“Сестричка зрозуміє, що я її захищаю”: історія Кет, яка покинула улюблену роботу й пішла на фронт

Ми вкотре повторюємо, що війна не має статі. Жінки захищають Україну щиро, рішуче та мужньо — так, як вміють лише українки. Вони змінюють професію й беруть до рук зброю. Проект Землячки розповідає про таких українок, а ми продовжуємо цю справу.

Катерина Матвієнко була шеф-кухаркою і професійно займалася бодибілдингом, але 24 лютого їй довелося брати зброю та псевдо Кет. Війна забрала багатьох її побратимів та посестер, але дівчина не боїться смерті та продовжує боронити свій дім. 

Перші думки 24 лютого

Як і більшість українці, вона прокинулася під звуки вибухів. І її першою думкою було розуміння, що не потрапить до молодшої сестри на день народження.

— Я зібрала необхідні речі та пішла до військкомату. Сподіваюся, що коли сестричка виросте, вона зрозуміє — я захищаю таких беззахисних людей, як наша мама та вона.

Зараз дівчина зізнається: з попереднього життя не залишилося нічого. 

Фото:myrka.fit/Instagram

З мого минулого життя залишились лише ті люди, які допомагають та підтримують мене та мій вибір. Питати “як ти?” навіть незнайому людину стало проявом любові та розуміння.

Тепер вона — очі їхньої роти: шукає ворога та корегує вогонь. Себе називає Дронщицею та ділиться захопленням, як класно дивитися на те, як ворог палає. 

— Цього мене навчила моя бабуся, і я дякую їй за такий стрижень у характері. Тепер я захищаю усіх, хто цього потребує. 

Катерина каже, що її б совість згризла, якби залишилася у тилу. Це і повпливало на остаточне рішення піти на фронт. Щоправда, існують і свої проблеми на фронті, які жінки відчувають особливо. Скаржитися не хоче, бо каже, що знала, куди йде. Але з гігієною на фронті справжня біда. 

Читати на тему

Ніби побула у самого диявола в полоні — історія парамедикині, яка змінила не одну російську колонію

Парамедикиня розповіла про жахіття російського полону у різних колоніях.

Будні Кет

Катерина згадує одну історію, яка дуже їй запам’яталася. Тоді росіяни скинули два снаряди поспіль на будівлі з особовим складом ЗСУ. 

Снаряди падали о 00:01 та 00:07. Один з них не розірвався, і 14 людей врятувалося. А інший впав просто в центр будівлі, і ті, хто опинився під завалами, загинули. Останнє тіло ми витягли о 18:35. 

Попри все, вона не дає своєму страху керувати нею та її емоціями. Дивиться йому просто в очі й знає, що робить усе правильно. 

— Росіяни зайшли на нашу землю, наче цунамі, винищуючи все на своєму шляху. Вони влаштовують геноцид та руйнують усе, що будували наші предки. Тож я зроблю все, щоб додому вони не повернулися.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Матвієнко (@myrka.fit)

Наша армія сильна, як ніколи. Наші хлопці та дівчата готові відіслати ворога в самісіньке пекло, тобто туди, де і має бути його місце, — пише вона у своєму Instagram.

І тепер я точно знаю, що любити одне одного — це робити одну справу, боронити країну від ворога.

Війна змінила українців — як військових, так і цивільних. Про це говорить і народний психолог Тарас Білка: як почуваються українці на дев’ятому місяці війни, можеш дізнатися з нашого матеріалу.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми подіями!