Не зміг би дивитися в очі доньці, якби вчинив інакше! Історія військового про рішення піти воювати та роботу гранатометника

З кожною історією про наших захисників та захисниць ми переконуємося, що на фронті можна зустріти людей різних професій. Герой цієї історії Сергій — гранатометник одного з підрозділів ЗСУ. А в мирному житті він працював у сфері продажів.

Чоловік спеціалізувався на відкритті магазинів по всій Україні: займався підготовкою шоу, розіграшів, тестувань. Через це постійно був у відрядженнях, тож звик мати зібрану сумку та мінімум речей. Жартує: відмінність у тому, що зараз немає вихідних.

Свою історію про рішення піти воювати та чого його навчила армії Сергій розповів для АрміяInform.

Рішення піти воювати

Сергій родом з Харкова. До повномасштабного вторгнення Росії не мав військового досвіду. З 2014 року він з друзями волонтерив, але після 24 лютого 2022 року зрозумів, що не можна відсиджуватися. Він відвіз доньку з дружиною на Тернопільщину, а сам повернувся до військкомату. Батькам нічого не казав. 

Повідомив їм про своє рішення, коли вже стояв з речами у військкоматі. Зізнається, якби сказав про це раніше, вони б щодня його відмовляли б. Звісно, це не змінило б позиції Сергія, але довелося б постійно сперечатися й витрачати нерви. Він вдячний своїй дружині, що та з розумінням поставилася до вибору свого чоловіка.

— Я б собі не пробачив, якби залишився в Тернопільській області й ховався б від армії.

Мене б не зрозуміла моя дочка, коли виросте. Я б просто не зміг дивитись їй в очі, якби не пішов у військо, — розповідає гранатометник.

Він усвідомлює, що може не повернутися до родини, але сподівається, що донька зрозуміє свого батька.

Чого навчила армія

За словами Сергія, армія навчила його мати з собою мінімум речей. Він і раніше часто був у відрядженнях, тому для нього нічого не змінилося у побутовому плані.

— У мене як був складений рюкзак, так і є, тепер лише на заміну джинсам у мене піксельні штани. Але з’явилося поняття самодисципліни, тому що ти багато в чому себе обмежуєш. Так, мабуть, триватиме й надалі, адже ти вже навряд чи зможеш жити по-іншому, — ділиться гранатометник.

Читати на тему

”У росіян все лише фасад: пошкребеш, а під ним — нічого немає”. Історія бойового медика із Закарпаття

Олексій Любецький розповів про свою історію війни та що про нас тепер говорять світові ЗМІ.

Про роботу на фронті

Сергій — водій-гранатометник, мав базові знання для цієї професії. Але треба постійно підвищувати кваліфікацію, чим він і займається.

— Коли починаєш заглиблюватися в матеріал, то розумієш, що кожен стрілець має знати, як вести бій, повинен орієнтуватися, яка саме зброя в нього в руках, — пояснює чоловік. Він акцентує, що військові мають багато зброї від партнерів.

Вона має однаковий принцип ведення вогню, але приціл може відрізнятися. Тому треба вчитися ефективно вражати ціль з першого пострілу.

Бійці проходять стрільби, де вчаться відпрацьовувати виходи на позиції та ураження цілі. Ті, хто був у боях, діляться досвідом.

Багато бійців воюють за свої родини. Раніше ми розповідали історію військового на псевдо Мажор про бої на фронті та мотивацію воювати.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: Євген Проворний / Армія.Inform