціл за ракетою. Це допомогло охопити більшу область стрільби. Та після 70 випущених патронів ціль вдалось уразити.

Привітання з дебютом від командира Іван вже не чув, оскільки після тривалої стрільби йому заклало вуха. Матрос не міг повірити, що йому вдалось приземлити ворожу ракету. Навіть думав, що йому просто пощастило.

Та довго сумніватись у своїх навичках чоловіку не довелось, адже ворог постійно намагався випробувати його на міцність.

Сумніви розвіялися дуже скоро, коли збив другу російську ракету.

Другу ворожу ракету Іван знищив, коли команда йшла на бойове завдання. Матрос жартує, що цього разу йому пощастило хіба що в тому, що він був одягнутий.

Помітив ціль завдяки вогняному сліду в темному небі, прицілився і почав вести вогонь на ураження. На щастя, знову вдало.

Читати на тему

Я кричав: “Застрельте мене!”: історія захисника Маріуполя, який написав власну книгу про пережите в місті та полон

Як Руслан Сербов пережив важке поранення у Маріуполі та російський полон.

Іван тішиться, що йому вдається нищити ворожі цілі, завдяки чому вдається врятувати життя побратимів, які стали для нього рідними. Він це зрозумів ще тоді, коли вперше ступив на борт.

З перших днів на борту корабля відчув, що там, де маю бути.

Тому чоловік продовжує мужньо нести службу та пильнувати, аби ворог не зміг підступитись ближче до українського узбережжя. А після тривалого бойового досвіду Іван впевнено говорить, що нічого б не змінював у своєму рішенні долучитись до ЗСУ.

То було моє свідоме рішення, і якби повернути час назад, я б ухвалив його знову.

Тисячі героїв — тисячі історій. Важко навіть уявити, що проживають військові, щодня перебуваючи на межі. Читай історію прикордонника з Маріуполя, який пережив поранення і полон.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: Євгеній Тристан / Армія.Inform