Катерина Корнієнко вже 22 роки пов’язана із ЗСУ. Їй 40, і вона — начальниця служби цивільно-військового співробітництва штабу Командування Сил логістики ЗСУ.
Жінка воює вже протягом восьми років. Своєю історією вона поділилася з Лесею Пахариною для ELLE.UA.
Катерину зовсім не здивував повномасштабний наступ Росії, адже війна триває вже давно. Коли почався тривожний для всієї України ранок, вона проінструктувала рідних щодо різних варіантів розвитку подій, наказала зібрати документи й необхідні речі та вирушила на службу.
— Страху та паніки не було. Було чітке розуміння — Росія націлилася на Київ, щоб захопити всю Україну.
Тепер масштаби дій та лють ворога будуть набагато більшими, ніж були у 2014 році. Я була до цього готова, — розповідає Катерина.
Жінка наголошує — для неї війна розпочалася з окупації Криму, а потім її рідного Донбасу.
— Це мій дім, моя земля, на яку прийшов ворог, тому на фронт я хотіла йти з перших днів. Але тоді була команда “жінок не відправляти”. Лише у травні 2015 року я потрапила у військову комендатуру міста Волновахи на посаду офіцера штабу, — згадує військова.
Про свою роботу
З початок повномасштабного вторгнення робота жінки полягає у налагоджуванні відносин між військовими та цивільними. Також організовує взаємодію з місцевими органами виконавчої влади, міжнародними та громадськими організаціями.
Її мета полягає у тому, щоб не допустити гуманітарної катастрофи серед мирного населення. За усі свої роки служби Катерина жодного разу не натрапляла на проблеми гендерної нерівності. Проте зауважує, що жінка в армії повинна докладати більше зусиль, щоб її сприймали так само серйозно.
На питання про складнощі відповідає відомим висловом: “Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими”.
— Я вважаю, що здатність долати труднощі на основі реального погляду на речі — необхідна умова зростання як особистості, — наголосила військова.
Про українців
Зізнається, з початком повномасштабної війни її вразила єдність українців. Бо за вісім років війни не всі її відчували та не розуміли, що відбувається. Тепер весь світ бачить, як об’єдналися українці.
— На початку повномасштабного вторгнення я не бачила страху та паніки в очах свого народу. Люди ділилися харчами, речами, віддавали свої машини для ТрО.
Одразу не було чужих та своїх, кожен допомагав, чим міг, — згадує жінка.
Також віддає шану українському волонтерському руху, адже всі українці роблять зараз усе можливе для нашої перемоги.
Не зламатися їй допомагає родина, адже вона для Катерини є надійним тилом.
— Людська вдячність та всебічна підтримка Збройних Сил України також дають великий заряд енергії, який не тільки “тримає на ходу”, але й надає мотивацію продовжувати далі, навіть якщо немає сил, — розповідає військова.
Вона впевнена, що на Україну чекає тільки світле майбутнє, адже зараз відбувається переломний момент, і весь світ бачить нашу боротьбу. Наголошує, попри всі намагання, ворогові не вдасться привласнити нашу історію. Тому ми всі маємо пам’ятати ціну нашої незалежності та свободи, адже багато людей віддають за це життя.
Люди готові витрачати весь свій ресурс, щоб допомогти іншим. Раніше ми розповідали історію Олександра Мазуренка — фельдшера з боярки, який повернувся зі зміни аж через два місяці.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!