Історія багатодітного батька, який боронить Україну

Його найменший син народився у надскладний період для нашої країни. Маленькому Леоніду зараз усього півроку. Він найменший у великій сім’ї Віталія.

Чоловіку всього 42 роки, але він уже має чотирьох дітей та двох онуків. Його старша донька Яна з’явилась на світ, коли йому було лише 18 років. Тоді Віталій і відчув, що тепер має надзвичайну відповідальність за те, що відбувається не лише у його родині, але й у всій країні.

Не встигла народитись третя дитина в сім’ї, донька Ганна, як у життя цілої нації прийшли глобальні зміни. Тому чоловік приєднався до учасників Революції гідності, щоб повалити корупційну владу та позбутися кремлівських посіпак.

Щойно російські окупанти ступили на землю українського Криму, а пізніше розпочали бойові дії на Сході України, Віталій недовго думав, щоб стати на захист рідної країни.

Він завжди вважав, що оберігати свою родину — то обов’язок кожного чоловіка. Таким було і його виховання, коли він зростав у своїй багатодітній родині на Заході України.

Так він і сам виховував своїх дітей, тому коли його старшому сину Олександру виповнилось 18 років, він теж приєднався до батька на службі. І хоча чоловік пишається своєю дитиною, але не перестає турбуватись про хлопця. Постійно в думках виринають питання, як його син і де він.

Сам Віталій розпочав свій військовий шлях у підрозділі морської піхоти у Миколаєві. Оскільки чоловік не мав жодного досвіду, то йому спочатку довелося пройти навчання під Львовом та опанувати спеціальність мінометника.

Пізніше він зміг сповна випробувати свої сили, перебуваючи на позиціях на Маріупольському напрямку з 2016 по 2019 роки. Встиг взяти участь у боях поблизу населених пунктів Водяне, Широкине, Талаківка, Лебединське.

Однак найбільше Віталію знадобилися навички, які він отримав на будівництві, коли чоловіку довелось попрощатися з професією перукаря та вирушити на заробітки у Київ.

Читати на тему

З будівельника – у нацгвардійця. Реалії війни від українського захисника та викриття зрадників

Костянтин на псевдо Кот не хотів чекати призову, тому пішов добровольцем у військкомат. Думав, що візьмуть у тероборону, а потрапив у Нацгвардію.

Тепер ці вміння стали у пригоді на передовій, коли постійно доводилось будувати нові бліндажі, що стали справжніми витворами побутового мистецтва. Щоразу завдяки Віталію житло захисників ставало більш зручним та схожим на звичайну хатину.

Найбільший затишок та заряд енергії чоловіку приносить все-таки його родина. Зараз, навіть перебуваючи у вирі бойових дій за нашу незалежність, чоловік відчуває, як близькі підтримують його. Особливо мотивує найменший син Леонід, який став променем надії у темні часи.

Відшукати надію — одна з найважливіших речей на війні, особливо, коли перебуваєш у полоні. Читай історію українського офіцера Лірика, який служив у морській піхоті та пережив російський полон.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!