Діти — це майбутнє України. Нині так багато українських дітей змушені були поїхати за кордон, проте навіть там вони не забувають про свою Батьківщину. Підліток з Сумщини Нікіта вже понад місяць влаштовує у Гамбурзі (Німеччина) акції на підтримку України. Хлопцю вже вдалося зібрати понад €5000.
Хлопець розповідає, що дізнався про війну від мами вранці 24 лютого. Вона розбудила сина й почала складати валізи.
— У той день ми нікуди не поїхали. Просто були вдома, читали новини. Я вийшов на вулицю й знімав небо. Небо було чисте, — згадує хлопець. Проте вже наступного дня в небі з’явилися літаки й родина переїхала до приватного будинку бабусі.
— У нас не було підвалу, але був льох. Туди ми всі й спускалися, коли була повітряна тривога. Одного разу ми були в льосі, а мій дядько побіг за чимось нагору.
Раптом ми відчули сильний поштовх, аж банки задзвеніли. Виявилося, що це ракета впала за пару десятків кілометрів від нас.
Але цікаво, що дядько, який був у будинку нічого, не почув. Зате почули ми, під землею, — розповідає Нікіта.
Так родина два тижні провела у бабусі, а далі мати хлопчика домовилася зі старою подругою про тимчасовий переїзд до Гамбурга. Нікіта не хотів переїжджати, він хотів лишитися в Україні, але батьки все ж вивезли дітей у безпечне місце.
Спочатку родина поїхала до Черкас, там сіли на евакуаційний потяг й доїхали до Львова. Зупинилися у друзів, щоб набратися сил перед новою поїздкою. Нікіта з мамою та шестирічним братом приїхали до Німеччини вже 16 березня. Спершу жили у маминої подруги, а потім знайшлась сім’я, яка виділила українцям цокольний поверх у своєму будинку.
Коли приїхав у Німеччину, Нікіта просто ходив на українські мітинги, які проводили в центрі Гамбурга. Але з часом почало здаватися, що цього замало. Хлопець бачив, які акції проходять в інших містах, й почав пропонувати щось подібне. Але організатори не підтримали підлітка, а от однодумці – навпаки.
Першу самостійну акцію Час іде Нікіта з групою провів 6 травня.
— Я зробив плакат з інформацією про кількість вбитих Росією дітей. Знайшов аудіосупровід, де діти кажуть англійською, яка кількість дітей була вбита з початку збройної агресії РФ в Україні, і цокання годинника на фоні. Бо з кожною хвилиною кількість жертв зростає. Тому й така назва Час іде, — пояснює хлопець.
Фото: Українська правда. Життя
Всі учасники акції були одягнені у закривавлені футболки й ритмічно плескали в долоні. Для німців, які прогулювались центром Гамбурга, це було приголомшливе видовище.
Спочатку на меті акції було заохотити німців брати участь у протестах, а потім виникла ідея поставити скарбничку.
Ми порадилися з іншими учасниками й вирішили, що ці гроші ми відправимо військовим у Мар’їнку, — згадує Нікіта.
Хлопець зізнається: вирішити, кому переказати кошти — найскладніше. Допомогти хочеться всім, але доводиться обирати. За півтора місяця вони разом з групою провели 17 акцій та зібрали майже €5000. Ці гроші відправили на допомогу армії.
Крім Час іде, Нікіта також організував акцію на підтримку захисників Маріуполя та перформанс Україна.
— Сюжет такий: учасники тримають в руках плакати з гарними краєвидами наших міст — Києва, Одеси, Харкова, Чернігова, Миколаєва. Посередині стоїть дівчина в закривавленій білій сукні й віночку. Це Україна. Грає приємна музика. Через кілька хвилин починають вити сирени. Учасники опускаються на землю і перевертають плакати. Там ті самі міста, але зруйновані російськими бомбами, — роповідає ідею Нікіта.
Ця акція найбільше привертає увагу людей, бо людям цікаво, що буде далі.
— Мені здається, що цей контраст між тим, що було і тим що стало, вражає німців. Не може не вражати. Наші міста, такі гарні й затишні, зараз перетворились на згарища. Нормальну людину це має жахати, — говорить хлопець.
— Ми не намагаємось нікого переконати. Якщо це люди, мозок яких забитий пропагандою, наші перформанси їх навряд переконають. Наша цільова аудиторія — ті, що розуміють проблему, але не хочуть дивитися їй в очі, — пояснює він.
Нікіта розповів, що інколи підходять росіяни, які підтримують агресію й намагаються звинуватити й присоромити учасників акції. Проте хлопець намагається не долучатися до конфлікту.
Підліток розповідає: якось один з німців показував на герб України й казав Nazi, а росіянин, який сів займатися йогою, намагався вкрасти скриньку з грошима.
— Ми щоразу отримуємо офіційний дозвіл на проведення акції, де вказано місце, час, кількість людей і що ми будемо робити. Щоразу до нас підходить поліція, перевіряє документи. Ми тримаємось в рамках закону, — каже Нікіта.
Пропри випадки неадекватної поведінки деяких людей, переважна більшість все ж реагує позитивно. Зупиняються, кидають гроші та кажуть “Слава Україні!”.
В рідних Сумах хлопець балотувався на пост президента гімназії, тож в Німеччині теж використав свої лідерські якості. Розповідає, що мріє вступити саме в український виш.
Мені здається, що в останні роки ми якось занадто ідеалізували Європу.
— Я був у шоці від цієї пекельної бюрократії, купи документів, які постійно доводиться оформлювати мамі. У нас паспорт в Дії показав і все, а тут довідка на довідку, що в тебе є довідка, — жартує Нікіта.
Також парубок поділився мріями: після нашої перемоги хоче поїхати в український Крим.
Українські підлітки вражають своєю силою духу та талантом! Раніше ми розповідали історію Андрія Покраси. 15-річний пілот дрона збив не одну колону російських танків.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!