Заходив у Херсон “на характері” та виривався із Кремінної під обстрілом: Ісус-Назарій про пережите на війні

Ісус-Назарій є командиром розвідувальної роти 24 ОМБр імені короля Данила. Своє імʼя чоловік отримав, як каже сам, за цікавих обставин: батьки довго не могли народити дитину, тож тато сказав — якщо народиться син, то назве його на честь Бога, Ісусом.

— Дехто говорить, що на Землі все стало так погано, що в армію прийшов служити сам Ісус, — жартує хлопець. Бойовий шлях Ісуса-Назарія почався ще до повномасштабного вторгнення, у 2017 році, а вже з початком великого вторгнення були бої в Кремінній, під Бахмутом та на Херсонщині. 

Про тактику вагнерівців, свій досвід та спостереження на війні, військовий розповів в інтервʼю 24 ОМБр імені короля Данила. Ми ділимося найцікавішим з тобою далі у матеріалі.

Про бойовий досвід та першу контузію

Після підписання контракту на службу у 2017 році хлопцю казали, що він має певні задатки до навчання у цій сфері, тож порадили вивчитися на офіцера. Після двох років роздумів Ісус-Назарій таки наважився на цей крок.

А з початком повномасштабного вторгнення його батальйон направили на позиції між Лиманом та Кремінною. Військовий ще нікого не знав, однак зумів зарекомендувати себе. Тоді ж почався перший серйозний бій, були перші контузії та перші знайомства.

У Кремінній він пережив і перше оточення: коли відходили з позицій, він лише думав: якщо вдасться вибратися живим, то пощастить.

Під щільним обстрілом ворога, який переважав у техніці та особовому складі в кілька разів, він з побратимами виїхав.

— У Кремінній вони (росіяни – ред.) укріпилися, зрівняли місто із землею і почали просуватися на інші населені пункти. У деяких з них будували переправи, десь — намагалися заїхати на БМП.

Вони ці нові машини на “забій” кидали, вже й уплав намагалися, і по переправах — і нічого. Одна машина потонула — по ній проїхались і поїхали далі.

Ісус-Назарій ділиться, що українці були дуже здивовані тому, як росіяни, повністю винищивши Білогорівку, не залишивши там жодного фундаменту, безперервно будували понтонні переправи для своєї техніки.

ЗСУ нищили одну переправу, другу, третю, а окупанти сідали віддаль і знову починали зводити нову.

— Я не знаю, що ними керує, щоб отак іти на чужу землю. Вони ж не відбивають своє, я не знаю, чим вони навіть вмотивовані таке робити на чужих кордонах. Складається враження, що їм просто хочеться цього, їм це подобається. Або за ними стоять відомі загороджувальні загони, які заборонили робити навіть крок назад, — каже хлопець.

Читати на тему

Тільки зараз зрозумів, що я живий! Як штурмовики ГУР на межі життя звільняли острів на Херсонщині

За сім метрів сидів один окупант, який почав по них стріляти. Боєць говорить, що тоді стало зрозуміло — це засідка ворога.

Звільнення Херсонщини

Після оборони на Сході Ісус-Назарій потрапляє на Херсонський напрямок, де разом з побратимами отримав завдання прорватися та вибити ворога на 30 км. Ті до останнього не вірили, що операція вдасться, адже росіяни мали величезні оборонні лінії.

— Ми до останнього думали, що нас посилають на смерть, — зізнається військовий. Та раннього ранку ЗСУ проламали передній край оборони росіян — поранення отримала лише одна людина, жодного загиблого.

— Це на такому характері було… По нас стріляло все, і Ланцети, і великий калібр. У повний зріст окопи, такі ж самі бліндажі, заміновані усі дороги.

Мені цікаво, що ж бачили вони, росіяни, коли ми так вривалися? (Росіяни) кидали своїх 300 та 200, тікали полями, роздягалися на ходу.

За словами військового, у росіян вся оборона на Херсонщині посипалася саме після прориву переднього краю.

Під час однієї з евакуацій поранених та загиблих, Ісус-Назарій і сам отримав важке поранення: автівка потрапила на кероване мінне поле. Чоловік місяць лікувався, але не міг вже уявити мирне життя, допоки побратими залишалися на фронті.

Повернувся у стрій та потрапив на Бахмутську кампанію, де вагнерівці сотнями людей відбивали по одній хаті, по одній вулиці, по посадці.

— Там стільки людей “поклали”… вони самі знищили колосальну кількість. Наші люди теж втомилися, бо навіть якщо ви заміняєте одне одного — це стрільба 24/7, бо вони лізуть, лізуть, лізуть…

Вони ховалися за трупами власних побратимів, така кількість їхня була, — пригадує командир розвідувальної роти.

Він також каже, що вагнерівці пішли воювати суто через гроші, які їм платили.

Читати на тему

Грали з вагнерівцями у “хованки”, відстань була метрів 20! Військові ЗСУ про бої під Бахмутом

Розповідаємо, як одного разу боєць застрибнув у ворожий окоп та вижив.

Тактика ворога

За словами Ісуса-Назарія, окупанти все ж намагаються перемагати кількістю особового складу. Історія про увʼязнених, який випускали з тюрми задля служби на війні — не нова.

Російські групи інколи складаються з 30 людей, яких просто фізично неможливо перемогти, бо українців на таку групу може бути двоє.

— Йде група з 30 людей, за ними чергова шеренга ще 30 людей. І так по колу, всю зиму. Артилерія била без зупинки, по своїх і по чужих, — підсумовує командир.

Та не лише кількістю особового складу переважає ворог. На жаль, окупанти почали активно використовувати передові технології для війни в Україні. Раніше ми розповідали тобі, як на одну позицію залітає до 20 FPV-дронів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.